УДК 94:327 (100+73)Резніченко С.В.ПРОБЛЕМА «ПІВНІЧНИХ ТЕРИТОРІЙ» В ЯПОНСЬКО-РОСІЙСЬКИХ ВІДНОСИНАХ

1951-1960 РР.

У статті на основі використання наукових досліджень вітчизняних та закордонних істориків, матеріалів преси розкривається суть проблеми «північних територій», процес її виникнення та позиція США у її вирішенні. Автор приходить до висновку, що питання «північних територій» було не стільки метою японської дипломатії, скільки засобом здійснення антирадянської стратегії США. У результаті російський і японський народи стали заручниками цієї стратегії. Відмова уряду Японії визнати цей очевидний факт, збереження стереотипів «холодної війни» створюють серйозну перешкоду для пошуку взаємоприйнятних домовленостей про умови мирного договору, тепер уже між Росією і Японією.

Ключові слова: «північні території», японсько-радянські відносини, американський чинник, США, Японія, СРСР.

В статье на основе использования научных достижений отечественных и зарубежных историков, материалов прессы раскрывается суть проблемы «северных территорий», процесс ее возникновения и позиция США в ее решении. Автор приходит к выводу, что вопрос «северных территорий» был не столько целью японской дипломатии, сколько средством осуществления антисоветской стратегии США. Отказ правительства Японии признать этот очевидный факт, сохранение стереотипов «холодной войны» создают серьезную преграду для поиска взаимно приемлемых соглашений об условиях мирного договора теперь уже между Россией и Японией.

Ключевые слова: «северные территории», японско-советские отношения, американский фактор, США, Япония, СССР.

In article on the basis of use of scientific achievements of domestic and foreign historians, materials of press the essence of a problem of «northern territories», process of its occurrence and a position the USA in its decision is opened. The author comes to a conclusion, that the question of «northern territories» was not so much the purpose of the Japanese diplomacy, how many means of realization of anti-soviet strategy the USA. Refusal of the government of Japan to admit this obvious fact, preservation of stereotypes of «cold war» create a serious barrier to search of mutually comprehensible agreements on conditions of the peace treaty already between Russia and Japan.

Key words: «norths territories», Japanese-soviet relations, American factor, the USA, Japan, USSR.Загальновідомим є той факт, що Японія, принаймні у повоєнний період, постійно висуває Росії претензії на ряд островів Курильської гряди, що знаходяться під юрисдикцією Росії. Географічно ці острови розташовані від Камчатки до японського острова Хоккайдо та мають в Росії назву «Курильські острови». При цьому Південними Курилами називають два острови Великої Курильської гряди - Ітуруп і Кунашир - і розташовану паралельно цим островам Малу Курильську гряду, що складається з острова Шикотан і групи островів Хабомаї.

В Японії вважають, що Курильський архіпелаг (Тісіма ретто) закінчується островом Уруп, а те, що в Росії називають Південними Курилами, взагалі до Курил не входить і утворює «північні території». Структуру «північних територій» в Японії позначають як «чотири острови», тобто Кунашир, Ітуруп, Шикотан і Хабомаї, приймаючи для простоти в останньому випадку групу островів за четвертий острів. Звідси вимога передачі Японії «північних територій» звучить як повернення чотирьох островів.

Російсько-японські відносини в російській і зарубіжній літературі розглядаються у дусі утвердження непорушності прав або Японії, або Росії на чотири острови Південнокурильської гряди. У вітчизняній літературі, а також у наукових і політичних колах Росії проблема належності островів Ітуруп, Кунашир, Шикотан і Хабомаї дискутується особливо гаряче. Серед російських фахівців існує чіткий поділ на прихильників передачі названих островів Японії (Г.Ф. Кунадзе, В.Н. Єрьомін, В.Б. Рамзес, Б.Н. Славінський, В.К. Зайцев, А.В. Загорський) і супротивників (І.А. Латишев, І.А. Фархутдінов, Н. Овчинніков, В. Середа, В. Озеров). У зарубіжній літературі більшість дослідників вважає, що Росія повинна повернути «північні території» Японії [1].

Територія Курильських островів складає 296 тис. кв. км. У прибережних водах виловлюється близько 1,2 млн т риби на рік. Місця нересту лососевих при правильному і розумному підході можуть принести величезні гроші. Ресурсів Курильських островів досить, щоб забезпечити потреби значного регіону. Запаси вуглеводнів на континентальному шельфі оцінюються в 1,6 млрд т умовного палива. Ресурси золота на островах оцінюються в 1867 т, срібло - в 9284 т, титану - в 39,7 млн т, заліза - в 273 млн т. На о. Ітуруп щорічне винесення з газами рідкісного металу ренію, який дорожчий за золото, складає 36 т, що відповідає його річному світовому споживанню. Оціночна вартість корисних копалини всіх островів - 45,8 млрд дол. [2].

Але чи тільки природні ресурси та вигідне географічне положення цих островів є причиною суперечки між Росією та Японією?

До початку 50-х років в Японії переважало розуміння необґрунтованості висунення Радянському Союзу територіальних претензій. Прикордонне розмежування, хоча його і не було оформлено у вигляді радянсько-японського мирного договору, проте вважалося питанням вирішеним. З цим фактично погоджувалася і адміністрація США. Однак, через погіршення радянсько- американських відносин і переходу «холодної війни» у відкриту фазу у Вашингтоні поставили завдання перетворити Японію на далекосхідний бастіон у боротьбі проти свого недавнього союзника - Радянського Союзу. В 1949 році, після утворення Китайської Народної Республіки державний, секретар США Д. Ачесон вже в січні 1950 року відкрито висловився за те, щоб «відновити Японію як один із основних бар'єрів проти комунізму в Азії» [3]. У певній