в Японії добре розуміють, що це довгий шлях. Японська сторона готова здійснювати економічну та фінансову допомогу Північній Кореї, але при умові надання можливостей верифікації всіх її ядерних програм і припинення виробництва та експорту стратегічних ракет. Для Японії встановлення режиму транспарентності та мір довіри у відносинах з КНДР - запорука майбутньої стабільності в Східній Азії, що дозволяє звести до мінімуму ризик збройного конфлікту на Корейському півострові у випадку силового об'єднання Кореї.
Що ж конкретно зробила Японія для формування такого режиму у відносинах з Північною Кореєю наприкінці 1990-х років? Підсумки зробленої в цьому напрямку роботи підвів колишній міністр закордонних справ Масахіко Кому- ра в квітні 1999 року. У доповіді, яку він представив прем'єр-міністру Кейдзо Обутті, увага зверталася, перш за все, на принципи побудови відносин з КНДР. Головний акцент був зроблений на три домінуючі моменти превентивної дипломатії на південнокорейському напрямку. По-перше, це міцне співробітництво з США та Південною Кореєю у питаннях створення режиму транспарентності і мір довіри у відносинах з КНДР; по-друге, це жорстка позиція у випадку провокаційних дій північнокорейської сторони відносно Японії (наприклад, повторний запуск міжконтинентальних ракет в сторону Японських островів, продовження порушень територіальних вод Японії човнами КНДР, насильницька крадіжка японських громадян та інше); по-третє, це підключення Ради Безпеки ООН до прийняття резолюцій міжнародного співтовариства, які засуджують антияпонські дії влади Північної Кореї [16]. В доповіді Комура з питань майбутніх відносин з Північною Кореєю особливо підкреслювалось, що японський уряд повинен тримати курс на нормалізацію відносин з КНДР, але робити це необхідно симетрично та синхронно з Сполученими Штатами Америки і Південною Кореєю.
Наприкінці 1990-х років уряд Японії значно активізував діяльність у цьому напрямку та зробив ряд практичних кроків. Так, у березні 1999 року голова бюджетного комітету нижньої палати японського Парламенту Масаакі Накаяма здійснив офіційний візит до КНДР з метою обговорення можливостей відкриття в Пхеньяні представництва Японії з нормалізації двосторонніх відносин і формування клімату довіри та транспарентності [17]. Перед вильотом до КНДР Накаяма офіційно підтвердив бажання японського уряду в найближчий час нормалізувати відносини з Північною Кореєю. У квітні 1999 року Комура звернувся до керівництва Північної Кореї з пропозицією якомога швидше розпочати "конструктивний діалог". Як жест доброї волі Токіо запропонував тоді Пхеньяну поновити постачання продовольчих товарів, перерваного після запуску північнокорейських ракет в сторону Японії в серпні 1998 року. Заявити про дружню позицію Японії відносно Північної Кореї було покликано й звернення прем'єр-міністра Кейдзо Обутті до керівника КНДР Кім Чен Іра з побажаннями успіхів північнокорейському народові. Послання прем'єра повинен був передати спеціальний представник японського уряду, колишній прем'єр-міністр Тоіті Мурома, який планував офіційний візит до Пхеньяна. Обутті навіть звернувся тоді через керівництво соціал- демократичної партії Японії до керівництва Асоціації корейських резидентів Японії "Чонгрієн" з проханням про сприяння з боку Пхеньяна щодо реалізації візиту Муроми [18].
У відповідь на жести доброї волі керівництво КНДР, порушуючи норми міжнародного права, направили до берегів Японії в квітні 1999 року свої військові човни, мабуть, з метою перевірки "дружніх почуттів" японського керівництва до народу Північної Кореї. Реакція японської сторони була негативною, а на парламентських слуханнях у квітні 1999 року міністр внутрішніх справ Японії Такесі Нода був змушений навіть оприлюднити інформацію про конспіративну діяльність на території країни північно- корейської агентурної мережі, яка збирає дані про наміри японського уряду відносно Північної Кореї, а також про воєнні бази США та сили самооборони Японії.
Необхідно зауважити, що процес врегулювання японсько-північнокорейських відносин, створення режиму транспарентності на Корейському півострові в якісь мірі ускладнюється розбіжністю позицій з цього питання між Японією та Південною Кореєю. Сутність негараздів зводилася до того, що тоді як Сеул переслідує в кінцевому рахунку мету об'єднання країн і навіть розробив спеціальну програму міжкорейсь- кого співробітництва під назвою "Сонячне світло", то Токіо, в першу чергу, зацікавлений в не- розповсюдженні ядерної зброї на Корейському півострові, у припиненні виробництва та експорту стратегічних ракет північнокорейського походження, в нормалізації відносин з КНДР. Безумовно, що в кінцевому результаті успіх або крах політики Японії на північнокорейському напрямку буде визначатися тим, в якій ступені СІНА, Японії та Південній Кореї вдасться узгодити свої лінії поведінки відносно КНДР і чи буде це відповідати інтересам її лідерів.
Література
The Nikkey Weekly - 1991 - August 17. -P. 4.
Comparison of National Capabilities between the South and the North -Seoul, NUJ. - 1992. - P. 46.
Korea and World Affairs. - Vol. 14. - № 4. - Winter, 1990. - P. 806-807.
KoreaFocus on Current Topics. - 1995. -№ 6. - Seoul. - P. 8.
The Journal of the East Asian Affairs. -Vol. 6. -№2. - 1992.-September.-P. 381.
Secretary Albright. U.S. Asia Pacific Relations: An Overview. - July 30, 1998 // U.S. Department of Stale Dispatch. - September 1998.
Соловьев H. Сибирь и Азиатско-Тихоокеанский регион // Международная жизнь. - 1993. - № 4. - С. 29-31.
Крупенко М.И. Япония в системе Восток-Запад. Политика, экономика.-М, 1991.-С. 214-228.
Ким Сок Кюю. Мир и стабильность в Северо- Восточной Азии: Дис. ... уч. степ. канд. ист. наук. - М., 1996.-С. 32.
Uehida A. Armacost Supports Key Role for Japan on
