К. А. Черевик

ДІЯЛЬНІСТЬ АНГЛІЙСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ ПІД ЧАС ЗАГОСТРЕННЯ ПОЛЬСЬКОГО ПИТАННЯ У 1863 РОЦІ

Велика Британія - одна з тих провідних європейських держав, які традиційно відігравали значну роль у європейській та світовій історії і продовжують робити це сьогодні. Незважаючи на те що британська зовнішня політика в Європі другої половини XIX ст. активно досліджувалася і досліджується істориками, на сьогодні її цілісної концепції не існує. В історичній науці існують різноманітні погляди на той зовнішньополітичний курс, який Велика Британія здійснювала в Європі у другій половині XIX ст., особливо що стосується 60-70-х років XIX ст. Відповідно, різняться оцінки місця та ролі Великої Британії у тогочасному міжнародному житті.

Польське питання 1863 року - один з перших значних європейських конфліктів другої половини XIX ст., в якому Велика Британія взяла участь. Дослідження діяльності англійської дипломатії під час польського питання 1863 року дозволяє розкрити британську політику щодо нього, визначити як вона вплинула на подальший курс Великої Британії в Європі та розвиток міжнародних відносин на континенті.

Політика Великої Британії у польському питанні 1863 року неодноразово ставала предметом дослідження в історіографії. Проте спеціальних досліджень з цієї теми не існує. Праці, в яких розглядався британський курс у цьому міжнародному конфлікті, можна розподілити на декілька груп. До першої групи відносяться дослідження, безпосередньо присвячені польському питанню 1863 року. Це насамперед монографії радянських істориків В.Г. Ревуненкова [1] та М.В. Міско [2]. Друга група праць представлена дослідженнями з історії європейської дипломатії XIX ст. Серед них відзначимо роботи французького дослідника А. Дебідура [3] та англійських істориків В. Мосса [4] і А. Тейлора [5]. Крім того, аналіз британської політики у польському питанні 1863 року міститься у "Кембриджській історії британської зовнішньої політики 1783-1919" під редакцією О. Ворда та Д. Гуча [6]. Проблема знайшла певне висвітлення також у таких радянських виданнях як "Історія дипломатії" [7] та "Історія Польщі" [8].

Аналіз історіографії проблеми свідчить про те, що дослідники надають польському питанню 1863 року особливе місце в історії європейських міжнародних відносин. Вони вважають, що цей конфлікт спричинив в них значні зміни, в багато чому визначив подальший розвиток міжнародного життя континенту. Науковці особливо підкреслюють, що польське питання 1863 року серйозно вплинуло на подальшу політику Великої Британії в Європі. Проте, разом з тим, їх оцінки британського курсу у цьому конфлікті та його наслідків для Великої Британії та європейських міжнародних відносин різняться. Звідси постає потреба в спеціальному дослідженні даної проблеми.

Отже, мета даної статті - розкрити позицію Великої Британії у польському питанні 1863 році.

Польське питання було одним з проявів протиріч Віденської системи, закладеної рішеннями Віденського конгресу 1814-1815 років. Згідно з ними, територія Польщі та польський народ були розділені на три частини між Росією, Австрією та Пруссією [9, с.284]. Конституція, яка була дарована полякам у складі Російської імперії імператором Олександром I 27 листопада 1815 року, встановила нероздільний зв'язок Царства Польського (таку назву мали польські земля у складі Росії) з Російською імперією та спільність правлячої династії. Польським королем був російський цар, якому належала вся повнота виконавчої влади [10, с.49]. Разом з тим, Конституція 1815 року надала Царству автономні права та була однією з найбільш ліберальних у тодішній Європі [10, с.51]. Але після придушення національно-визвольного повстання 1830-1831 років Царство Польське фактично було позбавлено автономних прав та перетворено в звичайну провінцію Російської імперії, а Конституцію 1815 року було скасовано [10, с.71]. Проте, боротьба поляків з царизмом продовжувалася. У ніч з 22 на 23 січня 1863 року в Царстві Польському розпочалося нове антиросійське повстання. Безпосереднім приводом до нього був рекрутський набір поляків у російську армію [11, с.41-42].

Як демонструють матеріали секретної кореспонденції Форін офіс з польського питання 1863 року, англійській уряд дізнався про підготовку та початок збройного повстання в російській частині Польщі з донесень та телеграм генерального консула Великої Британії в Варшаві полковника Стентона від 21, 25 та 27 січня та посла Великої Британії в Пруссії Б'юкенена від 27 січня [12, с.5-7]. Форін офіс одразу офіційно висловив співчуття повстанцям і засудив політику російського уряду в Царстві Польському [2, с.174]. Англійська преса та парламент підтримали позицію уряду [1, с.149-150].

Вже наприкінці лютого уряд лорда Пальмерстона вирішив почати дипломатичну кампанію проти Росії. Як демонструє депеша голови Форін офіс до посла у Франції лорда Коулі від 28 лютого, Велика Британія вирішила виступити з проектом колективного демаршу в Петербурзі. Цей проект передбачав дипломатичний демарш держав-учасниць Віденського договору 1815 року в Петербурзі з порадою російському уряду виконати свої договірні зобов'язання перед поляками [12, с.97-99]. 2 березня посол в Росії лорд Непір отримав депешу, згідно з якою мав повідомити російському уряду позицію Великої Британії щодо польського питання. У ній уряд лорда Пальмерстона виражав свою стурбованість конфліктом у Царстві Польському, вважав його причиною відсутність у поляків тих привілеїв, які вони мали у добу Олександра I та яких позбулися після повстання 1831 року. Вихід з кризи англійський уряд вбачав в оголошенні у Царстві Польському термінової та безумовної амністії та поверненні полякам тих прав, які вони мали до 1831