УДК 94(477.6):304.4-056.24Шимко О.В.ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЩОДО СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

У 1965-1985 РР.

У статті розглядаються особливості соціального забезпечення інвалідів Донецької області у 60-80-х роках XX ст. На основі аналізу архівних матеріалів та широкого кола джерел висвітлені такі питання - пенсійне забезпечення інвалідів, протезування, матеріально-побутове обслуговування, працевлаштування, забезпечення їх автотранспортом та місцями в будинках-інтернатах.

Ключові слова: Донецька область, інвалід, протезування, пенсія, будинок- інтернат, автотранспорт.

В статье рассматриваются особенности социального обеспечения инвалидов Донецкой области в 60-80-х годах XX века. На основе анализа архивных материалов и широкого круга источников освещены такие вопросы - пенсионное обеспечение инвалидов, протезирование, материально-бытовое обслуживание, трудоустройство, обеспечение их автотранспортом и местами в домах- интернатах.

Ключевые слова: Донецкая область, инвалид, протезирование, пенсия, дом- интернат, автотранспорт.

In article features of social security of invalids of Donetsk area in 60-80 years of XX century are considered. On the basis of the analysis of archival materials and the broad audience of sources such questions as a provision of pensions of invalids, prosthetics, material - consumer services, employment, maintenance with their motor transport and places in houses - boarding schools are covered.

Key words: Donetsk area, the invalid, prosthetics, pension, a house - boarding, motor transport.Піклування про найбільш незахищені верстви населення - яскравий показник розвитку будь- якого суспільства, а інваліди є однією з таких верств. Взагалі інвалідність - це складне соціальне явище, яке залежить від багатьох факторів соціально-економічного та гігієнічного рівня, стану виробничого та зовнішнього середовища, розвитку охорони здоров'я, демографічних процесів, ступеня розвитку медичних та інших наук. Проблема інвалідності у 60-80-ті роки XX ст. була дуже актуальною для Донецької області, бо в регіоні проживало досить багато інвалідів Вітчизняної війни, а завдяки великому промисловому потенціалу та низькому рівню техніки безпеки на підприємствах, до них додавалося багато інвалідів праці (внаслідок каліцтва на виробництві або професійного захворіння). А через поганий екологічний стан та низький рівень медичного обслуговування значним був відсоток інвалідів дитинства. В цьому дослідженні ми розглянемо політику радянської держави щодо соціального захисту інвалідів та реалізацію цієї політики в Донецькій області у 1965-85-х роках.

Названа проблема є малодослідженою. Праць, присвячених соціальному захисту інвалідів в Донецькій області у зазначений час, немає. Для висвітлення теми ми використали досить потужну джерельну базу, насамперед, постанови компартії та уряду [1]. Окрему групу джерел склали періодичні видання [2] та архівні матеріали. Для більш об'єктивного та детального висвітлення теми ми використали матеріали фонду Донецького протезного заводу Державного архіву Донецької області [3], а також узагальнюючі збірки про соціальне забезпечення інвалідів в Радянському Союзі [4].

Радянська система соціального забезпечення гарантувала трудящим матеріальне забезпечення з інвалідності, що було, безперечно, одним з досягнень радянської влади, прикладом вирішення складної соціальної проблеми. Складовими частинами цього забезпечення були: протезування інвалідів, виплата їм пенсій, надання житла або допомога у його придбанні, ремонт помешкань, санаторно-курортне лікування, догляд за інвалідами у будинках-інтернатах, забезпечення їх автомобільним та мототранспортом, сприяння працевлаштуванню тощо.

Першим і дуже важливим кроком у соціальній допомозі та реабілітації інвалідів було надання їм можливості вільного пересування та самообслуговування, що досягалося за допомогою протезування. Стаття 54 Основ законодавства про охорону здоров'я наголошувала, що громадяни СРСР в необхідних випадках забезпечувалися протезами, ортопедичними, корегуючими речами, слуховими апаратами та спеціальними засобами пересування. Законодавство встановлювало коло осіб, які мали право на безкоштовні протезно- ортопедичні вироби. До нього відносились, зокрема, інваліди праці І та II груп, дитинства, Вітчизняної війни, особи, які знаходились у будинках інвалідів. Вони отримували безкоштовно всі види протезної допомоги, у тому числі протези та прилади, які полегшували їм роботу у громадському виробництві [5].

У багатьох містах країни були створені протезно-ортопедичні підприємства, одним із яких був Донецький протезний завод. Таблиця 1 містить дані про кількість виданих інвалідам регіону протезно-ортопедичних виробів цього заводу. Як ми бачимо з таблиці, кількість протезів, якими забезпечував потребуючих в них інвалідів Донецький протезний завод, з часом збільшувалася. За розглянуті 6 років це збільшення склало 7,8 %. Загалом за цей період було випущено 13 410 одиниць різних протезно-ортопедичних виробів. Більше всього випускалося протезів ніг та, відповідно, ортопедичного взуття та взуття на протези; менше всього - корсетів. Таким чином, ми бачимо, що інваліди з порушеннями опорно- рухового апарату складали більшість серед загальної кількості інвалідів, протези для повернення їм хоча б частини втрачених можливостей, складали переважну більшість продукції заводу. Значно зросла за досліджений період кількість випущених протезів рук - на 19 %, також суттєво збільшилась кількість апаратів та туторів - на 18,7 %. На 7 % збільшилося виробництво протезів ніг, на 14 % - ортопедичного взуття. В той же час майже на 9 % зменшилося виробництво взуття на протези та на 6 % зменшився випуск корсетів.Кількість виданих протезно-ортопедичних виробів по Донецькому протезному заводу у 1965-1971-х роках [6]

Держава також забезпечувала інвалідів пенсіями, які періодично підвищувалися. Постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 р. «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» встановлювався порядок визначення групи інвалідності, розмір пенсії з інвалідності [7]. Постанова чітко визначала основні