Політика уніфікації податкової структури здійснювалася також щодо Таврійської області. Як і на території Катеринославського намісництва, одразу після включення Кримського ханства до Російської імперії здійснення російською адміністрацією адміністрування податкової структури відзначалось певною обережністю. Навіть більше: з метою популяризації нової влади серед мулл Г. Потьомкіним було відновлено в 1784 році "сороковину" [10.-С.98]. Однак уже за даними 90-х років ситуація щодо оподаткування в Таврійській області істотно змінилася. За згаданим вище проектом П. Зубова, на території Таврійської області також впроваджувався хлібний збір.

Здійснення місцевою адміністрацією адміністративного регулювання податкової структури південноукраїнського регіону значною мірою обумовило нівелювання на початок ХІХ століття особливостей оподаткування щодо найбільш залежної від держави категорії населення - селянства. За даними 1801 року, державні й економічні селяни сплачували подушне й оброк. Щоправда, певний виняток у структурі оподаткування державного селянства становили татари та ногайці, що сплачували лише подушне в розмірі 56 копійок. Згідно з даними 1801 року поміщицькі піддані та поміщицькі кріпосні державі сплачували один податок - подушне.

Відповідно до фінансової документації на кінець першого десятиріччя також було нівельовано особливості в оподаткуванні міського населення півдня України.

Значні особливості оподаткування на початок ХІХ століття залишилися для воєнізованих категорій населення та колоністів.

Щодо військових поселян, то вони, окрім поземельного збору по 5 копійок з десятини, сплачували подушний податок - 56 копійок. Окрім того, з них знімався оброк, але теж невеликий - 1 карбованець з накладними (замість 4 карбованців, які знімалися з державних селян).

Козаки були звільнені від подушного податку і сплачували тільки оброк у розмірі 2 копійок з карбованця. Приблизно в такому ж становищі були військові обивателі, які сплачували оброк у розмірі 2 карбованців 76 копійок. Водночас частина військових обивателів значилася у однодворчеському окладі та сплачувала, окрім подушного (по 1 карбованцю 26 копійок), також по 5 і 4 карбованці оброку з накладними [11.-С.72].

Нівелювання строкатості податків воєнізованих категорій населення урядом значною мірою було вирішено з утворенням за указом 1817 року на півдні України військових поселень. У 1817 році до їхнього складу було включене Бузьке козацьке військо, у 1818 - Уланська дивізія, потім - Кірасирська дивізія [12.-С.125]. У Херсонській та Катеринославській губернії було сформовано 16 кавалерійських полків. До їхнього складу ввійшли також старообрядські села і значна частина казенних селищ. Із включенням воєнізованих категорій населення до військових поселень їхні особливості оподаткування ліквідувалися. У військових поселеннях поселяни-господарі несли численні повинності. Вони мали харчувати двох постояльців з ескадронів та їхніх коней. Кожна округа військових поселень мала викосити повну річну порцію сіна на полк та обробити громадські поля для наповнення хлібних запасних магазинів [12.-С.125].

Внаслідок зацікавленості уряду в переселенні колоністів з країн Західної та Південно-Східної Європи і закріплення їх на території Південної України, протягом першої половини ХІХ століття адміністративне регулювання їхньої податкової структури мало компромісний характер. Показником невизначеності російського уряду в здійсненні адміністративного регулювання оподаткування колоністів була відсутність систематизації законодавчих актів - існували лише окремі маніфести й укази.

Джерела та література

Слабченко М. Паланкова організація Запорозьких Вольностей // Козирєв В.К. Матеріали до історії адміністративного устрою Південної України (друга половина XVIII - перша половина ХІХ століття.) - Запоріжжя, 1999.

Российский государственный архив древних актов. - Ф. 16. - Оп.1. - Спр. 693. - Ч. 1.

Троицкий С.М. Финансовая политика русского абсолютизма во второй половине XVII и XVIII вв. // Абсолютизм в России. - М., 1964.

Скальковский А. Хронологическое обозрение истории Новороссийского края, 1731-1823. - Одесса, 1836. - Ч. І.

Бумаги князя Григория Александровича Потемкина-Таврического. Академика Н.Ф. Дубровина: Сборник военно-исторических материалов. - СПб., 1893. - Ч. 1. - Вып. VI.

Богумил А.К. К истории управления Новороссии князем Г.А. Потемкиным. Ордера 1775 и 1776 года. - Екатеринослав, 1905. - Вып. 2.

Козирєв В.К. Матеріали до історії адміністративного устрою Південної України (друга половина XVIN - перша половина ХІХ століття). - Запоріжжя, 1999.

Полное собрание законов Российской империи с 1649 года. Собрание Первое. - СПб., 1830. - Т. ХXIII.

Самко І.В. Організація роботи хлібних магазинів в Катеринославському, Вознесенському намісництвах та Таврійській області (1794-1796 рр.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 1999. - Вип. VII.

Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775-1800 гг. - М., 1959.

Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800-1825 гг. - М., 1970.

Марченко О.М. Культурно-побутові особливості військових поселень Херсонської губернії (Південне Побужжя) // Записки історичного факультету. - Одеса, 2002. - Вип. 12.