Стюарт). Хуан Хуа запевняв про наміри КПК встановити нормальні політичні та економічні відносини з США в разі відмови останніх співпрацювати з Гомінданом та виведенням з Китаю американських військ. При цьому наголос робився на те, що КПК особливо не розраховує на допомогу СРСР, враховуючи його важкий повоєнний стан, а всі майбутні надії покладає на Сполучені Штати Америки [22].

Друга «новина» торкалася діяльності та повідомлення Чжоу Еньлая, яку помічник в ійськового аташе в Бейпіні полковник Девід Баррет, через австралійського журналіста, співробітника американського агентства Юнайтед Прес Міхаеля Кеона передав від генерального консула О.Е. Клабба до Вашингтона. Зауважу, що Клабб був призначений генеральним консулом у Бейпіні в 1947 році; це авторитетний та впливовий фахівець по Китаю та СРСР, вільно володів китайською і російською мовами; в 19411945 роки був американським консулом у Владивостоці; в 1950-ті роки звільнений з Держдепартаменту; автор багатьох наукових праць з історії та зовнішньої політики Китаю, серед яких «Китай в ХХ столітті» (1964 рік), «Китай та Росія. Велика гра» (1971 р.).

З інформації Клабба, посилаючись, у свою чергу, на Чжоу Еньлая, йшлося про наявність у керівництві КПК двох таборів «прорадянського» (Лю Шаоці) та «проамериканского» (Чжоу Еньлай). Запобігти узурпації влади в керівництві КПК прорадянською групою, не дивлячись на доволі напружені стосунки Мао Цзедуна зі Сталіним, особливо в січні 1949 року [23], змогла б тільки зміна політики США щодо КПК, здійснення суттєвої економічної американської допомоги Китаю та дипломатичне визнання США нової влади [24].

Аналіз переписки Й. Сталіна з Мао Цзедуном за квітень-травень 1949 року дозволяє зробити висновок про те, що кроки керівництва КПК на нормалізацію відносин із США були здійснені у повній згоді з Радянським Союзом та були обумовлені, в першу чергу, економічною блокадою звільнених районів Китаю гомінданівцями за підтримки США [25].

Фактично, тільки генеральний консул США в Бейпіні Клабб розгледів у так званому «демарші Чжоу Еньлая» пастку для США. 27 липня 1949 р. він повідомляв до Держдепартаменту: «... цей акт переслідував політичну мету, ... і щоб симпатія США до комуністичних лідерів вплинула на американську позицію відносно торгівлі або прямої допомоги, але він не є справжнім виразом дійсних політичних поглядів комуністів» [26].

Скоріше всього, Держдепартамент прислухався до застережень Клабба: американському послу Лейтону Стюарту категорично забороняється зустрічатися з керівництвом КПК [27] та незабаром його відзивають з Китаю; після подій 1 жовтня 1949 року країну залишають всі дипломатичні та консульські представники США і лише у 1972-ому році, після візиту до Пекіна президента Річарда Ніксона, дипломатичні відносини були поновлені.

Місце, роль, позиція Китаю в сучасному світі, його досягнення (переконливим, наприклад, є факт, що китайці володіють найбільшою часткою зовнішнього боргу США - майже 700 мільярдів доларів) та перетворення з регіональної сили на світову, ставлять під сумнів традиційний висновок історичної науки радянських часів про крах американської політики підтримки Гоміндану в ході громадянської війни в Китаї 1946-1949 років. Сьогоденний феномен економічного, фінансового, соціального розвитку Тайваню теж суперечить колишнім радянським догмам. Можливо, й у цьому випадку спрацював принцип давньої китайської дипломатії: «Дружити з далекою країною проти сусідньої».ЛІТЕРАТУРА

40 лет КНР. - М.: Наука, 1989. - 565 с.

Дэн Сяопин. О строительстве социализма с китайской спецификой // Основные вопросы современного Китая. - М.: Политиздат, 1988. - С. 67-73.

The International Herald Tribune. - 2009. - 13 January //http://dialogs.org.ua./issue_full.php?m_id=14578.

Тихвинский С.Л. История зарубежных стран после второй мировой войны. - М.: Изд-во восточной литературы, 1964 - С. 239-287; Китай и соседи: в новое и новейшее время. - М.: Международные отношения, 1982. - С. 3-33; Сергейчук С. США и Китай. - М.: Международные отношения, 1973. - 238 с.; Капица М.С. КНР: три десятилетия - три политики. - М.: Политиздат, 1979. - 576 с.; Кузьмин В.В. Китай в стратегии американского империализма. - М.: Международные отношения, 1978. - 271 с.; Ледовский А.М. СССР, США и народная революция в Китае. - М.: Наука, 1979. - 215 с.

Лещенко Л.О. Внутрішня і зовнішня політика КНР в контексті глобалізаційних процесів // Збірник наук праць: Дослідження світової політики - Вип.14. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2000. - С. 72-82; Шергін С.О. Азіатсько-Тихоокеанський регіон: історія і сучасність. - К.: Вища школа, 1993. - 91 с.; Гончар Б., Таран М., США - КНР і Тайвань: трикутник взаємодії і суперечностей в 90-ті роки ХХ ст. // Наукові записки: Академія наук вищої школи України. - К.: Хрещатик, 1999. - С. 22-31; Шевчук О.В. Китай між США та Росією: геостратегічні відносини. - Миколаїв: Тов. Фірма «Іліон», 2008 - 448 с.

Памяти Дж. Фэрбэнка // Проблемы Дальнего Востока. - 1992. - № 1-3; Menon K.P.S. Twilight in China. - Bombay: Jarroll & Sons LTD, 1972; Robimson I.B. Marshall in China. - N.Y.: Crown, 1970; Kerr Y.H. Formosa Betrayed. - Cambridge: Ballinger Publishing Company, 1965; Cohen W. I. America's Failing Empire: US. Foreign Relations since the Cold War. - Oxford: Blackwell Publishing, 2005, - 204 p.; Лю Данянь. История американской агрессии в Китае. - М.: Политиздат, 1951; Ян Чэнсюй. Китайская дипломатия в условиях изменчивой