К.В. Мальшина

ВИВЧЕННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЇ МАЙЯ В ІСТОРІОГРАФІЇ КІНЦЯ ХІХ - ХХ СТ.

Актуальність цієї теми, а саме теоретичний її аспект, полягає у тому, що історіографічні дослідження є окремою галуззю історичної науки, вони не тільки висвітлюють загальний шлях наукового пізнання історичної реальності, але й створюють нове бачення перспектив подальшого розвитку науки, більше конкретизують нагальні завдання дослідження з певної проблематики. Практична важливість вивчення історіографії майяської цивілізації виражається у тому, що вітчизняна, українська майяністика тільки-но формується та фактично торкається окремих питань історії, етнографії, філології народів майя.

Тому головною метою даної статті є вивчення історіографії соціально-економічної і політичної проблематики посткласичного суспільства майя, його особливостей, періодизації, головних характерних рис кожного її етапу та зв'язку з іншими гуманітарними та природничими дисциплінами, що надасть можливість розширити науковий інтерес до нових напрямків дослідження цивілізації майя.

Особливості історіографії майяської проблематики полягають у наступному. По-перше, протягом всієї історії вивчення цивілізації майя в усіх її аспектах археологія стає важливим постачальником основних даних. Праці археологів, що містять звіти про розкопки, й у такий спосіб є свого роду джерелами, у той же час містять і історичний аналіз виявлених фактів і матеріалів, на базі якого створюються наукові концепції соціально-економічного і політичного устрою майяського суспільства.

По-друге, наприкінці ХІХ - першій половині ХХ століття приділялося мало уваги періодизації історії майя і відмінностям цих періодів. Йшло нагромадження всіх основних видів джерел - письмових, археологічних, етнографічних, що поступово приводило до їхньої концептуальної адаптації і створення різних гіпотез про характер суспільства майя в цілому.

Таким чином, історіографія проблеми найтіснішим способом пов'язана з нагромадженням письмових і етнографічних джерел і історією археології Юкатану і Мезоамериканського регіону в цілому.

Період з 1840 по 1914 рр. можна визначити як класифікаційний етап вивчення майяськїй цивілізації. Становлення етнографії й археології як науки в Європі й Америці спричинило за собою початок ретельного збору інформації. Честь наукового відкриття цивілізації належить Дж.А. Стефенсу і його супутнику - художнику Ф. Казервуду. Результатом їх подорожей у 1839 р. стали об'ємні публікації відкритих руїн, які вони встигли застати в менш зруйнованому вигляді, ніж ці руїни стали виглядати пізніше, а також їх опис і гіпотеза про походження і характер виявленої цивілізації [1].

З цього часу головні зусилля були спрямовані на нагромадження і систематизацію інформації, з окремими спробами аналізу і побудови концепцій походження цивілізації. Протягом усього періоду відбувалися постійні археологічні відкриття нових селищ міського типу; крім того, робота в архівах дозволила зробити унікальні знахідки індіанських рукописів і втрачених іспанських хронік. Не зменшується й загальний інтерес щодо походження цивілізації майя, що приводить до фантастичних ідей (спадкоємці Атлантиди та ін.).

Ці два дослідники стали першими в різнорідній і колоритній групі американців і іноземців, що почали детальне дослідження Юкатану. Крім них слід виділити Дезире Шарне, француза, що зробив перші фотографії міських руїн; Ле Плонжона, що почав систематичні розкопки; А. Моудслі, англійця, що замапував безліч селищ і видав велику "Біологію Центральної Америки", включаючи 4 томи по археології. Подібною ж діяльністю займався німець Т. Малер. К. Саппер, географ і етнограф, уперше класифікував руїни за архітектурними типами і розподілив їх відповідно до етнічних зон. Е. Томпсон, американський консул у Юкатані, дренував Священний Сенот у Чичен-Іці [2.-С.64-66].

Із самого початку археологія була в тісному союзі з загальною антропологією. Найбільш видатним археологом-антропологом став німецький фахівець Ф. Боас [3], прихильник теорії культурної еволюції. Були створені бюро з різних наукових напрямків в Інституті Смітсона у Вашингтоні та наукові товариства, також була проведена оцінка археологічного становища знайдених міст та поселень.

Найбільш видатним архівним дослідником був французький американіст Брассер де Бурбур. Йому належить честь відкриття безлічі письмових документів і матеріалів, що безпосередньо висвітлюють посткласичну історію майя: Мадридський рукопис, Пополь Вух, Анали Какчикелів, Родовид владик Тотонікапана, епічна п'єса "Рабиналь Ачи", записки Гаспара А. Чи і фамільний архів індіанської знатної родини Шив. П. Шельхас на основі цих винаходів зробив перший аналіз розвитку релігії та її ролі в житті майя [3.-С.23].

Основним підсумком даного періоду став початок справжнього наукового вивчення всіх аспектів суспільства майя, створення історичних концепцій його соціально-економічного і політичного розвитку, що на десятиліття визначили основні напрямки в дослідженні проблеми.

Другий період (1914-1960 рр.) виділяється як класифікаційно-історичний. Центральною темою цього періоду стає створення хронології історичних подій на Юкатані й в інших областях майя. Можна поділити цей період на дві частини: ранній - 1914-1940 рр. і пізній - 1940-1960 рр.

У 20-30-х роках ХХ ст. головним методом стає стратиграфія. Він був вперше впроваджений в 1914 р. саме в майяських дослідженнях і потім поширився в інших частинах Нового Світу. Типологія і класифікація, що почали систематично застосовуватися ще наприкінці ХІХ ст., тепер стають основним супроводом стратиграфічних і серійних вишукувань, не тільки для створення предметної, але й у цілому культурної класифікації.

Крім того, це час культурно-історичного синтезу зон і областей Нового Світу в цілому: починається застосування етнографічних аналогій для пояснення застосування і функцій різних знахідок, а водночас і для відтворення соціально-політичного устрою древніх держав. Інтерес до взаємозв' язків культури і природного середовища, що виріс із концепції культурних кіл, приводить