І.В. Савченко

ФІСКАЛЬНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКОВОГО МЕХАНІЗМУ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ (остання чверть XVIII - перша чверть XIX століття)

Соціально-економічний, адміністративний та військовий розвиток Південної України визначив існування на початок останньої чверті XVIII століття в регіоні розгалуженої структури податків, характерними рисами якої були: 1) строкатість установлених державою видів податків; 2) існування традиційних податків, не визначених російським законодавством; 3) наявність пільгових податків, що визначалось існуванням значної кількості "пільгових" категорій населення.

Розгалужена система податків існувала на території Запорозьких Вольностей за часів Нової Січі, що певною мірою було пов'язано з особливостями соціальної структури населення: наявністю Запорозького козацтва і селянства, які, у свою чергу, поділялися на окремі категорії. Серед податків на Січі важливе місце займала десятина з користування військовою землею, яку сплачували як січовики, так і посполиті. На початку 50-х років XVIII століття було запроваджено спеціальний податок з не січової людності, "які з давніх часів... землями та лісами... без перешкоди... користуються". Чітко визначеної цифри податку не існувало. Загальна сума, що мала надійти з даного податку, щороку змінювалась. Вона розподілялася січовою адміністрацією по слободах. На місцях гроші збирали отамани, причому гроші визискувалися залежно від добробуту того чи іншого господаря. Окрім того, із селянства збирався військовий оклад "для збереження військових та інших потреб". Цей податок також відзначався диференційованим характером: із заможного збирали по 70 коп., з бідного (пішого) - по 30 коп. від хати, а з найбідніших - по 50 копійок з родини [1.-С.478].

У XVIII столітті на Запорозьких Вольностях було запроваджено збір із селянства за право мати шинок і торгувати в ньому. Від шинкової будки з льодовнею брали по 2 карбованця і 50 копійок, від такої ж будки з льодовнею та льохом - по 5 карбованців. Слід зазначити, що ці податки були досить важкими для посполитого населення і інколи призводили до того, що населення слобод переселялося на нові місця.

Перелік податків населення Новоросійської губернії значною мірою визначався положеннями "Плану щодо роздач земель" 1764 року. З огляду на необхідність колонізації південноукраїнських степів, укладачі "Плану" зробили істотні відхилення в структурі податків Новоросійської губернії стосовно центральних губерній Російської імперії. Згідно з положеннями "Плану" 1764 року на території Новоросійської губернії не збиралося подушне. Замість цього податку з державних і поміщицьких селян збиралося поземельне з десятини. Військові поселяни не сплачували ні подушного, ні поземельного.

З однодворців, що мешкали на Українській лінії, збиралися подушне (70 копійок) й оброк (2 карбованці). З військових обивателів збирався окремий податок - 40 алтин.

Строкатістю відзначалися податки міського населення Південної України. Певною мірою це було пов'язано з тим, що з населення, що переселилося з Лівобережної України, Польщі, Росії, збиралися ті ж податки, що і в місцях їхнього колишнього мешкання, а вони були досить різні.

Так у 70-х роках у південноукраїнському регіоні існувало два види податку з міщан. З малоросійських та іноземних міщан збирався податок з двору, який у роках становив один карбованець. З міщан, що переселилися з Росії, збирався визначений відсоток з капіталу. З купців збирався один відсоток з капіталу.

Із цехових в Азовській та Новоросійській губерніях у 70-х роках збирався збір з двору - по одному карбованцю. За відомістю, цей збір збирався з малоросійських, іноземних, а також великоросійських цехових. Слід зазначити, що в Російській імперії з даної категорій населення вже збирався сорокаалтинний збір [2.-Арк.224-229].

Наявність значної кількості пільгових категорій на півдні, численність і специфіка податків вносили значні ускладнення у вирішенні російською адміністрацією фіскальних завдань. Водночас розвиток податкової системи Російської імперії в цей період характеризувався уніфікацією та створенням простої податкової системи, яка б полегшувала збір податків у казну та виключала будь- яку можливість відхилення від державного тягла [3.-С.281]. У зв'язку з цим перед місцевою адміністрацією постало завдання уніфікувати податкову структуру Південної України.

Слід зазначити, що на початку останньої чверті XVIII століття важливість реформування структури оподаткування населення Південної України обумовлювалася також необхідністю коштів для здійснення завдань внутрішньої політики російського уряду в регіоні. Г. Потьомкін уже 30 листопада 1774 року надіслав губернській канцелярії Новоросійської губернії ордер з вимогою повідомити його про податки, які збиралися в губернії. Рапорт, який було надіслано В. Чертковим 26 грудня 1774 року, мав досить невтішну інформацію. Правитель канцелярії вказував, що прибутки губернії невеликі, оскільки подушного не збирається, а основний податок - поземельне - збирається у досить невеликій кількості [4.-С.113].

З утворенням Азовської губернії та ліквідацією Запорозької Січі, у зв'язку з введенням нових штатів і необхідністю утримання реформованих військових поселень, проблема щодо достатності прибутків на місцеві витрати набула ще більшої гостроти. Зазначимо, що лише на 9 гусарських і 6 пікінерних полків було необхідно витрачати на рік 468 817 карбованців [5.-С.101]. Про важливість питання прибутків Азовської та Новоросійської губерній свідчать ордери Г. Потьомкіна В. Черткову та М. Муромцеву влітку 1775 року, у яких він наполегливо вимагав від губернаторів відомостей про податки, які збираються з населення губерній, і розрахунки витрат на штати і військові поселення [6.- С.4-7,12-14].

Однак одразу після ліквідації Запорозької Січі місцева адміністрація не наважувалася вносити зміни до структури податків, остерігаючись посилення опозиційних настроїв