УДК 94(470+571):355.1001.73«1991/...»Сухушин М.П.

ПОЧАТОК БУДІВНИЦТВА ЗБРОЙНИХ СИЛ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В 1992-1993 РР.: СОЦІАЛЬНИЙ ТА ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТИ

У статті розглядається вплив внутрішньополітичних чинників на військове будівництво в Російській федерації в 1992-1993 рр. На першому етапі ініціатива реформування армії належала Верховній Раді РФ. Було прийнято ряд важливих законів, спрямованих на демократизацію процесів реформування ЗС. Протилежним був підхід президента Б.М. Єльцина, який тяжів до вирішення проблем військового будівництва за рахунок коштів самих ЗС. Влада і суспільство не спромоглися дійти єдності стосовно перетворень у військовій галузі.

Ключові слова: Російська Федерація, військове будівництво, Верховна Рада РФ, реформування армії, Збройні Сили, демократизація, президент Б. М. Єльцин.

В статье рассматривается влияние внутриполитических факторов на военное строительство в Российской Федерации в 1992-1993 гг. На первом этапе инициатива реформирования армии принадлежала Верховному Совету РФ. Было принято ряд важных законов, направленных на демократизацию процессов реформирования ВС. Противоположным был подход президента Б.М. Ельцина, который склонялся к решению проблем военного строительства средствами самих ВС. Власть и общество не смогли придти к единству относительно преобразований в военной отрасли.

Ключевые слова: Российская Федерация, военное строительство, Верховный Совет РФ, реформирование армии, Вооруженные Силы, демократизация, президент Б.М. Ельцин.

In the article influence of internal political factors on military construction in the Russian Federation in 1992-1993 is considered. At the first stage the initiative of reforming of army belonged to the Supreme Soviet of the Russian Federation. It was accepted a number of the important laws directed on democratization of processes of reforming AF. The approach of president B.M. Eltsin that was declined to the decision of problems of military construction by means AF was opposite. The authority and a society could not come to unity concerning transformations to military branch.

Key words: the Russian Federation, military construction, the Supreme Soviet of the Russian Federation, reforming of army, Armed forces, democratization, president B.M. Eltsin.З точки зору визначення результатів проведення суспільних реформ у кризових умовах дослідження військової реформи в Російській федерації (РФ) досить важливе. Співставлення Російського варіанта трансформації Збройних Сил ЗС з українським дозволить уникнути ряду негативних моментів, які проявились під час перебудови армії Росії. Тим паче, що і російська і українська нові армії вийшли із радянських Збройних Сил.

Питання про вплив соціальних і політичних чинників на розвиток Збройних Сил РФ в 1992-1993 рр., незважаючи на його наочність, практично не вивчений у літературі. В історіографії присутня констатація фактів зв'язку воєнної політики Росії на даному етапі із соціальними аспектами, але конкретний механізм його не розглядався. Метою роботи автор ставить дослідження внутрішньополітичних чинників на військове будівництво в РФ 1992-1993 рр.

Коли конституювалась СНД, серед російських політиків, поряд із бажанням зберегти єдині збройні сили, почало з'являтися розуміння необхідності прийняття конкретних планів створення власної національної армії. Тим більш, що в армії поширились масові заяви офіцерів, особливо молодшої ланки, про звільнення зі служби. У ЗС допустимою і природною вважалась кадрова втрата в межах 4-6 %. Це крім офіцерів, які звільнялись у запас за вислугою років. Але у 1992 р. цей показник у деяких видах ЗС наблизився до 20 %, що приблизно рівнялось випуску усіх військових училищ взятих разом [1]. Так, тільки молодих офіцерів у віку до 30 років загалом скоротилось 35 тисяч чоловік [2]. Склалась така ситуація, що в деяких частинах, де не вистачало командирів взводів, командуючий Сухопутними військами призначив на ці посади сержантів строкової служби [3].

Таке становище стало результатом тих чисельних негараздів, які охопили армію. За результатами опитувань, проведених Центром воєнно-соціологічних, психологічних і правових досліджень ЗС в березні 1992 р. у Московському гарнізоні, 10 % офіцерів змушені підробляти у вільний від роботи час. На запитання, наскільки б вистачило грошового утримання голови сім'ї, якби його витрачати на все, що необхідно для життя, тільки 1 % заявив про можливість протриматись весь місяць, а в 60 % кошти скінчились в кінці першого тижня. На периферії ситуація була ще гіршою, бо в деяких частинах офіцери і прапорщики не отримували грошового утримання по два - три місяці [4]. Тобто ситуація в ЗС вимагала рішучих дій. Фактично перша програма реформування власне російських ЗС з'явилась в указі президента РФ «Про створення Збройних Сил Російської Федерації» від 7 травня 1992 р. [5]. В ньому були визначені принципи будівництва армії: підконтрольність органам державної влади, співвідношення структури і чисельності ЗС, їх відповідність концепції безпеки Росії, багатонаціональність кадрової армії, яка комплектується на основі поєднання військової служби з призову до військової служби за контрактом і поступовий перехід, через скорочення чисельності ЗС сьогодення, до професійної армії.

На час появи указу в російському суспільстві вже склались певні побажання щодо сутності і форми нової армії. В засобах масової інформації (ЗМІ) продовжувалась дискусія з цього приводу. Особливу активність проявляв депутатський корпус Росії, який продовжив ту роботу, яка проходила в радянський час. Депутати, державні діячі, вчені, політологи, військові спеціалісти демократичного спрямування достатньо глибоко вивчили досвід будівництва армій у західних країнах і вже в першій половині 1992 р. змогли запропонувати російському суспільству