УДК 94 (497.2) "1887"

Березовська Т.В., Миколаївський державний аграрний університет

Відображення Болгарської кризи 1887 р. на сторінках

петербурзької преси

У статті розкриті проблеми відображення політичної кризи в Болгарії в 1887р. на сторінках консервативної і ліберальної преси С.-Петербурга. Показана роль періодичних видань у формуванні громадської думки.

The article deals with the problem of reflection of political crisis in Bulgaria of 1887 in St. Petersburg's conservative and liberal press. The role of periodicals in forming public opinion is highlighted.Преса завжди відігравала і відіграє величезну роль у житті цивілізованого суспільства. Це і джерело інформації, і засіб формування громадської думки, і політична зброя. Саме тому при вивченні будь-якого аспекту соціально- економічної і політичної історії, в тому числі і історії міжнародних відносин, важливо знати і враховувати силу цієї зброї.

Є всі підстави розглядати громадську думку, що формується пресою, як відносно самостійну політичну силу або фактор, що впливає в тій чи іншій мірі на розвиток внутрішньої і зовнішньої політики держави. Оскільки в Росії в 80-ті роки ХІХст. був відсутній парламент, життєво важливі проблеми держави розглядалися переважно на сторінках газет.

В умовах жорсткої цензури російська преса почувалася більш розкутою в обговоренні питань зовнішньої політики, ніж в проблематиці внутрішньополітичній. Дуже влучно цю тезу підтверджує вислів брошури про російську пресу, що вийшла в Берлині наприкінці 70-х років XIX ст. Зокрема, в ній говорилось, що "російській пресі заборонено усе, що цікавить російське суспільство, включаючи викриття міністрів та інших вищих сановників. Чи може викликати подив те, що за таких умов російська преса більше займається іноземними справами, ніж вітчизняними? Візьміть будь-яку російську газету - і ви знайдете в ній нарікання на князя Бісмарка, докори маркізу Солсбері, а відносно російських міністрів тільки телеграми про їх поїздки по Росії" [1].

Таким чином, питання зовнішньої політики Російської імперії були тим політичним простором, в якому столична преса різних напрямків почувала вільнішою і мала можливість з усім заповзяттям відстоювати позицію тих кіл, рупором яких вони виступали. Важливо наголосити, що в 80-х рр. ХІХ ст. у столичній пресі домінувала ідея з особливої духовної місії Росії у світі, причому "російська духовність" протиставлялася "сатанинській механістичній" Європі. У складному спектрі проблем, де тісно перепліталися економічні, політичні та ідеологічні інтереси, де часто емоції мали більшу вагу, ніж циркуляри міністерства іноземних справ, досить складно створити струнку класифікацію столичних видань. Разом з тим полярні напрямки простежити можна, зокрема, консервативний та ліберальний.

Отже, у даній розвідці робиться спроба дослідити проблему висвітлення на сторінках петербурзьких неполітичних видань: консервативної газети "Новое время" і ліберальної газети "Еженедельное обозрение" політичної кризи у Болгарії 1887 р., а також з'ясувати, як російська громадська думка ставилася до зазначеної проблеми та під впливом яких факторів вона формувалась. Крім того, газетний матеріал дозволяє простежити, до яких форм подання інформації вдавалося те чи інше видання, якими засобами прагнуло донести до читача власну позицію.

Хоча дана тема спеціально не досліджувалась у вітчизняній історіографії, окремі її аспекти знайшли висвітлення в окремих працях. Перш за все, це література, що присвячена історії російської преси, зокрема газетам "Новое время" та "Еженедельное обозрение". Першим в цьому ряду стоять дореволюційні ювілейні видання, присвячені певній газеті. Легко простежується генетичний зв'язок між цими виданнями та друкованими органами, які вони пропагували. Виступаючи апологетами тієї чи іншої газети, зазначені видання однобоко характеризують її напрямок. Разом з тим надають інформацію щодо складу її редакційної колегії, видавців та авторів [2].

На рубежі ХІХ-ХХ ст. з' явилася низка книг, які ставили своєю метою дослідити проблеми взаємовідносин преси та громадської думки. І хоча ця література була позбавлена ґрунтовних висновків і мала описовий характер, вона відображає загальну картину урядової політики щодо сприяння розвитку преси, а також дає змогу простежити зв'язок того чи іншого редактора з певним економічними та політичними групами [3].

Першими систематизованими виданнями, що містить широкий матеріал для вивчення історії російської періодичної преси, стали праці М.М.Лісовського [4].

Радянська історіографія звернулась до історії російської дожовтневої преси лише наприкінці 50-х років ХХ ст. Саме тоді з'явилось ґрунтовне наукове видання "Русская периодическая печать" [5]. В анотаціях була подана характеристика читацького призначення газети чи журналу, їх напрямок, зміст, програма і структура, наводилися відомості про редакторів і журналістів. Цей довідник не втратив свого наукового значення до наших днів.

Предметом спеціальних досліджень радянських істориків, як правило, виступала демократична преса, проте окремі сюжети з історії ліберальної та консервативної журналістики знаходили часткове висвітлення [6].

Механізму взаємодії самодержавства та громадської думки і преси Росії кінця 70-х - початку 80-х років ХІХ ст. були присвячені роботи В.Г.Чернухи [7]. Дослідниця підкреслювала, що ці відносини були суперечливими, вони полягали в тому, що, з одного боку, уряд ставився до преси як до виразниці громадської думки, з іншого - розглядав пресу як засіб формування громадської думки.

Економічне підґрунтя різних напрямків преси розкрито в роботі В.Я.Лаверичева [8]. Дослідник доводив прямий зв' язок між провідними столичними виданнями, що виступали за розрив відносин з Німеччиною в 80-х роках ХІХ ст., та російськими протекціоністськими буржуазними промисловими колами, а також загострює увагу на аналізі газет, що