- на отримання грошових переказів без обмежень;

- на короткострокове побачення — один раз на шість місяців;

- на отримання протягом року двох посилок (передач) вагою до ЗО кг кожна і двох бандеролей;

- у встановленій кількості і асортименті купувати в магазині установи продукти харчування і предмети першої необхідності на кошти, зароблені в місцях позбавлення волі або одержані переказом;

- на п'ятнадцятихвилинну платну телефонну розмову один раз на три місяці;

- придбавати протягом місяця в магазині установи по безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати на кошти, зароблені в місцях позбавлення волі, а засуджені чоловіки віком понад шістдесят років, жінки віком понад п'ятдесят п'ять років, інваліди першої і другої груп - також і на кошти, одержані переказом; без обмежень дозволено купувати письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу за переказом;

- мати при собі і зберігати в камері особисті предмети, речі й продукти харчування згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань;

- в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою;

- одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості;

- звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і посадовців;

- користуватися настільними іграми;

- мати побачення з адвокатом для отримання юридичної допомоги в порядку, встановленому кримінально-виконавчим законодавством.

Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог їх тримання та з дотриманням відповідних вимог санітарних норм і правил охорони праці. Для засуджених, які не мають середньої освіти, у виправних колоніях створюються консультаційні пункти.

Після відбуття десяти років терміну покарання, за умови сумлінної поведінки та належного ставлення до праці, засудженому може бути дозволено додатково витрачати щомісяця гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.

З урахуванням тяжкості злочинів, вчинених засудженими вказаної категорії, та ступеня їх небезпеки визначені відповідні заходи безпеки при поводженні з ними. Зокрема, під час виведення з камер, конвоювання територією установи та за її межами до засуджених застосовуються наручники. Враховуючи рекомендації експертів Ради Європи, наразі вирішується питання про заборону застосування наручників до засуджених під час побачень з родичами, а також з іншими особами.

За порушення вимог режиму відбування покарання до засуджених вказаної категорії можуть застосовуватися такі стягнення:

- попередження або догана (сувора догана);

- дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів заробітної плати;

- поміщення в карцер на строк до п'ятнадцяти діб. Важливим джерелом інформації для засуджених, а також

засобом проведення право роз'яснювальної та просвітницької роботи є радіо. Крім того, цій категорії засуджених дозволено мати в камері телевізори, передані родичами та іншими особами.

У листопаді минулого року до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань внесені зміни, які дозволяють засудженим брати участь в групових заходах культурно-масового і спортивного характеру.

Відповідно до Положення про порядок застосування помилування, затвердженого Указом Президента України від 19 липня 2005 № 1118/2005, засуджені до довічного позбавлення волі можуть звертатися з клопотанням про помилування після відбуття не менше як двадцять років призначеного покарання. Відповідно до ст. 87 КК України заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на термін не менше двадцяти п'яти років, може здійснюватися виключно актом Президента про помилування.

У цьому випадку на засудженого розповсюджується дія ст. 81 КК України, яка передбачає, що при фактичному відбутті не менше трьох чвертей терміну покарання, призначеного за умисний тяжкий злочин, до засудженого може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання (за умови, що він сумлінною поведінкою і добросовісним ставленням до праці доведе своє виправлення).

З метою надання засудженим до довічного позбавлення волі психологічної допомоги, попередження агресивної поведінки та зняття депресивних станів до роботи з ними залучаються психологи, посади яких введено у всіх установах, де тримаються ці засуджені.

Тривале перебування в умовах ізоляції, усвідомлення тяжкості скоєних злочинів спонукає багатьох засуджених звернутися до релігії. Законодавство гарантує засудженим до довічного позбавлення волі право на свободу віросповідання і задоволення релігійних потреб, проте проведення релігійних обрядів обмежується режимом тримання. Тому зустрічі зі священнослужителями надаються засудженим в індивідуальному порядку та у визначений час, з дотриманням необхідних заходів безпеки.

Організація виконання покарання у виді довічного позбавлення волі є одним з найважливіших завдань у діяльності ДКВС України. Пріоритети у цій роботі надаються не лише забезпеченню встановленого законом режиму відбування покарання, але і гарантуванню прав засуджених, визначених Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Література

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р.

2. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань" від 11 грудня 1998 р. // Голос України. - 1999. - 19 січня.

3. "Про державні нагороди України" Закон України від 16 березня 2000 р.

4. "Про загальний військовий обов'язок і військову службу". Закон України в редакції від 18.червня. 99 (ст. 5).

5. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права засуджених і осіб, які тримаються під вартою, на листування з питань, пов'язаних з порушенням прав людини". Заков України від 1 грудня 2005 р. / 36. поточи, законодавства нормат. актів, арбітражної та судової практики. -2006.-№3.-С.2.

6. "Про внесення змін до кримінально-виконавчого кодексу України" Закон України від 16 березня 2006 р. / 36. поточн. законодавства нормат. актів, арбітражної та судової практики. -2006.-№15. -С. 3.

7. "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" Закон України від 23 червня 2005 р. // Юрид. вісник України. -2005. - № ЗО.

8. "Про попереднє ув'язнення" Закон України від ЗОчервня 1993 р. // ВВР України. -1993. - № 35. - Ст. 360.

9. "Про застосування амністії в Україні" // Відомості Верх. Ради України, 1996, Закон України № 48, ст. 263). (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 620/96-ВР від 19.12.96 // Відомості Верх. Ради України, 1997, № 9, ст. 69).

10. Кримінально-виконавчий кодекс України // ВВР України. - 2003. - № 3-4. - Ст. 21.

11. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / СтепанюкА. X., Яковець І. С. За заг. ред. СтепанюкаАХ. -X.: ТОВ "Одіссей", 2006. - 560с.

12. Кримінальний кодекс України: Офіційний документ. - К.: Велес, 2006.-151с.

13. Наказ ДДУПВП "Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань" № 270/1560 від 19.12.2003.

14. Правила внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ: Наказ ДДУПВП № 110 від 5. червня. 2000.

15. Положення "Про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України". -К., 2000.

16. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 22 від 22.12.95 (пп. 4, 6, 9-13,17).

ХІ.Антипов В. Проблеми застосування до неповнолітніх певних видів кримінального покарання // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 8. - С. 134-137.

18. Байдуж В, П. Шляхи удосконалення системи підбору та навчання кадрів для служби в підрозділах ДКВС України. - К.: ДДУПВП, 2006. -25 с.

19. Бандурка А. М., Денисова Г. А., Трубников В. М. Общая теория социальной адаптации освобожденных от отбывания наказания (правовой и социальной-психологический анализ уголовно-исправительной политики по реабилитации осужденных). - Харьков-Запорожье: НУВД ЗГУ, 2002. - 440 с.

20. Бандурка А. М., Севастьянов В.П, Правовое положение осужденных к лишению свободы: Пособие. - X., 1997.