була введена норма, що громадянин РФ міг у відповідності із законом замість військової служби проходити альтернативну службу. Встановлювався вісімнадцятимісячний термін проходження військової служби. Приймаючи рішення про ведення в дію закону, Верховна Рада РФ конкретно визначила терміни розгляду парламентом основних документів будівництва армії та передбачила ряд першочергових заходів в цьому напрямку. У постанові Верховної ради планувалось розглянути хід виконання прийнятого закону у вересні 199З р. Одночасно роботу над питаннями реформування армії продовжувало міністерство оборони. Начальником генштабу у грудні 1992 р. став генерал - полковник М.П. Колесніков. На цей час справа реформування армії перейшла від генштабу, який здавна займався цим питанням безпосередньо до міністра оборони, який напряму підпорядкував собі управління військового будівництва і реформ [21]. Позицію вищого військового командування можна охарактеризувати на підставі публікації міністра генерала армії П.С. Грачова влітку 1993 р. На його думку, основою будівництва ЗС та проведення військової реформи повинна стати воєнна доктрина, яка все ще знаходилась в стадії напрацювання і розроблялась вона в надрах міністерства оборони [22]. На відміну від парламентського плану, який передбачав перший перехідний етап закінчити в 1994 р., міністр оборони підкреслив, що заходи найближчої перспективи охоплюють 1995 р., а подальше реформування планувалось до 2000 р. З цього можна зробити висновок, що позиція МО відрізнялась від підходу Верховної Ради, а, головне, реалізовувалось будівництво ЗС за планами військових. Однак, здебільше реформування носило формальний характер. Значним рубежем, який суттєво змінив хід розвитку військової реформи в РФ, стали події кінця вересня - початку жовтня 1993 р. 21 вересня президент РФ Б.М. Єльцин оголосив указ про припинення повноважень З'їзду народних депутатів і Верховної Ради РФ. Одним із найважливіших наслідків подій 21 вересня - 4 жовтня для ЗС був перерозподіл повноважень з питань воєнної політики між президентом і законодавчим органом на користь президента. Відповідно, конкретні концепції та заходи розбудови ЗС відпрацьовувались головним чином вже в МО.
Таким чином, на першому етапі військової реформи, який охоплював час ввід прийняття рішення про створення національних Російських Збройних Сил і до кінця вересня - початку жовтня 1993 р., ініціатива реформування армії належала Верховній Раді РФ. Було прийнято кілька важливих законів, спрямованих на демократизацію процесів реформування ЗС. Протилежним був підхід до реформування ЗС Президента Б.М. Єльцина, який тяжів до вирішення проблем будівництва за рахунок коштів самих ЗС. Крім того, в найвищому військовому керівництві також існувала розбіжність відносно прийняття планів реформ. Фактично це було різне бачення їх суті. Влада і суспільство не спромоглися дійти єдності стосовно перетворень у військовій галузі.ЛІТЕРАТУРА
Красная звезда. - 1993. - 17 июля.
Там же. - 8 июля.
Вороний В. «Офицерский вопрос» в исследовании офицера Генерального штаба русской армии // Военный вестник. - 1992. - № 9. - С. 7.
Кутищев В. «Как живешь, семья военнослужащего?» // Военный вестник. - 1992. - № 9. - С. 9-11.
О создании Вооруженных Сил Российской Федерации. Указ Президента Российской Федерации // Российская газета. - 1992. - 9 мая.
Владимиров А.Й. Военная реформа в России. Базовые подходы, проблемы, аспекты и тезисы (Размышления профессионала, или все то, что не войдет в военную доктрину и чего еще не понимают российские государственные мужи). Стратегические этюды. - Новосибирск: ЮКЗА, 2000. - С. 176.
Некоторые вопросы подготовки армии и флота на современном этапе // Военная мысль. - 1992. - № 1. - С. 4-5.
Владимиров А.Й. Указ. соч. - С. 176-177.
Красная звезда. - 1992. - 11 апреля.
Об утверждении временных общевойсковых уставов Вооруженных Сил Российской Федерации. Указ Президента Российской Федерации 16 сентября 1992 г. // Собрание актов Президента и Правительства Российской Федерации. - М., 1992. - № 12. - Ст. 923. - С. 1105-1106.
Седьмой съезд народных депутатов Российской Федерации. Доклады, сообщения, документы. - М.: Республика, 1993. - С. 255-259.
Об обороне. Закон Российской Федерации // Социальная защита военнослужащих и сотрудников правоохранительных органов. - М.: Обозреватель, 1995. - С. 34-43.
Там же. - С. 35.
Михайлов А. Портрет министра в контексте смутного времени. - М.: Олма-пресс, 2001. - С. 4-108.
Седьмой съезд народных депутатов Российской Федерации. - С. 254, 265-276.
О статусе военнослужащих. Закон Российской Федерации // Социальная защита военнослужащих и сотрудников правоохранительных органов России. - М.: Обозреватель, 1995. - С. 224-241.
Ефимов Н. Армия, общество, реформы // Свободная мысль. - 1995. - № 9. - С. 37.
Красная звезда. - 1993. - 3 июля.
О воинской обязанности и воинской службе. Закон Российской Федерации // Социальная защита военнослужащих и сотрудников правоохранительных органов России. - М.: Обозреватель, 1995. - С. 1-67.
Там же. - С. 55.
Баранец В. Ельцин и его генералы. Записки полковника генштаба. - М.: Совершенно секретно, 1998. - С. 347-351.
Грачев П.С. Актуальные проблемы строительства и подготовки Вооруженных Сил России на современном этапе // Военный вестник. - 1993. - № 8. - С. 10.