Поза сумнівом, створення незалежної держави Ізраїль завдало нищівного удару по претензіях Великобританії на збереження свого панування на Близькому Сході. В той же час в документах виразно простежується тенденція до недовір' я як з боку радянських політиків до сіоністського руху, так і сподівань сіоністів відносно СРСР. Як писав Е. Сассон: "Нам не тільки не слід побоюватися, що росіяни займуть ворожу нам позицію, але, навпаки, існують серйозні підстави вважати, що позиція СРСР виявиться нам дружньою" [9].

Така позиція Радянського Союзу ґрунтувалася не на симпатіях до євреїв або ненависті до арабів, а на необхідності звести політичні рахунки з англійцями. Окрім цього, зразу ж після створення єврейської держави простежується ідеологічна лінія в політиці СРСР в питанні про еміграцію. Як відзначав в бесіді з послом Ізраїлю А.Я. Вишинський: "Про еміграцію годі і говорити. Радянські євреї дихають іншим повітрям, і не слід змішувати їх з євреями інших країн" [10]. У цілому прагнення Ізраїлю маневрувати між Радянським Союзом і Сполученими Штатами мало своїм наслідком, що відносини між Радянською державою та Ізраїлем в умовах "холодної війни" і тоталітаризму в СРСР приречені були стати напруженими.

Якщо збірка "Радянсько-ізраїльські відносини" дає уявлення про радянський напрямок зовнішньої політики єврейської держави, то "Близькосхідний конфлікт" характеризує радянський зовнішньополітичний курс у цьому регіоні. Архівні документи дозволили створити реалістичнішу картину взаємодії СРСР з провідними учасниками близькосхідного конфлікту. Тут йдеться про дії як безпосередніх учасників конфлікту, так і інших зовнішніх сил, які значно впливали на зародження і розвиток арабо- ізраїльської конфронтації. Зокрема, документи збірки свідчать, що радянська близькосхідна політика не могла більше стримувати відцентрові сили усередині регіональних компартій (розбіжності між арабськими та єврейськими комуністами) [11] і про необхідність пошуку інших сил, здатних стати дієвим інститутом для проведення радянського курсу.

Загальновідомо, що СРСР зіграв одну з провідних ролей в створенні єврейської держави. Значна частина документів збірки, датованих кінцем 40-х - початком 50-х років ХХ ст., лише доводять дану тезу. Цікавий той факт, що, незважаючи на дипломатичні відносини, які Радянський Союз підтримував тоді з більшістю арабських держав, його близькосхідний курс був направлений на розвиток відносин з єврейською державою. При цьому СРСР діяв у напрямі підтримки цієї держави при вирішенні всіх спірних питань, що виникали в ході рішення проблеми про розділ Палестини на дві держави, а також у ході першої арабо-ізраїльської війни. Про це свідчать фрагменти записки члена делегації СРСР на третій сесії ГА ООН С.К. Царапкіна "Висновки і пропозиції по доповіді посередника ООН в Палестині Бернадотта" від 1 жовтня 1948 р." [12], довідка "Коротке зведення пропозицій, що містяться в доповіді Бернадотта, і нашої позиції" від 14 листопада 1948 р." [13], в яких відкидалися всі пропозиції представника ООН.

Незважаючи на це, в Радянському Союзі не Література

Советско-израильские отношения: Сб. документов. Т. I, ІІ. - М., 2000.

Ближневосточный конфликт: Документы. Т. І, ІІ. - М., 2003.

СССР и арабские страны. 1917-1960. - М., 1960; СССР и ближневосточное урегулирование. 1967-1988. - М., 1989.

Советско-израильские отношения. - Т. 1. - С. 24.

Там само. - С. 43.

Там само. - С. 121.

були схильні вважати Ізраїль своїм безумовним союзником, зокрема через його зв'язки з впливовими єврейськими общинами, в першу чергу з американськими. Роблячи ставку на підтримку Ізраїлю (як показують документи), було ясно, що взаємодія з цією країною не стане пріоритетним напрямом радянської близькосхідної політики.

Таким чином, незважаючи на деякі недоліки або погрішності даних збірок, опубліковані матеріали дозволяють по-новому осмислити і проаналізувати події, які відбувалися на Близькому Сході у момент становлення еволюції арабо- ізраїльського конфлікту. Дані документи дають можливість переоцінити близькосхідну політику Радянського Союзу з' ясувати, якими насправді мотивами керувався радянський уряд під час формування його позиції відносно арабо- єврейських суперечностей.

Там само. - С. 37-38.

Там само. - С. 139-141.

Там само. - С. 155.

Там само. - С. 320-321.

Ближневосточный конфликт. Документы. Т. І.

- М., 2003.

Там само. - С. 58-60.

Там само. - С. 78-81.

Надійшла до редколегії 15.09.2006р.