УДК 327Пронь С.В.США ТА ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В КИТАЇ 1946-1949 РОКІВ

Стаття аналізує складні, часом суперечливі відносини США з представниками Комуністичної партії та Гоміндану в період громадянської війни в Китаї 19461949 рр. Автор, враховуючи різноманітність та політичну забарвленість літератури, появу нових джерельних матеріалів, ставить під сумнів традиційний висновок історичної науки радянських часів про крах американської політики підтримки Гоміндану в ході цієї війни.

Ключові слова: США, Китай, громадянська війна 1946-1949 рр., Комуністична партія, Гоміндан, радянська історична наука, американська політика.

В статье анализируются сложные, временами противоречивые отношения США с представителями Коммунистической партии и Гоминдана в период гражданской войны в Китае 1946-1949 гг. Автор, учитывая разнообразие и политическую окраску литературы, появление новых документов, ставит под сомнение традиционные вывод исторической науки советских времен о крахе американской политики поддержки Гоминдана в ходе этой войны.

Ключевые слова: США, Китай, гражданская война 1946-1949 гг., Коммунистическая партия, Гоминдан, советская историческая наука, американская политика.

In article inconsistent relations the USA with representatives of Communist party and of Gomindan are analyzed complex (difficult), from time to time during civil war in China 1946-1949. The author, taking into account a variety and political painting of the literature, occurrence of new documents, puts under doubt traditional a conclusion of a historical science of Soviet times about crash of the American policy of support of Gomindan during this war.

Key words: the USA, China, civil war of 1946-1949, Communist party, Gomindan, the Soviet historical science, the American policy.Взаємовідносини між двома великими світовими державами - США та Китаєм - завжди були, є і залишаються в центрі уваги науковців. Саме в цьому полягає актуальність теми.

Автор, враховуючи різноманітність та політичну забарвленість літератури, появу нових джерельних матеріалів (наприклад, листування Й. Сталіна з Мао Цзедуном у 1949 році та секретні переговори Чжоу Еньлая з американцями), намагається не тільки детально розібратися, але й проаналізувати складні, під час суперечливі, відносини США з представниками Комуністичної партії Китаю (далі - КПК) і Гоміндану. Загальновідомо, що громадська війна в Китаї 1946-1949 рр., в кінцевому рахунку, закінчилася перемогою «соціалістичного напрямку» (радянського) та проголошенням 1 жовтня 1949 р. Китайської Народної Республіки [1]. Але подальший розвиток КНР та побудова «соціалізму з китайською специфікою» [2] (що фактично є капіталізацією в умовах соціалізму) підштовхує до висновку й про «американський шлях» Китаю. Зауважу, що післявоєнні зовнішньополітичні доктрини США щодо Китаю (об'єктивно кажучи - відносно «двох Китаїв» - КНР і Тайваню) займали особливе місце за президентства Річарда Ніксона, Білла Клінтона, вони мають пріоритетний напрямок у сучасній зовнішній політиці Барака Обами [3].

Ця проблема була об'єктом вивчення як російських (С.Л. Тіхвінський, С. Сергейчук, М.С. Капіца,

В. Кузьмін, А.М. Лєдовський) [4], українських (Л.О. Лещенко, С.О. Шергін, Б.М. Гончар, М.А. Таран,

В. Пронь, О.В. Шевчук) [5], так і закордонних дослідників (Д. Фербенк, К. Менон, Д. Робінсон, Дж. Керр, У. Коен, Лю Данянь, Ян Ченсюй, Пяо Цзяньї) [6].

За радянських часів про громадянську війну 1946-1949 років у Китаї, а тим більше, про місце та роль в цих подіях Сполучених Штатів Америки, завжди писали мало, зважено, обережно, переважно, з позиції засудження китайцями «американського імперіалізму».

Наприклад, у словнику «Китайська Народна Республіка» (Москва, 1989. - 277 с.) цей факт з історії Китаю згадується лише на сторінках 36-37 [7]. У виданні «КНР. Краткий исторический очерк» (Москва, 1980. - 206 с.) подіям громадянської війни відведено 5 сторінок (з 14 до 19) [8]. Трохи більше місця спромоглися виділити автори книги «Китай: история в лицах и событиях» (Москва, 1991. - 254 с.) [9].

Позицію китаєзнавців того часу можна зрозуміти: кому хочеться знати, що лідери Китаю (Мао Цзедун і Чан Кайші) самі не могли з'ясувати, до якого табору - радянського, американського або англійського притулитися їх силам; що в керівництві Комуністичної партії Китаю напередодні проголошення КНР діяли два потужні, ворогуючі угруповання - «прорадянське» (Лю Шаоці) та «проамериканське» (Чжоу Еньлай) [10]; про напружені стосунки Мао зі Сталіним; про наслідки «культурної революції» 1966-1976 років, які своїми методами та результатами нагадували репресії 1930-1940-х років в СРСР (тільки в Пекіні з 23 серпня до кінця вересня 1966 року штурмовані загони «червоних охоронників» (хунвейбінів) вбили 1722 чол., конфіскували майно в 33695 сімей, обшукали та вигнали зі столиці понад 85 тисяч чол.; всього постраждалих, за офіційними китайськими даними, в ході «культурної революції» - близько 100 млн чол.) [11].

Наприкінці 1944-го року для об'єднання військових зусиль Китаю у боротьбі з Японією в якості керівника посередницької місії між КПК та Гомінданом прибув особистий представник президента США Франкліна Рузвельта, адвокат, мільйонер, скотопромисловець з Оклахоми, колишній воєнний міністр генерал-майор Патрік Херлі.

Ще з літа 1944 року у м. Яньань знаходилася американська військова місія на чолі зі заступником воєнного аташе в Китаї, блискучим знавцем китайської мови, полковником Девідом Барретом, який поділяв негативні погляди командуючого союзними військами на бірмансько-китайському театрі воєнних дій генерал-лейтенанта Стілуела щодо керівництва гомінданівських військ (за наполяганням Чан Кайші був відізваний до США, але незабаром Стілуелу президентом Рузвельтом було надано найвищий генеральський чин).

У першій половині 1945 р. Патріка