В якому ж стані знаходиться територіальна суперечка між Росією та Японією сьогодні і яка позиція Сполучених Штатів у цій ситуації, що розгортається на даному етапі, починаючи з середини 1990-х років?

Позиція японської сторони фактично не змінилася. Як головну умову поліпшення і подальшого розвитку відносин з Росією японський уряд продовжує розглядати передачу Японії як мінімум чотирьох південних островів Курильсь- кої гряди. Про це заявив Прем'єр-міністр Японії Рютаро Хасімото на 136-й сесії Парламенту ще 22 січня 1996 р. Він підкреслив: "В цьому році, коли виповнюється 70 років з часу підписання спільної декларації, яка відкрила шлях до поновлення дипломатичних відносин між двома країнами, ми будемо уважно слідкувати за розвитком політичної ситуації в Росії і прикладемо ще більше зусиль з метою вирішення суперечки, пов'язаної з північними територіями. Таким шляхом ми будемо намагатися досягнення повної нормалізації відносин між нашими країнами на підставі Токійської декларації. Ми маємо надію, що уряд Росії докладе серйозних зусиль для рішення цього питання" [33].

Свою рішучість продовжувати і надалі намагатися отримати чотири Курильські острови Хасімото відкрито підтвердив у розгорнутому посланні, яке він направив Президенту Б.Ельцину у січні 1996 р. [34].

До речі, в російсько-японську суперечку з приводу Південних Курил знову втручається Держдепартамент США. Так, у виступі 9 грудня 1995 р. на прес-конференції в Південно- Сахалінську посла США в Росії Томаса Піккерін- га пропонувалося Росії "мирно передати" Пів- денно-Курильскі острови їх "законному володарю - Японії". Ця заява Піккерінга викликала обурення з боку колишнього голови кабінету міністрів В. Черномирдіна, який оцінив виступ американського посла як "недозволений вибрик, який виходить за будь-які розумні межі" [35].

На що розраховують японські державні діячі, політики і дипломати, продовжуючи здійснювати тиск на Росію з метою задоволення своїх територіальних домагань? Перш за все, це розраховано на російських громадян, частина яких готова підтримати ці домагання Японії. Прикладом може бути публікація 1 вересня 1995 р., напередодні святкування російською громадськістю 50-річчя розгрому японського мілітаризму, у газеті "Сьогодні" статей А.Шмирьова, в яких Росії пропонувалося негайно передати Японії Південні Курили. "У нас немає жодних прав на північні території, - пише А.Шмирьов, - і тому нам коли-небудь і в інтересах Росії якнайшвидше необхідно повернути Японії острови Ітуруп, Кунашир, Шикотан, Хабомаї" [36].

Не зовсім зрозумілими є заяви окремих російських дослідників (наприклад, А.П.Маркова) про те, що Японії у суперечці про Курильські острови з Росією необхідно було застосувати приклад Китаю, який запропонував вирішити японсько-китайське непорозуміння стосовно приналежності островів Сенкаку не сьогодні, а передати його на розгляд майбутнім поколінням японців і китайців [37].

Ця пропозиція викликала досить нервову реакцію представників японського міністерства закордонних справ. Японське посольство у Москві повідомило міністерство закордонних справ Росії про те, що в Токіо подібні заяви розцінюються як відхід від лінії, зафіксованої у Токійській декларації, яку підписали у жовтні 1993 р. Б.Єльцин та М.Хосокава, і що з таким підходом МЗС Японії погодитись не може [38]. Аналіз свідчить, що для японської сторони згадана заява стала своєрідною підставою, щоб ще раз нагадати своїй та закордонній громадськості про наявність територіальної проблеми між Росією та Японією.

Перенесення на майбутнє дискусії з територіального питання між Росією та Японією не підходить, на думку автора статті, обом сторо-

впливової, як Сполучені Штати Америки. Література

Кравцов А. Россия и Дальний Восток // Международная жизнь. - 1993. - № 1; Черевко К. Как продлить "цветение сакуры?" (В поисках путей к заключению мирного договора России с Японией) // Мировая экономика и международные отношения. - 1998. - № 11; Чугаров С. Японцы смотрят на Россию // Там само; Марков А. Проблемы российско-японских отношений // Международная жизнь. - 1995. - № 10.

Кимура X. Курильская проблема: История японо- российских переговоров по пограничным вопросам. - Киев: Бринком, 1996; Гартхофф Р.Л. Северные территории или южные Курилы? // Международная жизнь. - 1991. - № 7; Berton Peter. The Japanese- Russian Territorial Dilemma: Historical Background, Disputes, Issues, Questions, solution Scenarios, or "A Thousand Scenarios for the Thousand Island Dispute". - White Paper. - Harvard University, 1992.

Кунадзе Г. В поисках нового мышления: о политике СССР в отношении Японии // Мировая экономика и международные отношения. - 1990. - № 8. - С. 67.

Япония. 1993: Ежегодник. - М., 1994. - С. 204.

ООН і Україна: Збірник матеріалів наукової конференції. -Миколаїв: МРЦСД, 1995. - С. 38-41.

Сборник действующих договоров, конвенций, соглашений СССР с иностранными государствами. - Вып. ХІ. - Москва, 1995. - С. 105-106.

Известия. - 1946. - 12 февраля.

Фердрос А. Международное право. - М., 1959. - С. 259.

Каламкарян Р.А. Международно-правовое значение односторонних юридических актов. - М., 1988. - С. 5.

Foreign Relations of the United States (FRUS). - Washington, 1961. - P. 448-449.

нам з декількох міркувань. По-перше, заяви російських дипломатів про невирішеність територіальної російсько-японської проблеми суперечать позиції колишніх керівників того ж СРСР, які протягом десятиліть стверджували, що ніякого територіального питання між Росією та Японією не існує, тому що воно було вирішено внаслідок