Даллес особливо зосередився на питанні про майбутні міжнародні відносини Японії і, насамперед, з країнами-сусідами. Так, він звернувся до статті № 26, яка залишала за Китаєм право укладати мирний договір з Японією на тих умовах, що мають місце в Сан-Франциському договорі. Разом з тим Даллес залишав питання відкритим про те, хто буде підписувати договір - КНР або тайванський уряд. Він також підкреслив, що згідно із статтею № 21 Японія відмовлялась від своїх особистих прав та інтересів у Китаї. Китай також автоматично, без необхідності підписання договору, отримає певні пільги від статті № 14 (а)2, в якій мова йде про конфіскацію японської власності. В цілому, на думку

Даллеса, договір надав Китаю такі ж права, як і іншим країнам - переможцям у війні.

Американський представник звернув увагу на те, що договір має й певні недоліки, але загалом - "це добрий договір". На закінчення він сказав: "Настав час вітати Японію як рівноправного та поважного члена сім'ї нації. На це спрямований договір. Жодна нація не зобов'язана його підписувати примусово. Може бути тільки моральне примушення великих обставин, які... закликають: "Необхідно досягти миру" [24]. Таким чином, на думку американської сторони, виступ Даллеса повинен був забезпечити абсолютну більшість голосів у остаточному затвердженні тексту мирного договору. Діяльність Даллеса, як провідного представника американської делегації в Сан-Франциську, отримала досить високу оцінку в книзі професора університету в Торонто Рональда Пруіссена "Джон Фос- тер Даллес. Шлях до влади" [25]. В той же час книга мала не зовсім задовільну рецензію у журналі "Pacific Historical Review", автор якої - викладач університету Флоріди Р.Макмахон - вважає, що, "на жаль... ми не можемо реально упізнати Даллеса, прочитавши цю книгу..." [26].

Після виступу представника США слово було надано англійському делегатові - державному міністру К.Янгеру, який повністю погодився з принципових питань з попереднім виступаючим. Це ще раз підтверджує ту тезу, що Англія та Сполучені Штати з'ясували свою стратегію й тактику на форумі ще до початку роботи конференції. "Договір є компромісним документом, який було підготовлено на засаді різних джерел, - підкреслив Янгер, - і ми вітаємо схвалення процедурних правил, оскільки вони забезпечили більш різноманітну консультацію серед країн, які брали участь у війні з Японією, а це зберегло японський мирний договір від будь-яких непорозумінь..." [27]. Англійський делегат, досить дипломатично оцінивши позицію Індії, з одного боку, визнавав її авторитет у світі; з другого боку, він жалкував, що така велика азіатська країна відмовилась взяти участь у Сан- Франциському форумі, підкресливши при цьому "необґрунтованість" такого рішення індійським урядом [28]. Представник Великобританії зовсім не випадково підняв питання про участь Індії в конференції. Мабуть, і в цьому напрямку він мав певну домовленість з Вашингтоном, бо отримав змогу спостерігати за конкретними кроками Сполучених Штатів на шляху економічної ізоляції цієї держави. Достатньо пригадати, що на початку вересня 1951 року Держдепартамент США через Міністерство торгівлі дав вказівку американським експортно-імпортним фірмам (які, насамперед, займалися зерном) припинити торгівлю з Індією за те, що вона відмовилась від участі у Сан-Франциській конференції [29]. Досить обережно торкнувшись китайської проблеми, Янгер зауважив, що Китай "...має право на самостійні дії щодо японської власності на території КНР". Янгер також підтримав американські плани відносно островів Рюкю та Бонін, підкресливши, що згідно з договором японський суверенітет над ними зберігається, але ще буде продовжено адміністративний контроль з боку США над островами Рюко на південь від 29-ї паралелі. "Слід зауважити, - наголосив англійський представник, - що ці острови залишають-

Література

The New York Times. -1951- September 6.

The New York Times. -1951- September 9. - P. 27.

Правда. - 1951.-28 августа.

Правда. - 1951. - 1 сентября.

Правда. - 1951. - 18 августа.

FRUS, 1951. -Vol. б. -Wash., 1977.-P. 1290.

TheNew YorkTimes. - 1951. - September 3.

Acheson D. Present the Creation. My Years in the Department. -NY., 1969. -P. 544-545.

Rules of Procedure: Record of the Proceedings of the Conference. - Washington, U.S. GPO, 1951. - P. 542- 544.

Acheson D. Op. cit... - P. 542-544.

The New York Times. - 1951. - September 5 . - P. 7.

The New York Times. — 1951. — September 5. - P. 6.

Record of the Proceedings of the Conference. - Washington, 1951. -P. 31-37.

TheNew YorkTimes. - 1951. - September 5. - P. 7.

The New York Times. -1951- September 6.

The New York Times. - 1951. - September 6. - P. 6.

Правда. -1951.-6 сентября.

TheNew YorkTimes. - 1951. - September 6.

TheNew YorkTimes. - 1951. -September 6.

ся також під японською адміністрацією. Це знаходиться в суттєвому контрасті з положенням ... про відмову японського суверенітету щодо Ку- рильських островів, що окуповані Радянським Союзом". У заключенні Янгер додав: "У договорі ...союзні держави надають Японії одне з найбільш добрих мирних врегулювань, яке коли- небудь надавалося країні, яка потерпіла поразку..." [30].

Підсумовуючи, необхідно зробити загальний висновок, що роботу Сан-Франциського міжнародного форуму щодо спроби розв'язання головних повоєнних проблем Японії можна вважати тріумфом представників американської дипломатії, який пояснюється вдалими взаємодіями державних структур США та