або без них, сипали муку. Тісто розкочували на тонкі коржі. Кожний шар мастили яловичим або баранячим жиром, укладали шарами 5-6 коржів і зверху клали 700-800 грам м'ясного фаршу. Це була баранина, яловичина, пізніше іноді клали свинину. Фарш можна було тушкувати трішки, деякі хазяйки використовували лише сирий, інші додавали рис, щоб він увібрав сік, і тоді пиріг «дихав». Але обов'язковим компонентом була подрібнена у великій кількості цибуля, додавали також спеції. А зверху фаршу знову укладали коржі, протикаючи кілька разів вилкою, і ставили в духовку.
Приблизно о 5-6 годині вечора вся сім'я, святково одягнена, сідала на софу, на якій стояла суфра, і з нетерпінням чекала моменту, коли старший у будинку (дідусь або батько) розрізатиме пиріг. Господар дому брав ніж і починав священнодіяти зі словами: «Слава богу, і цей день дочекалися». Потім робили хрест на пирозі і за годинниковою стрілкою різали його на шматки, а сім'я в цей час вимовляла молитву. Перший шматок - Ай-Василю, другий - будинку, на урожай - несли в полі, до колодязя, на худобу - маллара. І тільки потім господарю, потім членам сім'ї, жебракам - єлджилара [13]. Право різати пиріг мав тільки господар, і якщо він спізнювався до святкового столу із якоїсь причини, вся сім'я з нетерпінням чекала його до глибокої ночі. Цього дня готували також і солодкі пироги, молочний та фруктовий кисіль, пекли з меду тверду халву.
У с. Старий Крим було прийнято дивитися на димарі перед святом. Якщо з якогось димаря не йде дим, значить, у господаря ні з чого пекти пиріг. Тоді сусіди несли частину свого пирога, пригощали, але так, щоб не принизити. Греки уміли співпереживати, розуміли чужу потребу.
Діти прагнули дуже рано піти по воду до колодязя, оскільки там обов' язково на зрубі лежав шматок святкового пирога. Була добра традиція: хто прийшов до колодязя - забирав чужий шматок, залишений кимось, і на заміну залишав свій.
На цьому свято не закінчувалося. Вранці в будинок заходив чоловік з повним відром води і на питання господарів, що він приніс, відповідав: «Здоров'я приніс». Привітні господарі запрошували його пройти до будинку, а він бажав господарям: Ены ил ачых юрекнэн дельсын Бахтынэн салых тетырсын Ены ил сизын евнызе шорбаджи Дибик дирсын Мабетлик салых тетырсын Ены ил буруш артырмасын Хартлыгы узага алып титсын Салых тетрип дельсын Беллалардан хутарсын Чох севинч де бахит тетырсын Новий рік з відкритим серцем Хай прийде, щастя і здоров' я принесе. Новий рік хай у ваш будинок господарем багатим ввійде, Добро і здоров'я принесе, Старість далеко хай понесе, Від горя хай врятує.
Багато любові, добра, миру і щастя принесе.
Була прикмета: якщо чоловік з подібними побажаннями приходив після дванадцяти ночі, це обіцяло господарям великий успіх [14].
На початку ХХ століття в с. Старий Крим для світанкових обходів будинків, для так званого «посипання пшениці», готуватися діти. Рано вранці, десь з 3 години, вони ходили від будинку до будинку групами і поодинці і питали дозволити привітати господарів. Це називалося «аллах дездим», тобто ходжу з Богом. «Посипальники» говорили такі побажання: Елбаш хутлу олсую Малын мелалын чох олсун Сыгырын сютлю олсун Сандгын сепетын долу олсун Ай Василь, баба да ядымдджа олсун Илна герне чхар халач. Свято хай веселим буде, Худоби, різного птаха хай багато буде, Корова хай дійна буде, Скриня і вулик хай повними будуть. Ай Василь батько хай помічником буде Хай дорога (життя) буде щасливою. У с. Ялта новорічний пиріг називається Василі-піта. Василі-піта розігрівали в духовці, щоб він «задихав». Перед тим, як розрізати пиріг голова сім'ї обов'язково хрестився. Перший шматок нарізався «для будинку» (якщо в будинку був Василь, перший шматок віддавали йому), 2-й шматок - дідусеві, 3-й шматок - бабусі, 4-5-і шматки - господареві, господині, 6-7 шматки - дітям за віком; останній шматок розрізався «на господарство». Монетка з пирога вважалася «щасливою» і зберігалася цілий рік біля ікон. Якщо цього дня, хтось з членів сім'ї чхнув першими йому робили подарунок [15].
У с. Кирилівка і Келлерівка пиріг називається «Ай-Василь». Його розрізали на дві половини: права залишалася в будинку, а ліва, називалася - «с ту чол» - в поле. Якщо монетка потрапляла в половину «для будинку», це означало, що в новому році в будинку буде багатство і благополуччя. Якщо монетка опинилася у половині «в поле» це було до багатого урожаю
. А якщо монетка потрапляла під ніж - це означало, що буде голод. У Кирилівці, якщо сім'я була заможною, то пиріг робили із здобного тіста, в сім'ї біднішій пекли з того, що було - з прісного тіста.
У день Нового року хрещеники самостійно, а якщо вони малі, то з батьками або з дорослими братами приносять хрещеним батькові й матері так званий каниш - набір із різних (4-6 різновидів) страв у глибоких тарілках, мисках, поставлених одна на одну, і зав'язаних у білу велику скатертину. Також обов'язковою є пляшка горілки. Хрещені - «калота» та «нуна» обдаровують хрещеників грішми та солодощами
. Такі ж каниші приносять батькам видані заміж дочки з чоловіками, відокремлені сини. Своєрідно відбувається пригощання