Таким чином, у 1880-1881 роках М.О. Корф теоретично обґрунтував ідею створення нового типу шкіл для дорослих грамотних селян, а саме - недільних повторювальних шкіл. Такі школи перешкоджали рецидиву безграмотності серед сільського населення. Для Росії, України, де 80% населення були селяни, це мало велике значення.

Для реалізації ідеї відкриття недільних повторювальних шкіл не потрібно було витрачати значних додаткових коштів. Для цього використовувалися вже відкриті народні сільські школи, тут працювали ті ж самі вчителі, які викладали в них. Заняття в повторювальних школах проводилися в неділю протягом трьох годин. Усього нараховувалося 20 недільних навчальних днів протягом зими. Доросла людина, що закінчила народну школу в 10-12 років, протягом 60 навчальних годин мала змогу повторити курс, удосконалити та поповнити свої знання.

Наступним кроком М. О. Корфа було втілення його ідеї в життя. У селищах Врем' євка та Майорське Маріупольського повіту Катеринославської губернії педагогом було відкрито дві такі школи [5.-С.45]. Микола Олександрович ще з 1880 року став попечителем цих навчальних закладів, але тільки з 1881 року приступив до своїх обов'язків (рік пішов на затвердження барона попечителем губернською училищною радою) [4.-С.10-11].

Перший навчальний рік у названих школах тривав з 25 жовтня до 1 березня 1881 року. У цей період Врем'євська повторювальна школа нараховувала 28 чоловіків (потім 30) дорослих грамотних селян, Майорська - 20 учнів, серед яких було 2 дівчини 15 років. Така невелика кількість бажаючих учитися в недільних школах пояснювалася тим, що серед селян такий тип навчальних закладів ще не користувався популярністю. Більшість дорослих грамотних селян, зважаючи на громадську думку, просто соромилися сісти за парти. Учнями шкіл були селяни від 15 до 30 років. Серед учнів Майорської школи було шестеро одружених, серед врем'євців - троє. Учні в цих школах були розділені на відділи-класи (у Врем'євській - на три, додатково було сформовано "приготовительный класс" із селян, які були майже не грамотні, їх було 5 чоловік, а в Майорській - на два класи) в залежності від рівня знань [9.-С.60-61]. М. Корф провів цікаве дослідження: у молодшому класі середній вік учнів досягав 22,6 років, у середньому - 21,8, а в старшому - 17,5. Тобто чим старші селяни, тим менше в них знань [5.-С. 46].

Микола Олександрович звертає увагу на те, з яким ентузіазмом і самовіддачею вчилися дорослі, свідомо розуміючи вартість власних досягнень. Часто вони збиралися і в будні для виконання домашніх завдань (склавшись по 20 копійок на освітлення, врем'євці приходили до свого вчителя, 15-річного хлопця, який закінчив місцеву школу й готувався до вступу в учительську семінарію).

Серед неграмотного дорослого населення було багато бажаючих навчатися. Але програми повторювальних шкіл були розраховані на учнів, які закінчили народні школи. Тому таким людям, зазвичай, відмовляли. Хоча траплялися випадки, коли неграмотні селяни сідали за парти в повторювальних школах. Наприклад, 25-річний селянин Ф. Бєлогуров, який навчився писати після 12 недільних уроків, написав листа-подяку М.О. Корфу і таким чином його історія потрапила на сторінки "Народної школи" [5.-С.47].

У Майорській школі заняття проводилися в суботу та неділю по 2 години. Такий розклад виявився більш сприятливим як для учнів, так і для вчителя (враховуючи, по-перше, короткий зимовий день, по-друге, те, як швидко селяни втомлювалися від розумової праці). У Врем'євській школі селяни вчилися в неділю, маючи шість 30-хвилинних уроків.

В обох школах М.О. Корфом були створені прекрасні бібліотеки. Врем'євська складалася з 383 томів, а Майорська - з 300. На наявність бібліотек при повторювальних школах барон звертав особливу увагу, наголошуючи, що учні таких шкіл в основному навчалися вдома, і наявність книг у достатній кількості є основною запорукою успіху в навчанні [4.-С.10].

Викладачі обох шкіл користувалися "Руководителем для воскресных повторительных школ", що був складений М.О. Корфом. Посібник мав програми, конспекти, методичні вказівки для вчителя, домашні завдання з усіх предметів для учнів. Книга виявилася досить вдалою, її застосування дало позитивні результати в навчанні вже в перший рік апробації. Сам М. Корф на сторінках "Русской мысли" вказував: "..."Руководитель" від першої сторінки і до останньої, застосовувався буквально, причому практика жодного разу не примусила відступитися від нього". Тому цей "путівник для вчителя" було надруковано достатньою кількістю. Низька вартість книги - 0,50 коп. - робила її доступною для кожного вчителя, що бажав продовжити справу М.О. Корфа.

Слідкуючи за роботою вказаних шкіл, Микола Олександрович опікувався й питанням їх відвідування. Він радив приваблювати до шкіл дорослих селян тим, що, по-перше, треба вчитися новому, ускладнювати програму народних шкіл, розширяти кругозір тих, хто навчається, адже дорослий учень не може задовольнятися тим, що й дитина. По-друге, займатися не тільки грамотою та лічбою, тому що результативність навчання, вдосконалення цих навичок не є такою очевидною, як у починаючих. Адже ці учні вже вміють швидко й свідомо читати й писати.

Ці школи відвідували інспектор народних училищ Маріупольського повіту, місцевий голова з'їзду мирових суддів, діловод училищної ради Олександрівського повіту, місцевий мировий суддя, повітовий предводитель дворянства, місцеві вчителі, член місцевої повітової училищної Ради Ф.В. Гампер.

Отже, за 1881-1883