виключної компетенції федерації ("союзний перелік") належать 97 питань з багатьма підпитаннями: закордонні справи, оборона, зовнішня торгівля, банківська справа, пошта і телеграф, залізниці тощо. Сумісна {або спільна) компетенція (тобто така, що збігається, конкурує) включає 47 питань: кримінальний і цивільний процес, шлюб і процес, договірне і трудове законодавство та ін. Виключна компетенція штату охоплює 66 питань: громадський порядок, поліція, в'язниці, освіта, охорона здоров'я, промисловість, сільське господарство тощо.
З питань федеральної компетенції штати не мають права видавати нормативні акти та іншим шляхом втручатися в цю сферу. У сфері конкуруючої компетенції закон штату діє лише в тому разі, якщо з цього питання немає федерального закону; якщо він є, то має пріоритет. У своїх галузях штати діють самостійно, але федерація за рішенням верхньої палати федерального парламенту, прийнятому 2/3 голосів, може віднести до своєї компетенції будь-яке питання, віднесене Конституцією до сфери виключного законодавства штатів.
Статус штату в Індії характеризується вельми скороченими повноваженнями порівняно з іншими федеральними державами. Індійські штати не мають своєї конституції (виняток, підкреслимо, – Джамму і Кашмір). На відміну від інших федерацій в Індії не передбачено подвійного громадянства, тобто штати не мають власного громадянства.
Влада в штаті належить губернаторам, які не обираються населенням, а призначаються на п'ятирічний термін президентом Індії. Губернатором може бути громадянин, що досяг 35 років; він не має права посідати інших оплачуваних посад, не може бути членом парламенту Індії або членом легіслатури штату.
Крім губернатора органами влади в кожному штаті є законодавчі збори (легіслатура), що складаються з однієї або двох палат, і уряд штату. Губернатор зобов'язаний призначати лідера партії, що має більшість у легіслатурі штату, суддів окружних судів. Судову систему в штаті очолює високий (вищий) суд штату, члени якого призначаються президентом Індії.
Виконавча влада в штатах формально належить губернаторам, яких призначає президент, але фактично її здійснюють уряди – Ради міністрів на чолі з головними міністрами. У Конституції задекларовано, що у разі конкуренції між федеральним законом і законом штату пріоритет належить федеральному закону.
Крім штатів до складу федерації входять в союзних територій. Це дрібні острови в Індійському океані, інші невеликі райони в континентальній Індії, як правило, колишні португальські колонії. На чолі союзної території стоїть управляючий, який призначається президентом країни. Союзна територія може мати свою легіслатуру й уряд.
Особливий статус в індійській федерації має штат Джамму і Кашмір. Джамму і Кашмір – найпівнічніший штат Індії, де проживає велика кількість мусульман. Цей штат – предмет територіальної суперечки між Індією і Пакистаном, який також претендує на цей штат і окупував частину його території. Штат користується широкою автономією, має власну Конституцію, жителі штату мають як федеральне громадянство, так і громадянство штату.
Штати не мають права на вихід з Індійського Союзу, але ряд штатів – Джамму і Кашмір, Пенджаб (на півночі країни) і Тамілнад (на півдні) – активно прагнуть цього, що періодично підриває стабільність в Індії.
ЛІТЕРАТУРА
Публікації нормативних документів
1. Всеобщая декларация прав человека. Официальный текст. – М.: Права человека, 1996. – 16 с.
2. Испания: Конституционные и законодательные акты. – М.: Прогресс, 1982. – 352 с.
3. Италия: Конституция и законодательные акты. – М.: Прогресс, 1988. – 352 с.
4. Конституции зарубежных государств / Сост. В.В. Маклаков. – М.: БЕК, 1997. – 586 с.
6. Конституции зарубежных стран / Сост. В.Н. Дубровин. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 448 с.
6. Конституции государств американского континента. – М.: Иностр. лит., 1957. – 434 с.
7. Конституция Соединенных Штатов Америки. – М.: ТОО "Иван", 1993. – 32 с.
8. Конституция Швеции. – М.: Юрид. лит., 1981. – 142 с.
9. США. Конституция и права человека. – М.: Мысль, 1987. – 316 с.
10. Федеративная Республика Германия: Конституция и законодательные акты. – М.: Прогресс, 1991. – 468 с.
11. Французская Республика: Конституция и законодательные акты. – М.: Прогресс, 1989. – 448 с.