Л. П. Шваб

МОДЕЛЬ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ПОЛЬЩІ В СТРАТЕГІЧНІЙ І ТАКТИЧНІЙ КОНЦЕПЦІЇ СОЮЗУ ПОЛЬСЬКИХ ПАТРІОТІВ ТА ЦЕНТРАЛЬНОГО БЮРО ПОЛЬСЬКИХ КОМУНІСТІВ В МОСКВІ

(1943-1944 рр.)

Від часу утворення і легітимізації діяльності Польської Робітничої Партії (І II ІР) в Польщі сформувався партійний осередок, що наполегливо виробляв практичну концепцію нового державного устрою. ІII ІР представляла «наукове бачення», що означало: партія знає все про історичні інтереси пролетаріату й про автентичну свідомість робітників, оскільки емпірична свідомість не осягає такого розуміння. Отже не обов'язково зважати на бажання і прагнення того ж таки пролетаріату, окрім тактичних цілей, інтереси якого вона представляла.

Іншим важливим осередком, де кристалізувалися погляди на державний устрій повоєнної Польщі, було середовище польських комуністів у Радянському Союзі, скупчене в інспірованій радянським урядом організації Союзі Польських Патріотів (ЗПП) (1943) та Центральному Бюро Польських Комуністів (ЦБКП), що утворилося в січні 1944 р. при ЦК ВКП(б). Бюро чинило негласний нагляд за діяльністю ЗПП, а його члени формували персональний склад Президії Головної Управи (ПЗГ) цієї організації. Формально члени ЦБКП перевіряли членів колишньої Комуністичної Партії Польщі в СРСР. Реально розглядали питання, пов'язані з перспективою зміни влади у Польщі, аналізували ситуацію в окупованій країні, оцінювали рішення Крайової Ради Народової (КРН) та ППР [1; 2, 8. 57] тощо. Після визволення Польщі з-під німецької окупації сформульовані в СРСР засади державно- партійного будівництва справили великий вплив на політичне життя і державне управління в країні.

Загальні риси майбутнього політичного устрою Польщі як парламентсько-демократичної держави окреслила «БеЫагада 2РР w sprawach programowo-poИtycznych», ухвалена І з'їздом ЗПП 10 червня 1943 р. У документі немає прямих тверджень про претензії комуністів і лівиці на владу, текст завуальований загальними фразами: «Вереснева катастрофа довела, що довоєнний політичний устрій необхідно ліквідувати, так само, як старі форми та ідеї; народ потребує об'єднання на нових засадах, узгоджених з сучасними умовами» [3, 8. 83]. Як зауважив Єжи Ягелло, не всі дотримувалися думки про «парламентарну демократію», переважно ті, котрі не мали комуністичного минулого. Вони пропонували відбудувати політичний устрій Польщі за взірцем ліберальної Чехословаччини, що означало: до участі в політичному житті допускаються всі легальні довоєнні партії і разом з комуністичною формують коаліційний уряд [4, 8. 54; 2, 8. 36-37].

Серед сформованих в СРСР концепцій майбутнього державного устрою Польщі на особливу увагу заслуговують погляди Альфреда Лампе. Комуніст-теоретик був прихильником ідеї 17 Республік. Проте Кремль відхилив ідею інкорпорації Польщі до складу Радянського Союзу і Лампе пристав до концепції „саморозвиваючої Польщі у сфері інтересів СРСР". Пізніше став основним ідеологом ЗПП, співавтором програми цієї організації, а також проекту програми Польського Національного Комітету (ПКН), на який, за задумом його польських і радянських творців, покладалися функції польського тимчасового уряду. Перші заходи навколо ПКН розпочалися на межі жовтня-листопада 1943 р. Передбачаючи сценарій розвитку подій в Польщі після перемоги Червоної Армії над ІІІ Райхом, Лампе закликав польських комуністів подолати догматизм мислення і цілей, розгледіти в історичній ситуації національну специфіку. Був переконаний і вимагав застосування цілком відмінних від СРСР засобів боротьби за владу і будівництва соціалістичного суспільства. Лампе теоретично припускав економічну і політичну еволюцію до держави комуністичного типу. «Така теоретична можливість, - писав Лампе, - повинна стати фундаментом нової стратегії і тактики пролетаріату, який шукає засоби політичного впливу на загальнополітичну ситуацію» [5, 8. 32]. Щодо процесів консолідації польської лівиці з СРСР під егідою Союзу Польських Патріотів, Лампе влучно зауважив, що приклад ЗПП не може бути взірцем для Польщі, оскільки всі політичні процеси в СРСР відбуваються в умовах монополії однієї політичної сили, але „дехто розглядає можливість перенесення таких стандартів у Польщу» [5, 8. 30]. Цікаво, що передумови, на які покладав свої розрахунки Лампе, збігаються з гіпотезою соціолога Лєшка Новака, який «винайшов» поняття «немарксистський історичний матеріалізм» і вважав, що комунізм прийшов до Польщі одразу з війною 1939 р., а підставою його були економічні та соціальні перетворення 1939-1945 рр. Війна, на думку Лампе, спровокувала глибоку депресію всієї політичної системи, програми і методи діяльності партій перестали відповідати новим цілям, стара керівна еліта не здатна будувати нову Польщу, тому все потребує змін: «Знищення старих партійних розмежувань, політичних векторів, шкіл, концепцій і створення нової політичної надбудови Польщі» [5, 28]. Своєю увагою політик обходив Польську Соціалістичну Партію (І II 1С), як таку, що не може брати участь у формуванні коаліційного уряду.

За задумом Альфреда Лампе, домінуючу позицію в майбутньому уряді повинні займати комуністи, їм також належить апробовувати загальнодемократичні реформи на визволеній території. У збереженій багатопартійній системі, яку творять партії, санкціоновані березневою конституцією, добачаються риси формального плюралізму, а по суті диктаторського характеру комуністичного правління.

Тактика боротьби комуністичних партій за владу після закінчення війни у поглядах Лампе збігалася з поглядами Сталіна. Вони оформилися в директиви для ППР і Польського Комітету Національного Визволення (ПКВН). Виразний слід поглядів Лампе у політичних та економічних справах очевидний у критичних зауваженнях ЦВКП, висловлених КЦ ППР в листі від 18 липня 1944 р. За загальними фразами про «консолідацію національної платформи» фактично надійшли директиви остаточного захоплення комуністами влади, у кожному разі про більшу спритність