Коли він зазнає невдачі в організації спільних дій Франції, Великої Британії та Австрії у польському питанні, це призведе до того, що він зруйнує європейський мир та заключить таємний союз з Росією. Гадаю, в інтересах Великої Британії надати йому таку допомогу, яка не буде загрожувати Великій Британії та суперечити її інтересам, але покаже, що Велика Британія готова разом з Францією спокійно та чітко представити наш осуд системи, яка привела Польщу до крайностей, і що такий заклик до здорового глузду, гуманності Росії не буде марним. Якщо це не вийде, то ми хоч так зможемо контролювати імператора" [12, с.241-244].
Судячи з фактів, англійський уряд прислухався до поради свого посла у Франції. 27 березня Форін офіс офіційно оголосив про готовність Великої Британії взяти участь у колективному демарші проти Росії разом з Францією та Австрією [12, с.280]. Після цього розпочалися переговори між урядами трьох держав. Під час них було погоджено, що посли трьох держав в один і той самий день, але кожен окремо, передадуть російському уряду ноти, які хоча й будуть мати однаковий вступ, але будуть різнитися за змістом [12, с.296-377].
Поки тривали переговори трьох держав, посол лорд Непір у своїх депешах до Форін офіс неодноразово попереджав, що Росія готується до війни та рішуче налаштована не допустити іноземне втручання у свої внутрішні справи [12, с.315]. Але англійський уряд ігнорував ці попередження. Вже 10 квітня лорд Непір отримав від голови Форін офіс депешу для передачі міністерству закордонних справ Росії, в якій уряд Великої Британії виражав свою стурбованість подіями в Царстві Польському, повідомляв, що у процвітанні цієї області зацікавлена вся Європа, підкреслював, що Велика Британія через свою загальну симпатію до поляків та як держава-учасниця Віденського конгресу 1815 року має право вимагати від Росії кращого управління поляками, які опинилися у її складі. Уряд лорда Пальмерстона також наголошував, що Росія порушила умови Віденського договору 1815 року стосовно поляків, бо відібрала у них національне представництво та національні інститути. Він заперечував твердження уряду Росії про те, що після придушення польського повстання 1830-1831 років Росія має право поводитися з Царством як із завойованою країною. Депеша завершувалася закликом до Росії поважати права інших народів та дати полякам довготривалий мир. У кінці документа також містилося попередження, що "обурення суспільної думки Великої Британії та її вплив на уряд можуть мати серйозні наслідки" [12, с.346-348].
Вже 12 квітня Форін офіс дізнався, що уряд Росії оголосив амністію всім повстанцям, які здадуть зброю до 12 травня, та про готовність російського імператора зберегти всі реформи в Царстві Польському, які були пожалувані раніше [12, с.353]. Це не зупинило намір трьох держав виступити проти Росії. Але вагання уряду Австрії відклало колективний демарш Великої Британії, Франції та Австрії в Петербурзі до 17 квітня [12, с.393-394]. У цей день демарш нарешті відбувся [12, с.417-418]. Форін офіс закликав уряди інших європейських країн підтримати його [12, с.422].
Англійська нота виявилася найбільш різкою з трьох [2, с.202]. Депеші Франції та Австрії були значно слабкіші за своїм тоном [12, с.415]. Французька нота, складена ввічливіше, ніж англійська, вказувала на загальноєвропейське значення польського питання і пропонувала розглянути його на європейському конгресі [7, с.484-485]. Австрійська нота обмежувалася млявими міркуваннями про занепокоєння, яке вносить нерозв'язане польське питання в життя Австрії, а також самої Росії та Пруссії і рекомендувала російському уряду створити для Царства умови міцного миру [2, с.203].
Вже на початку травня Росія повідомила свою відповідь на квітневі ноти держав. Відповідь була складена в примирливому дусі, але всі обвинувачення Росія заперечувала, хоча й погоджувалася на подальший обмін думками з польського питання у рамках умов Віденського договору [2, с. 205]. Таким чином, ноти держав були чемно відхилені, але Росія урочисто обіцяла амністію польським інсургентам, якщо вони в зазначений термін складуть зброю [7, с.485]. Разом з тим, посли Непір та Коулі продовжували сигналізувати, що Росія не піде на жодні поступки, що вона рішуче налаштована захищатися та навіть готується до оборонної війни [4, с.120-121]. Лорд Непір прямо застерігав свій уряд, що якщо Велика Британія не має наміру воювати, то краще їй відступити і не втручатися у польське питання взагалі [6, с.462]. Але уряд лорда Пальмерстона вирішив продовжувати дипломатичну кампанію проти Росії та 6 травня виступив з новою ініціативою. Він закликав уряди Австрії та Франції рекомендувати Росії припинення воєнних дій на рік. Франція погодилася. Проте, Австрія 10 травня висунула свій план рекомендацій Росії, що складався з шести пунктів. 15 травня Велика Британія погодилася додати ці пункти до своєї рекомендації про перемир'я [4, с.124-125].
Під час переговорів з приводу нового дипломатичного виступу трьох держав проти Росії голова Форін офіс лорд Рассел 8 травня оголосив у парламенті, що уряд Великої Британії не має наміру воювати з Росією через Польщу [2, с.240]. Теж саме він повідомив королеві у своєму листі від 17 травня [13, с.84]. Деякі депутати англійського парламенту, зокрема граф Грей, у відповідь на заяву голови Форін офіс оголосили, що дипломатичне втручання в польське питання при відмові від воєнного нічого не дасть і