УДК 94(438) «1989/2004»Бочаров С.В.КОПЕНГАГЕНСЬКІ КРИТЕРІЇ ЯК ОРІЄНТИРИ В РЕФОРМУВАННІ ПОЛЬСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

У статті визначаються і аналізуються основні напрямки модернізації економіки Польщі у контексті її відповідності Копенгагенським критеріям. Висвітлюються зміни, які відбулися в фінансовому секторі та промисловості країни. Акцентується увага на методах досягнення макроекономічної стабільності. Робляться висновки про результати трансформації польської економіки з точки зору її відповідності Копенгагенським критеріям.

Ключові слова: Європейський Союз, економіка, інтеграція, зона вільної торгівлі, інвестиції, Польща.

В статье определяются и анализируются основные направления модернизации экономики Польши в контексте ее соответствия Копенгагенским критериям. Освещаются изменения, которые произошли в финансовом секторе и промышленности страны. Показаны основные вехи создания законодательной базы, необходимой для существования рыночной экономики и эффективной регуляции прав собственности. Акцентируется внимание на методах достижения макроэкономической стабильности. Делаются выводы о результатах трансформации польской экономики с точки зрения ее соответствия Копенгагенским критериям.

Ключевые слова: Европейский Союз, экономика, интеграция, зона свободной торговли, инвестиции, Польша.

In the article it is determined and analyzed basic directions of Poland economy' modernization in the context of its accordance to the Copenhagen criteria. changes which happened in a financial sector and industry of country are showed. The basic landmarks of creation of legislative base necessary for market economy' existence and effective adjusting of ownership rights are analyzed. Attention is paid to the methods of achievement of macroeconomic stability. The conclusion is made that the results of transformation of the Polish economy from the point of its accordance to the Copenhagen criteria.

Key words: European Union, economy, integration, free trade zone, investments, Poland.Євроінтеграція на рубежі ХХ-ХХІ століть стала одним із найбільш важливих напрямків зовнішньої та внутрішньої політики країн Центрально-Східної Європи. Україна після проголошення незалежності веде пошук власного місця в європейських інтеграційних процесах. У цьому контексті євро- інтеграційний досвід нашого сусіда та страте-гічного партнера Польщі є надзвичайно цінним для України на її шляху до Європейського Союзу. Це стосується й досвіду модернізації польської економіки з урахуванням Копенгагенських критеріїв.

Слід констатувати, що у вітчизняній історіографії згаданій проблемі поки що не приділяється достатньої уваги, про що свідчить, наприклад, майже повна відсутність ґрунтовних досліджень зазначеної проблеми. У той же час польські дослідники ретельно висвітлюють хід перетворень в економіці країни та вплив на цей процес

Копенгагенських критеріїв, що докладно відображено у низці робіт [1]. Таким чином, зазначена проблема є актуальною і заслуговує на більшу увагу з боку українських істориків. Мета статті полягає у визначенні і висвітленні основних напрямків модернізації економіки Польщі в посткомуністичний період, обумовлених положеннями Копенгагенських критеріїв.

Копенгагенські критерії, висунуті Європейським Союзом в якості умов вступу до ЄС для країн-кандидатів, були своєрідним дороговказом Польщі на шляху реформування її економіки та багатьох суспільних інституцій. У той же час навряд чи їх можна назвати головним чинником здійснення польських реформ, враховуючи той факт, що багато з цих реформ розпочалися до 1993 року. Однак Копенгагенські критерії, починаючи з середині 1990-х років, скорегували польські реформи у відповідності з вимогами Європейської Унії.

Економічні критерії, затверджені в 1993 році у Копенгагені, мали дві складові: існування діючої ринкової економіки та спроможність впоратись із ринковими силами та тиском конкурентного середовища в межах Європейського Союзу. Причому, згідно з вимогами Європейської Унії, створення діючої ринкової економіки повинно було здійснитися ще до початку переговорів про вступ країни до ЄС. Польща почала створювати ринкову економіку наприкінці 1980-х років, спираючись на «Програму Бальцеровича», і за кілька років досягла в цьому процесі значних успіхів, однак Копенгагенські критерії спонукали владу країни до активізації реформ у середині 1990-х за такими напрямками:

наявність відповідного законодавства, у тому числі регулювання прав власності;

відсутність значних перешкод задля входу на ринок та виходу з нього;

прогрес, досягнутий у реструктуризації підприємництва;

достатня частка малих фірм у структурі економіки;

досягнення макроекономічної стабільності, у тому числі відповідної стабільності цін, усталеності державних фінансів та платіжного балансу;

достатня розвиненість фінансового сектора для спрямування накопичених коштів та заощаджень на інвестування виробництва.

Особлива увага в процесі перебудови економіки приділялася законодавчому забезпеченню реформ. Починаючи з 1989 року, в країні розроблялася цілісна система нового господарського законодавства, де враховувалися нормативи і стандарти, що діяли у країнах Євросоюзу. Варто зазначити, що ще за півроку до зміни політичного устрою у Польщі - 23 грудня 1988 р. - Сейм прийняв закон «Про господарську діяльність», який протягом наступних декількох років називали «господарською конституцією». В законі наголошувалося, що розпочати та здійснювати господарську діяльність можна і дозволено кожному на умовах рівноправності, за дотримання умов, визначених положеннями закону. Отже, правові засади економічної свободи запроваджено ще в умовах планово-адміністративної економіки Польської Народної Республіки у процесі пошуку шляхів виходу з кризової ситуації [2].

У новій Конституції Польщі, прийнятій 2 квітня 1997 р., зазначалося: «Ринкова економіка базується на свободі господарської діяльності, приватній власності, діалозі між суб'єктами господарювання та державними інституціями і є основою економічного устрою Речі Посполитої» [3]. У той же час зазначено, що обмеження свободи господарської діяльності допускається лише законодавчим шляхом і лише з врахуванням важливості суспільного інтересу. Конституція проголосила про охорону прав на власність та спадковість, відчуження власності допускалося