У той час, як Лондон намагався захистити вже прихильну до нього Османську імперію від подальшої руйнації та домогтися відшкодування їй заподіяних збитків, царський уряд, вважаючи себе також постраждалим у результаті дій Відня, хотів, насамперед, компенсувати собі австро- угорські успіхи на Балканах переглядом на власну користь режиму Босфору та Дарданелл. Задля цього російський міністр закордонних справ й прагнув заручитися підтримкою британського уряду. Проект, який О. Ізвольський хотів запропонувати лондонському кабінету, передбачав збереження принципу закриття Проток для військових кораблів. Виключення з цього правила було зроблено для держав, розташованих на берегах Чорного моря. Доки Порта знаходилась в мирі, прибережні держави мали б можливість проводити через Протоки, в обох напрямках, військові судна всіх розмірів та модифікацій. Щоправда, згідно з російськими пропозиціями, через Босфор та Дарданелли повинні були проходити одночасно не більше трьох військових кораблів однієї й тієї ж прибережної держави [17].

О. Ізвольський, як свідчить телеграма цього високопосадовця до російського Міністерства закордонних справ, переслана туди на його прохання послом у Лондоні графом Бенкендорфом, 12 (29) жовтня 1908 р., наголошував, що головною проблемою у його переговорах з Е. Греєм щодо програми майбутньої конференції по врегулюванню боснійської кризи, було саме питання Проток. За словами російського міністра, «лондонський кабінет у принципі не відмовляє Росії стосовно вирішення його на нашу (російську - авт.) користь, але вагається щодо внесення його до програми (конференції - авт.) з двох причин: зокрема, вважаючи, що англійська громадська думка до цього недостатньо підготовлена, а, головним чином, через побоювання викликати занепокоєння й протидію з боку Туреччини» [18].

Більшість міністрів британського уряду наполягали на принципі «взаємності» у підходах до проблеми Проток. Вони стверджували, якщо лише прибережні до Чорного моря держави отримають право проходу своїх кораблів через Босфор та Дарданелли, то у випадку війни Росії з Великою Британією, за умов нейтралітету Османської імперії, росіяни будуть використовувати їх, «як зони безпеки для нападів на британський флот» [19]. Саме такі думки були висловлені провідними міністрами на засіданні уряду 12 жовтня 1908 р., який після бурхливого обговорення відмовився підтримати вищезгаданий проект перегляду режиму Проток запропонований О. Ізвольським [20]. Зважаючи на це, статс-секретар з іноземних справ Е. Грей опинився в незручній ситуації. Підтримка Петербурга в питанні Проток, вочевидь, мала б наслідком охолодження відносин Лондона з Портою, суперечила б рішенню кабінету міністрів й була неприйнятною для громадської думки. Проте, з іншого боку, він мав обіцянку перед царським урядом, неодноразово висловлену протягом двосторонніх переговорів 1906-1907 рр., сприяти Росії у питанні Босфору та Дарданелл. Тому, відмова у підтримці цим домаганням О. Ізвольського зумовила б погіршення взаємин Лондона з Петербургом, чим, неодмінно, скористалася б Німеччина, намагаючись всіляко поглибити суперечності між цими державами. Тоді годі було б і мріяти лондонським політикам про повноцінне формування російсько-британсько - французької Антанти, що кілька місяців тому вважалося лише питанням часу.

Враховуючи ці обставини, Е. Грей, зустрічаючись з О. Ізвольським 12 жовтня 1908 р. після вищезгаданого засідання кабінету міністрів сказав, що не дає негативної відповіді на побажання Росії в питанні Проток, але, з іншого боку, йому досить важко дати й позитивну відповідь, оскільки «час для цього обраний дуже невдало і тому зараз неможливо змусити суспільну думку Великої Британії прийняти цю односторонню угоду» [21].

Як писав французький посол у Лондоні П. Камбон до свого міністра закордонних справ Пішона, О. Ізвольський вважав, що відмова Форін Офісу підтримати російські прагнення щодо перегляду режиму Проток він розглядає як «руйнування англо-російської угоди». Щоправда, згаданий французький дипломат порадив російському міністру закордонних справ не гарячкувати й використати те, що Лондон не заперечує того, щоб царський уряд шукав вирішення проблеми Проток на основі російсько- османських домовленостей [22].

12 жовтня 1908 р. провідна паризька газета «Тамр» присвятила свою редакційну статтю питанню переговорів між Е. Греєм та О. Ізвольським стосовно Проток. Це в черговий раз привернуло посилену увагу й викликало значну занепокоєність як французької, так і особливо британської громадськості щодо згаданого питання. Тому, можна зробити припущення, що саме впливові лондонські та паризькі політичні кола організували витік конфіденційної інформації з Форін Офісу та «допомогли» їй потрапити на шпальти впливової преси [23]. Після цього розголошення О. Ізвольський, зрештою, погодився не виносити питання Проток на розгляд міжнародної конференції, якщо він не зможе попередньо узгодити проблему перегляду режиму Босфору та Дарданелл з Портою [24]. Така позиція цілком влаштувала керівника британського зовнішньополітичного відомства.

У розробленому британським зовнішньополітичним відомством попередньому проекті програми конференції вже не знайшлося місця проблемі Босфору та Дарданелл [25]. Як зауважив Е. Грей, у розмові з німецьким послом графом Меттерніхом, «якщо питання Дарданелл й буде на ній зачеплено, то це матиме лише цілком академічний характер» [26]. З цією позицією, до речі, погодився канцлер Бюлов, наголошуючи у листі до графа Меттерніха, що «Туреччина не повинна мати нові жертви, а, натомість, отримувати моральні та фінансові відшкодування за попередні втрати» [27]. Солідаризувався з цією позицією й Вільгельм ІІ, зробивши на листі графа Меттерніха, красномовні примітки: «Отже, Лондон відмовився. Не будемо й ми це робити. Вирішення Росією питання Проток це не