Давлетов А. Р.

Вильгельм Фрик - от полицейского служащего до министра внутренних дел Третьего рейха.

Статья посвящена исследованию вклада одного из представителей нацистской элиты в процесс легального прихода НСДАП к власти. Анализируется деструктивная деятельность В. Фрика в правительстве Веймарской республики.

Ключевые слова: В. Фрик, Веймарская республика, Третий рейх, фашизм, национал-социализм, НСДАП

Davletov О. R. Wilhelm Frick - from the police service-man of Weimar republic to the Minister of Internal affairs of the Third Reich.

The article is devoted to the investigation of the contribution of one of the Nazi elite representative to the process of legal breakthrough of NSDAP to the power. W. Frick's destructive activities within Weimar Republic Reichstag is analyzed too.

Keywords: W. Frick, Weimar Republic, Third Reich, fascism, national socialism, NSDAP

О.Р. Давлєтов

ІСТОРИКИ ТА ПУБЛІЦИСТИ ПОВОЄННОЇ НІМЕЧЧИНИ ПРО ФЕНОМЕН НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІЗМУ: ОСНОВНІ НАПРЯМКИ

ДОСЛІДЖЕНЬ

Крах уряду "третього рейху" під час Другої світової війни означав не лише загибель націонал-соціалізму, але і потрясіння ідеологічних та політичних підвалин німецького суспільства взагалі. Це вплинуло й на історіографію, що потрапила у стан глибокої методологічної організаційної кризи. Частина провідних німецьких вчених з ліберального табору перебувала в еміграції - Фрідріх Мейнеке, Людвіг Дейо, Вільгельм Хофер та інші. Основна маса істориків-фахівців стояла на консервативних позиціях і за часів нацистської диктатури досить лояльно служила фашистам.

Відразу після травневих подій 1945 р. саме консервативні автори заговорили про "закінчення німецької історії", про "зникнення Німеччини", про те, що віднині "німецька історія втратила будь-який зміст" [1.-С.489]. На практиці ж мова йшла про необхідність перегляду пануючих у тодішньої німецької нації поглядів щодо історичної ролі Німеччини у Європі та світі.

Вже в перші повоєнні роки вчені намагались пояснити причини генези націонал-соціалізму у Веймарській республіці, шукали відповідь на питання про те, хто саме несе відповідальність за німецьку трагедію. В цей час розпочинається процес "ревізії історії". Відтепер німецькі історики вже не протиставляють "національні інтереси" інтересам західних країн. Було висунуто нове гасло: "Геть з німецької, уперед у європейську історію" [2.-С.405]. Великий вплив на суспільство справила книга Ф. Мейнеке "Німецька катастрофа", що була надрукована в Цюріху в 1946 р. У цьому дослідженні вчений зробив акцент на пошуках витоків фашизму не тільки серед політичних подій 20-30-х рр. ХХ ст., скільки в особливостях суто національної німецької історії та ідеології. Особливо гостро він поставив питання щодо ролі консервативних пруссько-німецьких традицій у генезі нацизму.

Ф. Мейнеке категорично засуджував реакційно-консервативні сили Німеччини - верхівку військових, прусську аристократію, провідних промисловців та фінансистів. На його думку, саме вони були "тією політичною силою, яка у найбільшій мірі сприяла утворенню Третього рейху" [3.-С.73]. Ф. Мейнеке рішуче закликав до "радикального розриву" з мілітаристським минулим Німеччини, з так званою "прусською традицією". Після Другої світової війни він розглядає гітлерівський "новий порядок" як вираз чітко окреслених національних ідей. На його думку, саме в націонал-соціалізмі відбився "злісний підйом" німецької мрії щодо могутньої держави, що існувала за часів Гегеля. Її риси чітко виявляються у правих націоналістів та радикалів гогенцоллернівської Німеччини кінця ХІХ - початку ХХ ст. [3.-С.28]. Він же вважав, що переломити "тяжіння" німців до авторитарної держави може лише відродження, посилення та розвиток у Німеччині ліберально- демократичних тенденцій. Одним з перших, говорячи про історичну обумовленість появи нацизму в Німеччині, Ф.Мейнеке "демонізує" постать фюрера. Цікаво, що саме це трактування Гітлера як "злобного Духа", що захопив народні маси, привела до розповсюдження в німецькій історіографії ірраціоналістичних поза наукових трактувань генези нацизму. Саме така точка зору знайшла відбиток серед перших біодосліджень керівників НСДАП (В. Стефан. Й. Геббельс, 1949; М. Фрейнд. А. Гітлер, 1951 та інші) і в подальшому біографічному жанрі.

Ідеї прихильника ліберальних цінностей Ф. Мейнеке дивним чином перекликаються з творчістю лідера консервативних істориків Німеччини Герхарда Ріттера, одна з праць якого навіть мала назву "Демонія влади". Г. Ріттер, як би на противагу Мейнеке, виступив у другій половині 40-х рр. ХХ ст. як захисник традиційних пруссько-німецьких цінностей. Нацизм він трактував як "сатанинське перекручення" цих традицій, поділяючи тим самим ідею лібералів щодо його ірраціонального характеру. На думку Ріттера, нацизм був не "наслідком" німецької історії, а якби "розривом" з нею, свого роду "нещасливим випадком" Німеччини взагалі. Генезу націонал-соціалізму він пов'язував з наступними причинами:

"демонічний характер" Гітлера;

знівечення німецького народу;

несприятливими для Німеччини після Версальської угоди 1919 р. загальноєвропейськими обставинами [4.-С.140].

При цьому, Ріттер розглядав нацизм як частину загальноєвропейського правого руху, а не тільки як "специфічно німецьке явище". Згодом він уточнював, що у якості європейських диктатур 20-30-х рр. ХХ ст. існувала насправді тотальна загроза сучасної демократії в умовах "ліквідації усіх історичних авторитетів". Для нього нацизм - це окреме кільце у ланцюгу спроб встановити в окремих європейських країнах пряме народне управління, як наслідок "повстання мас" [4.-С.140].

У цьому ж напрямку, але дещо далі пішов Людвіг Дейо. Після окупації Німеччини військами антигітлерівської коаліції він займав спочатку більш обережну позицію стосовно критики традиційної консервативної політичної еліти. Але у 1960 р. саме Дейо підкреслив безумовну спадковість між прусачеством та нацизмом і дав власне трактування історичного розвитку Німеччини з 1640 по 1945 рр. -