УДК 94(477) : 94 (47). 084.9 : 331.105.44

Докашенко В.М., Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов

Громадські засади у профспілках (середина 50-х - середина 60-х рр. ХХ ст.)

У статті розглядається проблема розвитку громадських засад в організації професійних спілок у період "відлиги ". На основі аналізу широкого кола джерел автором висунута гіпотеза, в основу якої покладено ідею взаємозв 'язку і взаємообумовленості розширення громадських засад з організацією специфічної форми тотального контролю над профспілковим, партійним і адміністративним персоналом. Зазначений процес, на думку дослідника, характеризує "відлигу" як більш замаскований і досконаліший етап тоталітарних відносин у порівнянні зі сталінщиною.

The article is devoted to the problem of the development of public organization in trade unions at the time of "thaw ". Having analyzed a great number of sources the author puts forward a hypothesis which is based on the idea of the correlation and interdependence of public organization and a specific form of state totalitarian control over trade union, party and administrative personnel. To the author's opinion the above mentioned process characterizes the period of "thaw " as a hidden stage of totalitarian relations.Становлення і розвиток демократичної політичної системи в Україні перебуває у взаємообу- мовленому зв'язку з функціонуванням численних громадських інституцій, провідну роль серед яких відіграють професійні спілки. Характер діяльності останніх завжди виступав своєрідним індикатором рівня демократизму політичних відносин. Тому дослідження різних аспектів історії професійних спілок як важливої складової політичної системи, крім суто наукової актуальності, набуває ще й практичної значущості. Воно дає можливість досить точно врахувати всі плюси і мінуси в діяльності масової громадської організації на попередніх етапах історичного розвою в умовах становлення незалежних профспілок сьогодення, коли рівень їх самостійності є одним із визначальних чинників, що характеризує якість розбудови державних засад.

Зазначене вище вимагає з'ясування рівня громадського характеру функціонування профспілок. Отже, якщо профспілки дійсно є громадською організацією, то їх діяльність повинна грунтуватись на широко розгалуженій системі громадських начал. Саме вони здатні не лише обмежити вплив державних структур на громадську організацію, але водночас засвідчити рівень ії незалежності від останніх. Такий підхід важливий щодо всіх громадських організацій і устократ важливіший, якщо це стосується профспілок, масової організації, покликаної захищати інтереси трудящих.

При визначенні хронологічних меж дослідження ми намагались обрати такі їх параметри, які б охоплювали найм'якший різновид радянської моделі тоталітаризму, бо саме він міг забезпечити хоча б мінімально сприятливі умови для впровадження громадських засад у діяльність цієї масової організації. У зв'язку з цим хронологію проблеми нами співвіднесено до часів "відлиги", яка за рівнем тоталітарного демократизму поступається хіба що горбачовській "перебудові", а тому створювала для розвитку громадських принципів певні умови.

Водночас зазначимо, що виокремлена проблема практично не розроблена сучасною українською історіографією. На жаль, не знайшла вона належного висвітлення і в нашій монографії, виданій у 1997 р. [1]. В силу інших постановчих завдань не аналізується вона і в "Нарисах історії професійних спілок України", хоча тут і слід визнати, що за постановкою питання їх автори підійшли до окресленої нами теми досить близько [2]. Різні аспекти розвитку громадських засад у діяльності профспілок найбільше піднімалися радянською історіографією [3]. Мало також місце узагальнення досвіду практичної роботи окремих профспілкових працівників [4]. Однак і історіографічна, і практична спадщина цього періоду через однобічність висвітлення та ідеологічну упередженість для сучасного дослідника важливі не стільки висновками й характером аналізу, скільки виокремленням у ньому джерелознавчого аспекту.

Єдине, в чому можна погодитися з авторами зазначених видань, так це з тим, що розвиток громадських засад у профспілках об' єктивно випливає із громадського характеру діяльності самої організації. Хоча історіографія цього періоду навіть не згадує про те, що в умовах панування тоталітаризму ця первісна і, здавалося б, невід' ємна заданість, як і весь характер діяльності масової громадської організації, докорінно змінювали свою сутність.

Приступаючи до безпосереднього висвітлення проблеми розвитку громадських засад у діяльності профспілок, у першу чергу, слід визнати, що протягом "відлиги" її теоретичний і практичний аспекти ініціювались нерівномірно. І на ХХ з'їзді КПРС, і у відомій постанові ЦК "Про роботу професійних спілок СРСР", яка визначала стратегію їх розвитку на тривалу історичну перспективу, ідея розвитку громадських засад простежується тільки опосередковано. Принаймні, особлива увага на них не концентрується. У постанові ЦК, зокрема, профспілковим комітетам рекомендується лише "продовжити роботу з подальшого скорочення та здешевлення профспілкового апарату і наближення його до членів профспілок [5]. Хоча, як на наш погляд, в період своєї десталінізації громадська організація потребувала розвитку громадських начал більше, ніж будь-коли. Адже саме вони не лише символізували, а й реально утверджувати відхід від сталінської моделі розбудови масової громадської організації.

Активізація ідеї громадських засад була стимульована лише в 1961 р. ХХІІ з'їздом КПРС. "Саме життя, - заявив на ньому М.С.Хрущов, - нагально вимагає широкого впровадження громадських начал у діяльність професійних спілок, скорочення платного апарату в їх організації. Чим ширше використовуватимуться громадські начала, тим активніше братимуть участь трудящі в житті суспільства [6]. Таким чином, лише ХХІІ з'їзд КПРС, який пройшов практично у фіналі "відлиги", поставив завдання активного