Херлі призначають американським послом у Чунцині (столиця Китаю воєнного часу). Саме в Чунцині, завдяки позиції США та Радянського Союзу (посольство СРСР очолював О.С. Панюшкін та тимчасово повірений у справах Т.Ф. Скворцов- Токарінін), з 28 серпня 1945 р. почалися переговори КПК (Мао Цзедун, Чжоу Еньлай) з лідером Гоміндану Чан Кайші [12]. 10 жовтня, після 43 днів переговорів, було підписано комюніке, в якому фіксувалися зобов'язання сторін уникати громадянської війни та співпрацювати в напрямку створення незалежного та вільного Китаю. Цікаво, що така позиція китайських лідерів співпадала з політикою керівництва і Сполучених Штатів Америки, і СРСР: на нараді міністрів закордонних справ США, Великої Британії та Радянського Союзу (грудень 1945 року) була підтверджена загальна лінія невтручання у внутрішні справи Китаю, визнано необхідним припинення громадянської війни, об'єднання та демократизація всіх органів національного уряду країни [13]. Представники дипломатичних відомств США та СРСР прийшли до єдиної думки про бажаність виводу з Китаю радянських та американських військ у найкоротші терміни. Як відомо, 3 травня 1946 року радянські війська залишили північно- східний Китай [14], американці ж, у свою чергу, прибувши сюди після капітуляції Японії, надовго затримались на китайській землі.
Капітуляція Японії внесла суттєві корективи в китайську політику Сполучених Штатів Америки. Якщо до цього моменту головна мета американської політики полягала в активізації військових дій Китаю проти Японії (загальними зусиллями Гоміндану та КПК), то тепер на перший план виходило зміцнення власних позицій США (політичних, воєнних, дипломатичних, фінансових, економічних) в Китаї (зрозуміло, що згідно традицій американської дипломатії, перевага з двох протилежних сил, віддавалась одній, в даному випадку, - Гоміндану). Які екстремальні дії запроваджують Сполучені Штати?
30 серпня 1945 р. в Тяньцзині висаджується дивізія американської морської піхоти, до кінця 1945 року їх кількість сягнула 113000 чоловік.
У Циндао розташовується 7-й флот США, який нараховує 157 човнів.
16 червня 1946 р. конгрес США передає Гоміндану 271 військовий корабель.
27 червня того ж року Вашингтон приймає рішення укомплектувати 8 військово-повітряних об'єднань Чан Кайші (передавалося більше 1000 літаків та надлишки військового озброєння на 825 млн доларів) [15]. Звертають на себе увагу рішучість, оперативність,
блискавична реакція американської адміністрації на тогочасну ситуацію в Китаї. Точно за таким сценарієм рухається й дипломатія США.
27 листопада 1945 р. американський посол Патрік Херлі подав у відставку, цього ж місяця президент Трумен призначає своїм представником в Китаї генерала Маршалла, який 23 грудня 1945 р. прилітає в Чунцин.
Представники Держдепартаменту США, розраховуючи на посередницьку місію Маршалла, передбачали три можливі варіанти розгортання подій в Китаї: 1) вивести американські війська з країни; 2) «кинути» в Китай необхідні ресурси, в тому числі, й військові, щоб «ізолювати» КПК; 3) надати всебічну допомогу Чан Кайші, досягти домовленості між Гомінданом і КПК для «забезпечення миру в Китаї» [16].
Скоріше всього, судячи по його діям, Маршалл обрав третій шлях. Хоча, на думку автора статті, головна методика, яку використовував Маршалл, знаходячись в Китаї до січня 1947 року (був призначений Держсекретарем США), - це балансування, дипломатична гра. Наприклад, 31 грудня 1945 року під час перебування в одній з резиденцій Чан Кайші на його запрошення (існує думка, що це було зроблено на честь 65-річчя Маршалла) представник президента наголосив на «взаєморозумінні між США та Китаєм, щоб цивілізація не була приреченою на знищення» [17].
4 березня 1946 року під час розмови з гомінданівським генералом Янь Сішанем Маршалл підкреслив, якщо «посередництво буде безрезультатним, американці підуть з Китаю» [18]. А 6 липня 1946 року Чан Кайші в розмові з радником генерала Уолтером Робертсоном чітко характеризує «місію Маршалла», ставлячи питання, чи розуміє Трумен, що його політика щодо коаліції з КПК «грає на руку комуністам» [19].
Не треба забувати, що в цей час змінилася ситуація й у Китаї. 1 квітня 1946 року Чан Кайші «розриває» чунцинське комюніке від 10 жовтня 1945 року про співпрацю з КПК. Наприкінці червня 1946 року, із загальним наступом гомінданівських військ, починається громадянська війна. Саме в цей час постає питання про заміну Патріка Херлі на посаді посла США в Китаї. Відомо, що особисто Чжоу Еньлай на одній з прес-конференцій Маршалла називає кандидатуру Лейтона Стюарта. Вибір виявився вдалим - до кінця літа 1949 р. він керував у Китаї американським дипломатичним представництвом. Кандидатура Стюарта влаштовувала всі сторони: він народився в родині американських місіонерів в Китаї (1876 року). У 1904 р., отримавши диплом теолога, повернувся в Ханчжоу; з 1907 до 1918 років викладає Новий завіт та грецьку мову в Нанкінській семінарії; з 1919 року - президент Яньцзинського університету [20].
У 1978 році Держдепартамент США видав збірку документів, яка торкалася переписки американських дипломатів з держдепартамент- ськими службами щодо подій в Китаї 1949 року [21]. В цьому томі (1353 сторінки) звертають на себе увагу, принаймні, дві «сенсаційні новини»: інформація Стюарта до Держдепартаменту про його секретні переговори в травні 1949 року з представником КПК та «демарш Чжоу Еньлая» (за характеристикою дипломатів Сполучених Штатів Америки).
Перша сенсація стосувалася зустрічей Стюарта з начальником відділу зовнішніх зносин Військово-контрольного комітету Народної Визвольної Армії в Нанкіні Хуан Хуа (свого часу закінчив Яньцзинський університет у Бейпіні - сучасний Пекін, ректором якого