на гуляннях. Коли молодший (син, зять, хрещеник або взагалі молодший за віком) пригощає старшого, то останній, за традицією, вимагає, щоб той заспівав йому пісню грецькою, російською, татарською чи українською мовами. Це вважається за честь, відмова сприймається за образу, неповагу. Втім, відмов і сварок через це не трапляється, а якщо і буває конфлікт, то він закінчується жартом. Подібний звичай «носити вечерю» хрещеним батькам широко побутує в Україні.
У греків заведено брати одну пару кумів. Часто трапляється, коли одна і та ж пара - чоловік і дружина - приймають дітей своїх хрещеників. Хрещені у греків шанувалися вище за батьків. У народі вірили: «Для хрещеника дорожче не той батько, який народив, а той, який хрестив (вийняв зі святої води) [18]. Духовна спорідненість вважалася вищою за кровну. Частування починають хрещені, а згодом відкривають принесені каниші, частину яких ставлять на стіл. Якщо гостей багато, оскільки число хрещеників доходить до десятка й більше, то на софі влаштовується додатковий стіл- катуна, де на розстелених скатертинах розставляються страви. Тут уже сиділи лише жінки, переважно літні.
Греки вірили що, святий Василь відвідує оселі в ніч під Новий рік, тому йому залишають їжу. Раніше готувався спеціальний пиріг для святого Василя, аби він його скуштував, поблагословив людей, які сплять, усе господарство й рушив до наступного будинку. За грецькими легендами, святий Василь був землеробом. У іконографії він зображається з пучком трави у руці та зі жезлом, що розпускається і перетворюється на квітучу гілку. У давнину, в ніч під Новий рік селяни чистили робочу худобу, давали кожній тварині шматок пирога святого Василя. І навіть просили коней та волів розказати йому про хороше поводження з ними господарів.
Дотепер у грецьких селах існує вірування у домовика-стуши або евдеси, який приносить щастя і благополуччя в будинок. Побачити його можна лише в новорічну ніч: якщо хороший - «пітний весь» - працює. Але горе господареві, який побачить, свого стуши спокійно сплячим. Тому для нього традиційно залишали чарку горілки. У багатьох грецьких сім'ях дотепер дотримуються цієї традиції [19].
Стуши можна певним чином пов'язати з давньогрецькою богинею домашнього вогнища Бестією, її вогонь горів у всіх грецьких будинках як символ благополуччя. Колоністи-греки дбайливо ставилися до запаленого вогню, оскільки він був символом зв' язку з метрополією в античні часи, і переносили запалену скалку зі старого будинку в новий. Це робили й маріупольські греки до тих пір, поки в будинках було пічне опалення (середина 1980-х років), вірячи, що з вогнем переходить і добрий домовик. У греків був звичай напередодні Нового року палити солому, який називався палити каракаджолів [20]. Серед греків
Приазов'я поширені повір'я, що з нечистою силою пов'язані померлі нехрещені діти. Тому в період із Нового року до Водохреща перед кожним будинком запалювали вечерні вогнища [21] і стрибали через нього з метою очищення.
Протягом ХХ ст. свято Ай-Василь значно трансформувалося та втратило частину своєї обрядності. Якщо у 20-30-х рр. ХХ ст. більшість обрядів, пов'язаних зі святом, з часу переселення греків з Криму до Приазов' я збереглися та проводилися, то вже у 50-60-х рр. значна частина обрядів була втрачена, зокрема підлітки рідше стали виконувати команди рідною мовою (це пов'язано з тим, що діти народжені у 1940-1950-ті рр. на побутовому рівні не спілкувалися урумською або румейською мовами, але вони розуміли своїх батьків, проте ледве могли висловити свої думки), у деяких селах припинилось ходіння з плугом. Наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. широко у побуті залишилася традиція пекти пироги з щасливою монеткою та ходити колядувати. Більшість колядок виконується не урумською чи румейською мовами, а російською (тільки деякі представники молодшого покоління греків Приазов'я розуміють окремі вислови, але основна частина цього покоління взагалі не розуміє діалект). Але не дивлячись на це, свято Ай-Василь й досі посідає важливе місце у повсякденному житті греків Приазов'я, доказом тому є те, що кожного року це свято об'єднує всіх рідних: дорослі діти, навіть якщо вони живуть далеко, обов'язково цього дня поспішають до батьків, щоб ще раз відчути тепло рідного будинку, посидіти за столом, привітати своїх близьких з наступаючим Новим роком, сподіваючись, що він буде краще попереднього і, нарешті, скоштувати найсмачніший мамин пиріг із заповітною монетою.
Перспективи подальшого дослідження окресленої теми пов'язані із визначенням особливостей та відмінностей свята Ай-Василь у таких грецьких селах: Сартана, Урзуф, Мангуш, Улакли, Стили та інших та залученням джерел усної історії.ЛІТЕРАТУРА
Пономарьова І.С. Сучасні напрями етнологічних досліджень греків Північного Приазов'я // Схід. - 2003. - № 7. - С. 86.
Алдунова Н.К. Фольклорна спадщина греків Приазов'я: урумо-румейський аспект // Мариуполь: История и перспективы. Сборник трудов научно-практической конференции. - Мариуполь: ПГТУ, 2002. - Т. 2 - С. 166.
Пономарьова І.С. Трансформація традиційної культури греків Приазов'я // Розвиток еллінізму в Україні у XVIII-XXI ст. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. - Маріуполь: МДГУ, 2007. - С. 201.
Милютина Т.И. История фольклора Мариуполя // Мариуполь: История и перспективы. Сборник трудов научно- практической конференции. - Мариуполь: ПГТУ, 2002. - Т. 1. - С. 178.
Пономарьова І.С. Етнічна історія греків Приазов'я (кінець XVIII - початок XXI ст.).