УДК 94(477)"19"-055.5

Мелешко Л. А., Донецький національний університет

Еволюція сімейного інституту в країнах постсоціалістичної модернізації в 90-ті роки ХХ ст.

Стаття пропонує історичний аналіз розвитку шлюбно-сімейних відносин в Україні та країнах Центральної і Східної Європи протягом останнього десятиліття ХХ століття. Розглянуто ретроспективу еволюції інституту сім 'ї на фоні загальновизначених процесів глобалізації та наслідків постсо- ціалістичної модернізації суспільств.

The article prefers a historical analysis of the development of the marriage- family relations in Ukraine and the countries of the Central and Eastern Europe during the last ten-year of the XX century. The evolution of the family institute on the background of the well - determined global processes and results of the post - socialist modernizing of society is considered.Сім'я як соціальний інститут визначила в рамках розвитку індустріального суспільства нові зміни, які дослідники кваліфікують як другу демографічну революцію. В основі цих змін лежить нова динаміка шлюбно-сімейних відносин, а саме: зменшення осіб, що вступають до юридичного шлюбу, поширення громадянського шлюбу, позашлюбних народжень, одинокого життя.

Ці явища, перш за все, позначилися в країнах Північної та Західної Європи наприкінці 1970-х років, а з кінця 1980-х років такі зміни простежуються в Східній та Центральній Європі, в Україні. Ці перетворення повільно проникали до життєвих норм соціуму в країнах соціалістичного світу, оскільки умови розвитку культурного простору були зовсім інші, ніж у Західній Європі, альтернативні моделі сімейного розвитку майже не поширювалися. До того ж соціально- економічний та політичний устрій східноєвропейських країн сприяв утриманню традиційності шлюбно-сімейної поведінки. Наприкінці 1980-х років перехідні суспільства визначили новий контекст історичних умов, що вплинув на динаміку інституту сім'ї, який зазнав швидких змін у цих країнах і набув до того ж відмінних рис у порівнянні з шлюбно-сімейними відносинами в країнах Західної Європи. В країнах пострадянського світу теж формуються відмінні риси розвитку. Тому дане дослідження передбачає проведення порівняльного аналізу історичних аспектів еволюції пострадянської сім'ї в країнах Центральної, Східної Європи та Україні.

Історіографічним підґрунтям стали наукові праці, об' єктом досліджень яких є фактори, що спричинили особливості нового етапу розвитку шлюбно-сімейних відносин, визначеного останнім десятиліттям XX століття в східноєвропейських країнах. Дослідник П.Фесті дійшов висновку, що обумовлені зміни є результат не тільки економічних реформ, економічного спаду, а й інших чинників [1]. А.А.Матрікас наводить думку про те, що визначена динаміка зумовлена змінами в системі культурних цінностей [2]. Його погляд доповнює дослідження Б.Пфаут- Еффінгер, який зауважує додатково, що сімейна політика є не менш важливим фактором на даному етапі розвитку [3]. Тендерний аспект і формування сімейних відносин проаналізовано російським соціологом О.О.Здравомисловою [4]. Цінними є висновки дослідника Л.Кральової, зроблені на основі статистичного аналізу про те, що рівень освіти, релігія та вік подружжя формують новий стан шлюбу та сім'ї в визначений період [5].

Метою даного дослідження є визначення напрямків еволюції сім'ї в країнах постсоціаліс- тичної модернізації, в тому числі і в Україні. Джерельною основою для написання статті є дані статистики, результати соціологічних опитувань, що проводилися в рамках Європейського дослідження EUROPEAN VALUES [6].

Статистичний вимір демографічної поведінки сім'ї показує, що протягом 1990-х років у визначених країнах відбувалося зменшення кількості офіційно зареєстрованих шлюбів. Україна у складі східноєвропейських країн в попередні роки визначалася традиційно високим рівнем шлюбності, незважаючи на зниження її коефіцієнтів протягом останнього десятиліття минулого століття. Так, коефіцієнт шлюбності на 1000 осіб становив у 1990 р. - 9,3, 1997 - 6,8. Приблизно такий же рівень шлюбності спостерігався у Росії та Румунії, в той час як динаміка спаду менша (для порівняння, 8,3 та 6,5 та 8,9 та 6,3) [7]. Рідші коливання зниження кількості шлюбів зафіксовані у Польщі, Словаччині, Чехії, Східній Німеччині - коефіцієнт відповідно становив 5,3; 5,2; 5,6; 5,2. Найменше реєструвалося шлюбів у цей період в Угорщині та Болгарії.

Слід зазначити, що з другої половини 1990-х років призупиняється падіння реєстрації шлюбів і визначається зворотній, хоча і незначний процес стабілізації та збільшення їх в Україні, Чехії, Словаччині, Польщі. Аналіз даних України та Словаччини показує, що ранні шлюби поширені значно більше в цих країнах, ніж у Західній Європі. Середній шлюбний вік словацького чоловіка - 23,5 років, жінки - 21,8; українських - відповідно 25,1 та 19,9. Виявлена тенденція підвищення середнього віку вступу до шлюбу. В межах десятиліття, наприклад в Україні, він змінився таким чином: жінки - з 21,9 до 22,8 років; чоловіка - з 23,9 до 25,3 [6, с. 104].

Розпад сімей внаслідок розлучень посилився протягом 1990-х років. Серед країн постсоціалі- стичного світу Україна після Росії посідає друге місце за даною характеристикою. Високий рівень розлучень спостерігається також у Чехії, Угорщині, Німеччині, Словаччині. Найменшим цей показник є в Польщі (за даними 1997 року в Польщі коефіцієнт розлучень склав 1,1 проти 3,7 в Україні).

1990-ті роки не принесли динаміки в коефіцієнти розлучень і визначили їх на сталому рівні в усіх країнах, але це відбувалося в умовах зменшення кількості укладених шлюбів. Найвищий рівень народжень був і залишається в Словаччині при змінності коливання коефіцієнта від 15,1 до 11,0. Польща відноситься до цієї ж динамічної групи. Росія позначилася найбільшим