УДК 398.332.42(477.7=14)(045)Арабаджи С.С.СВЯТО АЙ-ВАСИЛЬ ЯК НЕВІД'ЄМНА ЧАСТИНА ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ ГРЕКІВ ПРИАЗОВ'Я

У статті узагальнена і проаналізована календарна обрядовість греків Приазов'я, зокрема свято Ай-Василь, його трансформація протягом ХХ - на початку ХХІ ст., особливості свята у різних селах греків. Унікальність цього етносу пов'язана з яскраво визначеною самоідентифікацією, тому за більш ніж двісті років після переселення із Криму до Приазов'я вони зберегли свою традиційну культуру.

Ключові слова: Приазов'я, свято Ай-Василь, грецькі поселення, етнос, самоідентифікація.

В статье обобщена и проанализирована календарная обрядность греков Приазовья, в частности праздник Ай-Василь, его трансформация на протяжении ХХ - в начале ХХІ вв., особенности праздника в различных селениях греков. Уникальность этого этноса связана с ярко выраженной самоидентификацией, поэтому за более чем двести лет после переселения из Крыма в Приазовье они сохранили свою традиционную культуру.

Ключевые слова: Приазовье, праздник Ай-Василь, греческие поселения, этнос, самоидентификация.

The article contains generalized and analysed information on calendar ceremonial part of Greeks from Priazovsky region, in particular - of Ai-Vasyl (Saint Vasil) holiday, its transformation during the period of XX - beginning of XXI century, this ethnic group is connected to the clearly defined self-identification, that is why they were able to preserve their traditional culture during more than 200 years after resettlement from the Crimea to Priazovskiy region.

Key words: Priazovye, holiday Saint Vasil, the Greek settlements, ethnos, self- identification.Науковий інтерес до греків Приазов'я впродовж останнього століття пов'язаний з їх цікавим історичним минулим та сьогоденням. Унікальність цього етносу полягає в тому, що у Приазов' ї грецька спільнота живе компактно і змогла пронести крізь століття свою культуру, традиції і мову [1]. Певна ізольованість від зовнішнього впливу, обумовлена в минулому соціально-економічними факторами, дозволила грекам Північного Приазов'я зберегти етнічні особливості повсякденного життя. Невід'ємною частиною повсякденного життя греків є традиційні свята. Одне з важливіших та найцікавіших є свято Ай-Василь.

Актуальність дослідження свят у повсякденні греків Приазов'я обґрунтована нинішньою етно- національною ситуацією, яка характеризується зростанням національної самосвідомості населення, підвищеним інтересом до витоків традиційної культури [2], етнічної історії [3] з боку науковців тощо. Звичаї, які досліджуються у контексті календарних свят як явище багатогранне, формувалися протягом багатьох століть, але у ХХ ст. зазнали багато змін, тому виникає необхідність простежити їх трансформацію та місце в повсякденному житті.

Дослідженням календарних свят греків, зокрема свята Ай-Василь, займаються І. Пономарьова, Г. Косякова, Ю. Іванова, але є ще безліч питань, які потребують комплексного дослідження, серед них відмінності та особливості свята в кожному селі, обрядова поезія [4], тексти колядок, трансформація свята та ін.

Мета цієї статті - дослідити трансформацію свята Ай-Василь протягом ХХ - на початку ХХІ ст., визначити особливості та відмінності свята у різних селах греків Приазов'я, їх вплив та місце в повсякденному житті.

Традиційний Новий рік - «Ай-Василь», або Коланда у греків Приазов'я святкується у кожному селі та у кожній родині з 13 на 14 січня. Це свято є невід'ємною частиною повсякденного життя греків. Схема свята Ай-Василя є приблизно однаковою, але існують й деякі особливості та відмінності у кожному селі. Протягом тривалого часу свято та його святкування дещо змінювалось та трансформувалося, але за цей час не втратило своєї актуальності. Свята календарного циклу приазовських греків, як і всіх православних народів, пов'язані із церквою. Ай-Василь у селах маріупольських греків має свої етнічні особливості і святкується як день пам'яті святого Василя Кесарійського. Свята, присвячені святому Василю, розповсюджені у багатьох народах Південно-Східної Європи - греків, болгар, йому надавалися функції заступника майбутнього врожаю та домашніх тварин [5].

Починають святкувати 13 січня. Напередодні господині печуть та готують «халачича ки халача», пиріг «Ай-Василь» з копійкою і «шумуша» (інші назви: турта, кубете) - листковий пиріг з начинкою з м'яса і тертого гарбуза або рису, або ж з рису і гарбуза [6]. Люди похилого віку називають свято «Ай-Василь» шумуши т' мера» - день листкового пирога. В першій половині ХХ ст. шумуш їли лише на Новий рік, тому їх пекли багато, до 20 штук (сім'ї були великі і колядників треба було пригощати) [7].

З настанням легких сутінків першими ходили колядувати дівчата. Вони ходили з мотузкою через плече, на яку нанизували калачики. Грошей дівчатам не прийнято було давати, їх пригощали калачиками і домашнім печивом (пізніше - цукерками) [8]. Перед заходом сонця хлопчики, як правило, трійками, починали ходити від будинку до будинку з маленьким дерев'яним плужком. Двоє із дзвоником тягнули плужок («воли»), а третій-орач-тримав і керував плужком. Після привітання «Сабан-сабан-сабарінитет!» (урум.), господарі просили провести ріллю по земляній підлозі, зробити подряпину, тому «леміш» іноді й робився із заліза. Коли «орють», тобто проходять із плужком від дверей до столу, «орач» речитативом говорить:

Сабан беретегли олсун, йил баш

Хутлу олсун, з иирлар сютлю олсун, айдамахла- реролсун! (урум.).

Так буде плуг благим, Новий рік благополучним, корови хай будуть багатомолочними, розбійників щоб не було!

На гряділь плуга навішували орачам калачик, давали дрібну монету або свічку. Якщо в якомусь з дворів господар не відкривав двері - йому у дворі робили борозну, і на ранок все село знало, що цей господар