УДК 296.2 (091) Руденко О.М.

Основні напрями розвитку єврейської релігійної філософії ХІ- ХІІ ст.

Іудаїзм іспано-арабського періоду - один з найбільш плідних та цікавих фрагментів релігійно- філософської думки. Основні дослідження цього періоду відносяться до кінця ХІХ - початку ХХ ст. Серед них особливе місце займають праці Г.Генкеля, який присвячує окрему розвідку проблемам арабсько-єврейської філософії Середньовіччя [1]. Генкель характеризує іудаїзм Х-ХІІ ст., підкреслюючи особливий вплив філософії Аристотеля на формування релігійних дефініцій. Вплив арабської філософії на єврейську підкреслює І.Гурлянд [2]. М.П.Каценельсон розглядає взаємодію арабської, грецької, римської культур з єврейською традицією. Як результат цієї взаємодії він визначає концепцію іудаїзма Рамбама [3]. М.Базилевський досліджував життя та творчість Ієгуди Галеві, підкреслюючи вірність поета традиційному іудаїзму та його великий внесок у розроблення ідеї сіонізму [4]. Серед сучасних ізраїльських науковців дослідженням філософії арабсько-іспанського періоду займаються М.Пинес та Г.Шолем [5]. Вітчизняні дослідження з цієї тематики майже зовсім відсутні, виключаючи єдину згадку про творчість Рамбами у праці С.Григоряна [6].

Для сучасних дослідників лишається актуальним з'ясування ідейного підґрунтя і механізмів, які сприяли виникненню раціоналістичного іудаїзму Рамбама та філософського сіонізму Ієгуди Галеві. Дослідження єврейської філософії арабсько- іспанського періоду, а саме творчої спадщини Рамбама та Ієгуди Галеві, має також і серйозне науково-практичне значення, оскільки це дозволяє прослідкувати характер неантагоністичної взаємодії двох релігійних традицій, що набирає особливої ваги за умов подальшої плюралізації релігійної ситуації у світі взагалі і в Україні зокрема.

Стаття має на меті визначити основні риси філософських поглядів Рамбама та Ієгуди Галеві, які були засновниками двох протилежних напрямів у єврейській релігійній філософії Середньовіччя. Їх філософські системи розглядатимуться із загальнотеоретичних засад синтезу релігійно-філософських систем. Порівнюючи підхід двох філософів до проблеми пізнання, ми визначимо особливості їх поглядів та механізмів розв'язання інших релігійно- філософських питань.

Особливість розвитку єврейської філософії Середньовіччя визначали зовнішні обставини - історичні і внутрішні - розвиток іудаїзму як релігійно-філософської системи і його взаємодія з іншими культурами. Цю взаємодію можна охарактеризувати як процес синтезу системою іудаїзму елементів інших культурно-філософських систем.

Зародження і розповсюдження ісламу спричинили зовнішню можливість синтезу. Становище євреїв в ісламському світі, хоч і зазнавало постійних змін: від визнання в них союзників- однодумців до відкритої ворожнечі, все ж таки було кращим, ніж їх становище в християнських державах. Взаємини євреїв та арабів у перші часи ісламу змальовує єврейська містична легенда, в якій чітко відображена радість євреїв у звязку з перемогою ісламу [7].

Переломним моментом в історії євреїв стало завоювання арабами Піренейського півострова (711 р.). Останні були підтримані євреями всюди. Слід згадати, що останні вестготські королі видавали один за одним антиєврейські вердикти у 654, 672, 694 рр. [8]. Опинившись під владою мусульман, євреї Іспанії отримали свободу віросповідання, суду над одновірцями та були зобов'язані, як і християни, сплачувати подушний податок. Відсутність антиєврейської політики арабів вже склала сприятливі умови для подальшого розвитку єврейської культури. З 755 року, коли було створено Кордовський халіфат, саме Іспанія стала духовним центром єврейства. Розквіт арабського халіфату при Абдул Рахмані Третьому (912-961) та при Аль Хакімі Другому (961-976) підняли цю державу на найвищий рівень у тогочасному світі за розвитком освіти, науки та мистецтва. Звичайно, це не могло не вплинути на становище та процеси, які відбувалися в єврейській общині Кордовського халіфату. Період єврейської історії в арабській Іспанії дослідники характеризують як "золоте століття", "єврейський Ренесанс". Останнє визначення менш дискусійне, оскільки характеризує піднесення єврейської культури, не торкаючись питань політичного та соціального становища євреїв в арабському суспільстві. Але важливо підкреслити, що: 1) процес відродження єврейської культури в арабській державі мав загальний характер, а не лише торкався єврейської аристократії; 2) це було дійсне відродження єврейської культури на івріті, на підгрунті традиційної єврейської релігійно- філософської системи.

У галузі філософії це час тісної взаємодії еллінізму з арабською філософією та іудаїзмом. За Мартіном Бубером, це був час "нових ідей і нових можливостей синтезу" [9]. У результаті зміни зовнішніх обставин існування іудаїзму виникла внутрішня потреба синтезу. Іудаїзм був поставлений перед необхідністю зміни, введення нових елементів у свою традиційну систему заради існування та подальшого розвитку. Слід зазначити, що іудаїзм, окрім необхідності, мав і внутрішню здатність до синтезу. Як оформлена культурно-релігійна система, іудаїзм був спроможним приймати у себе елементи чужорідних культурно-релігійних систем, трансформувати їх і, таким чином, породжувати нові ідеї, які скріплювали позиції традиційної системи. В період Середньовіччя процес синтезу в іудаїзмі дав два основні напрями розвитку релігійної філософії, засновниками яких були Рамбам та Ієгуда Галеві: 1) завдяки сприйняттю і трансформації іудаїзмом елементів античної філософії виникла раціоналістична концепція іудаїзму Рамбама; 2) у результаті протидії античній філософії, повернення до традиційних цінностей іудаїзму, переосмислення їх відповідно до часу виник містичний іудаїзм Ієгуди Галеві, збагачений ідеєю сіонізму.

Ієгуда Галеві відомий, насамперед, як визначний поет. Його філософські погляди викладені у книзі "Га-Кузарі" [10]. Сюжет книги змальовує легендарний епізод в історії іудаїзму, який здавався би зовсім неймовірним, якби не мав підтвердження істориків. У 740 р. тюркське племя хазарів у результаті енергійних дій царя Булана прийняло іудаїзм. Саме цьому епізоду присвячена "Кузарі" Ієгуди Галеві. За книгою цар Булан посилає