УДК 94(367)Докашенко Г
УДК 94(367)Докашенко Г.П.
ІДЕОЛОГІЗАЦІЯ ОСВІТИ ЯК ЗАСІБ КОНТРОЛЮ ТОТАЛІТАРНОЇ ДЕРЖАВИ (НА МАТЕРІАЛАХ БОЛГАРСЬКОЇ ШКОЛИ КІНЦЯ 40-Х - ПОЧАТКУ 50-Х РОКІВ ХХ СТ.)
У статті аналізуються основні рішення державного й партійного керівництва Болгарії з питань ідейно-виховної роботи у школі в період зі встановлення монополії БКП на владу в 1948 р. і до смерті Сталіна в 1953 р., визначаються її основні напрямки, форми й методи проведення та наслідки.
Ключові слова: Болгарія, партійне і державне керівництво, ідейно-виховна робота, буржуазна ідеологія, марксистсько-ленінські ідеї, культурні інститути західних країн, шкільне життя.
В статье анализируются основные решения государственного и партийного руководства Болгарии по вопросам идейно-воспитательной работы в школах в период с установления монополии БКП на власть в 1948 г. и до смерти Сталина в 1953 г., определяются ее основные направления, формы и методы проведения и последствия.
Ключевые слова: Болгария, партийное и государственное руководство, идейно-воспитательная работа, буржуазная идеология, марксистско-ленинские идеи, культурные институты западных стран, школьная жизнь.
In the article the main decisions of the state and party leadership of Bulgaria about the questions of ideological and educational work in schools in the period since the establishment of the monopoly of power of the BCP in 1948 till the Stalin's death in 1953 are analyzed, the main direction, forms, the methods of realization and consequences of it are determined.
Key words: Bulgaria, a party and state management (manual), ideological - educational work, bourgeois ideology, Marx Lenin ideas, cultural institutes of the western countries, a school life.Основним інструментом управління суспільним і політичним життям тоталітарної держави виступає ідеологія правлячої партії. В країнах з тоталітаризмом лівого спрямування, до яких відносилася і Болгарія в повоєнний період, такою партією була комуністична, а переважаючою ідеологією - марксистсько-ленінська з провідним постулатом про необхідність її активного впровадження у свідомість мас. Освітня сфера не стала виключенням, навпаки через неї найшвидше й найефективніше насаджували ці ідеї в свідомість молоді та й всього населення взагалі, адже школа сьогодні - це суспільство завтра.
Проблеми тоталітаризму вже стали предметом обговорення політологів, істориків, соціологів як в Україні, так і в зарубіжних країнах [1]. В цих роботах розглядаються загальні проблеми цього явища, як-то причини, сутність, ознаки тоталітарного режиму. В останні роки і в Україні, і в Болгарії опубліковані узагальнюючі роботи з історії цих країн повоєнного періоду, в яких неупереджено висвітлюються основні сфери життя тогочасного суспільства, в тому числі й освітянська [2]. На жаль, у вітчизняній історіографії поки відсутні спеціальні роботи, присвячені характеристиці історичних аспектів функціонування школи в умовах тоталітарної держави. В Болгарії такі роботи з'явилися, і хоча вони й не охоплюють весь соціалістичний період і присвячені окремим проблемам шкільного життя, як наприклад, розвитку управлінської системи, їх значення, на наш погляд, полягає в приверненні уваги суспільства до цього питання й постановці низки проблем, що мають безпосереднє значення сьогодні в умовах побудови нової школи [3].
У даній статі автор ставить завдання розглянути основні рішення державного й партійного керівництва Болгарії з питань ідейно- виховної роботи в школі, визначивши її основні напрямки, форми й методи проведення та наслідки. Хронологічні межі охоплюють період від 1948 року, коли можливості альтернативного розвитку Болгарії були вичерпані й встановлена монополія БКП, до 1953 року - року смерті Сталіна, який став початком масштабних акцій із засудження культу особи, що може бути предметом окремої статті.
Місце й роль школи як важливого ланцюга суспільного життя добре розуміли і теоретики, і практики соціалістичного будівництва, а тому й не дивно, що Болгарська комуністична партія (БКП) та Міністерство народної просвіти (МНП) постійно приймали тези і програми комуністичного виховання молоді.
Одним із перших документів були матеріали з питань соціалістичного виховання молоді, підготовлені в освітянському міністерстві у жовтні 1948 року, основною ідеєю яких була теза про необхідність надання виховному процесу в школі соціалістичного за змістом та формою характеру. В матеріалах також сформульовані основні виховні завдання, через які учні досягнуть рівня активних та свідомих соціалістичних будівників.
Першим із цих завдань було формування правильного співвідношення між колективом й особистістю, в якому первинне значення має колектив, а особистість діє лише як частка колективу. Свобода особистості тут отримала визначення дрібнобуржуазної та небезпечної утопії.
Другим завданням стало виховання любові до праці, яка представлялася як прояв трудового ентузіазму, участь в трудових змаганнях типу ударництва та бригадирства (болгарські варіанти соціалістичного змагання), розуміння того, що всі матеріальні та духовні блага є справою робітничого класу.
На наступне місце поставили ставлення до батьківщини, яке визначили як складне почуття, що має своєю сутністю готовність власної жертви в ім'я її безпеки і працю для її всебічного зростання. Поряд із почуттям любові до батьківщини необхідно виховувати почуття любові та вшанування до країн соціалістичного вибору, гордості за причетність Болгарії до їх числа, а також неприйняття капіталістичного способу життя.
Останнім сформульоване завдання формування в учнів високої дисципліни, яка розуміється як свідоме виконання своїх обов'язків з оволодіння основами наук та науковим світоглядом, основними носіями якого в історії стали Маркс, Енгельс, Ленін, Сталін, Дімітров [4].
Наступного місяця з' являється новий документ - розпорядження № 52