- застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання; взяття на профілактичний облік злісних порушників установленого порядку відбування покарання та організація індивідуально-профілактичної роботи з ними;

- зняття з профілактичного обліку засуджених, які були взяті на облік як злісні порушники встановленого порядку відбування покарання; переведення засуджених до дільниці соціальної адаптації в порядку, установленому ст. 94 КВК України;

- переведення до дільниці ресоціалізації осіб, які після переведення до дільниці соціальної адаптації припустилися порушення встановленого режиму тримання;

- застосування до засуджених заходів заохочення або стягнення; надання засудженим права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії в порядку, установленому ст. 144 КВК України;

- заохочення представників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, навчальних закладів, об'єднань громадян та окремих громадян, осіб з числа персоналу виховної колонії за активну участь у забезпеченні навчально-виховного процесу.

Педагогічну раду очолює її голова - заступник начальника виховної колонії із соціально-виховної та психологічної роботи. З числа членів педагогічної ради шляхом голосування на її засіданні обирається заступник голови. До складу педагогічної ради входять заступники начальника установи, начальники відділів, частин та служб, директор загальноосвітньої школи, директор професійно-технічного училища, старший інспектор відділу соціально-виховної та психологічної роботи (він же — секретар педагогічної ради), старші вихователі, методист виховної колонії, психолог, завідувач клубу.

За попереднім погодженням з головою педагогічної ради в її засіданнях з правом дорадчого голосу можуть брати участь представники підприємств, установ і організацій усіх форм власності, навчальних закладів, об'єднань громадян та окремі громадяни. За потребою на засідання педагогічної ради запрошуються працівники виховної колонії, які не входять до складу педагогічної ради, але до компетенції яких належить вирішення питань, що розглядаються педагогічною радою.

Основною формою роботи педагогічної ради е її засідання. Засідання педагогічної ради проводяться у разі необхідності, але не менше два рази на місяць. Рішення педагогічної ради, погоджені з начальником виховної колонії, є обов'язковими для виконання працівниками колонії.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх " здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх покладається на служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.

Окрім іншого, завданням цих служб є здійснення контролю за умовами утримання і виховання неповнолітніх у спеціальних установах для неповнолітніх. Для цього вони мають право: перевіряти умови утримання у спеціальних установах і виховання осіб, які не досягли повноліття; приймати з питань, віднесених до їх компетенції, рішення, які є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, посадовими особами і громадянами; звертатися у разі порушення прав та інтересів неповнолітніх, а також щодо працевлаштування, надання останнім іншої допомоги до відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

У разі прийняття комісією установи позитивного рішення щодо зміни умов тримання засуджених шляхом переведення їх до виправних колоній іншого рівня безпеки у тижневий термін до Регіональної комісії направляються наступні матеріали:

а) подання начальника установи, складене за рішенням педагогічної ради, погоджене із службою у справах неповнолітніх;

б) довідка з особової справи засудженого, в якій обов’язково зазначається наявність соціально корисних зв’язків;

в) кримінально-виконавча характеристика на засудженого;

г) довідка про заохочення та стягнення;

д) медична довідка;

е) заява засудженого, який стає на шлях виправлення; ж) довідка з облікової справи у разі, якщо засуджений перебуває на профілактичному обліку як схильний до правопорушень.

Регіональна комісія перевіряє обґрунтованість наданих матеріалів та причини відмови засудженому в залишенні у виховній колонії до досягнення двадцяти двох років.

За результатами розгляду матеріалів Регіональна комісія готує подання, що направляється до Апеляційної комісії Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, в компетенції якої відноситься вирішення питання щодо такого переводу.

У ст. 148 КВК України визначається, що, з метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними двадцяти двох років. У названій нормі реалізується сформульований у ст. 93 КВК України принцип про відбування засудженими до позбавлення волі всього строку покарання, як правило, в одній установі.

Встановлені законом підстав для залишення у виховній колонії певного контингенту засуджених після досягнення вісімнадцятирічного віку, що зазвичай призначається неповнолітнім, та застосування до них умовно-дострокового звільнення, дозволить практично реалізовувати названий принцип відносно значного числа засуджених, які тримаються у виховних колоніях

Підставами залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховній колонії є: необхідність закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання. Для залишення засудженого в колонії достатньо будь-якої з двох перелічених ознак, хоча вони зазвичай бувають тісно взаємопов’язані. При цьому зовсім не обов’язковим є повне виправлення засудженого, хоча його поведінка засудженого повинна об’єктивно підтверджувати настання достатньо вагомих змін, які характеризують, що засуджений почав ставати на шлях виправлення.

Закон обмежує термін, на який засуджений може бути залишений у виховній колонії: до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти двох років.

Залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постановою начальника колонії, погодженою із службою у справах неповнолітніх. Обов’язкове узгодження зі службою у справах неповнолітніх дає можливість здійснювати їй громадський контроль за правильним вирішенням зазначених питань адміністрацією установи.

Можливі випадки, коли за формальними ознаками засуджений підлягає залишенню в колонії, однак адміністрація не вирішує це питання позитивно. Формулювання в законі "можуть бути залишені" означає право, а не обов’язок адміністрації позитивно вирішити це питання. Якщо з якихось міркувань адміністрація вважає недоцільним подальше перебування засудженого в колонії, то вноситься подання про його переведення до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 148 КВК України на осіб, які досягли повноліття та залишені у виховній колонії, поширюється положення про умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, установлені для неповнолітніх засуджених. Це означає, що будь-яке самовільне посилення режиму та умов відбування покарання відносно цієї категорії осіб, створення їм більш важких умов, є неприпустимим.

Змінюватися можуть лише форми виховного процесу, виходячи з вікових особливостей таких засуджених, інтересів, духовних та інших потреб, необхідності підготовки до життя після звільнення.

Виправлення та ресоціалізація засуджених неповнолітніх

Наразі процес виправлення і ресоціалізації засуджених неповнолітніх здійснюється в одинадцяти спеціальних виховних колоніях, з яких десять призначено для утримання осіб чоловічої статі і одна - жіночої статі. Виховні колонії розташовані в різних регіонах країни від Ковеля (Волинської обл.) до Павлодара (Дніпропетровської обл.). Неповнолітні особи жіночої статі відбувають покарання в Мелітопольській виховній колонії Запорізької обл.

Для досягнення мети виправлення і ресоціалізації неповнолітніх у виховних колоніях ДКВС України діє комплексна система заходів, яка покликана забезпечити:

- належні умови життя засуджених, сумісні з людською гідністю та нормами, які прийняті у суспільстві;

- розвиток у засуджених почуття самоповаги до себе і оточуючих шляхом мінімізації негативних наслідків позбавлення волі;

- підтримку соціально корисних зв'язків з рідними та близькими для них людьми;

- отримання освіти та професійних навичок, що допоможе їм включитися у суспільне життя після звільнення.

Комплексна система заходів, крім того, передбачає обов'язкове залучення до цього процесу всіх співробітників виховної колонії, але основне навантаження щодо виконання заходів виправлення і ресоціалізації засуджених неповнолітніх покладено на соціально-психологічну службу, педагогів та психологів.

Важлива роль у виправленні ресоціалізації засуджених неповнолітніх відводитися міжнародним стандартам та практиці виконання і відбування покарань неповнолітніми у зарубіжних країнах. Вивчення пенітенціарних закладів для неповнолітніх у Нідерландах дозволяє відмітити, що в Україні відбуваються перші позитивні зрушення щодо гуманізації процесу відбування покарань неповнолітніми засудженими. Поряд з тим, формальне перекладання деяких форм і методів виправлення і ресоціалізації засуджених у зарубіжних країнах на українські виховні колонії не відбуваються на свідомості самих засуджених.

Наприклад, засуджені у Нідерландах не уявляють собі життя в колективі, їм притаманне бажання жити ізольовано один від одного, у той час як у виховних колоніях України, навпаки, ізоляція в окрему кімнату вважається покаранням.

Процес виправлення і ресоціалізації засуджених не може бути ефективним, якщо до засуджених неповнолітніх не застосовувати заходи заохочення і стягнення. Відповідно до норм Кримінально-виконавчого кодексу України загальний порядок заохочення засуджених передбачений у ст. 130, а стягнення - у ст. 132 КК України. Що стосується неповнолітніх, то порядок заохочення і стягнення регламентовано ст. 144,145 КВК України.

Окрім загальних видів заохочення, передбачених ст. 130 КВК України для всіх засуджених, ст.