М. Корф розробив програму для повторювальних шкіл, яка передбачала вивчення Закону Божого, історії, географії, арифметики, природознавства, правопису та читання. Навчальний курс за Законом Божим складався з вивчення основних свят, страждань Спасителя, молитов. Навчальними посібниками тут були "Наш друг" М.Корфа (розділ, де описувалися свята), текст Євангелія.

З курсу історії учні вивчали історію Росії від її заснування до кінця правління Олександра ІІ. Основна увага зверталася на діяльність історичних осіб, вивчення хронології, архітектурних споруд Новгорода, Києва, Москви, Санкт-Петербурга, Харкова. Кожен урок закінчувався письмовим домашнім завданням. Барон Корф зазначав, що задачею повторювальних шкіл є дати небагато знань з історії, але міцних, аби полегшити учням читання та розуміння книг і збудити інтерес, який стане основою для самоосвіти в майбутньому.

Курс географії особливу увагу приділяв вивченню учнями політичної та географічної мапи Росії, адміністративного поділу імперії, складу її населення. Кожен учень мав власну мапу, дякуючи її низькій вартості - 0,30 коп. Це полегшувало виконання домашніх завдань, давало змогу учням займатися самостійно.

Арифметиці селяни приділяли особливу увагу, бо вона була необхідною в їхньому повсякденному житті. Домашні завдання з цієї дисципліни виконувалися завжди. Окрім повторення курсу початкової школи, учні старшого відділу знайомилися з розрахунками великих чисел, з вимірами площ прямокутника, трикутника, з квадратними вимірами. Вивчаючи римські цифри, вчилися користуватися годинником, термометром.

За підсумками першого навчального року курс природознавства М. Корф назвав невдалим. Причинами цього він вважав те, що навчальному предмету не приділялося достатньо уваги. Вважаючи історію та географію важчими предметами, тому що вони були новими, на їх вивчення та повторення приділялося більше часу за рахунок природознавства.

Характеризуючи правопис учнів повторювальних шкіл, Микола Олександрович помітив, що селяни, яким виповнилося більше 17 років, писали більш неграмотно, ніж молодь, що закінчила народну школу не так давно. Пояснював він це тим, що перші роки існування земської школи тут викладали менш підготовлені вчителі. Також із часом селяни втрачали свої навички, особливо без практики.

Після першого року існування недільні повторювальні школи стали дуже популярними серед селян. З'являється все більше бажаючих стати їхніми учнями, усе більше земств хотіли відкрити подібні навчальні заклади. Мрія М.О. Корфа про те, щоб відвідування недільної школи стало правилом для кожного, хто навчався в підлітковому віці, починає здійснюватися. Тому стає вкрай необхідним надання методичної допомоги вчителям, що працювали в них. У 1883 році "Народная школа" друкує "Учебную программу повторительных школ", розроблену М.О. Корфом [6.-С.8-14; 7.- С.11-25]. Ця методична розробка подає не тільки програму з історії, географії, арифметики, ділового читання (програми за Законом Божим складалися вчителями), а й домашні завдання, поради учителям, перелік підручників, посібників для вчителів, короткий звіт дворічної роботи Майорської та Врем'євської повторювальних шкіл, приклади письмових робіт учнів Врем'євської школи. У програмі велике значення надавали повторенню вивченого матеріалу. Для цього відводилися спеціальні години. З курсу історії та географії двадцятий урок був підсумковим. Це полегшувало роботу як учителя, так і учнів (особливо, якщо врахувати те, що селяни відвідували не всі уроки), давало можливість закріпити вивчений матеріал.

М. Корф наголошував, що самостійне мислення учнів можливе тільки за умови міцно засвоєних історичних фактів. Тому задачею вчителя було допомогти учням у цьому. Допомагало цьому систематичне повторення вивченого. Так кожен учень, за рекомендацією М. Корфа, мав окремий зошит - "хронологічний вказівник" з історії та "вказівник для пам'яті" з географії, який давав можливість повторювати перед кожним уроком протягом усього навчального курсу. Микола Олександрович радив не вчити учнів заучувати напам'ять підручник, а, використовуючи розповідь учителя, прочитане вдома, описувати матеріал. "Повторення вивченого в нових сполученнях плідно впливало на розвиток учня і разом із тим зацікавлювало його, пробуджувало самостійність", - писав М. Корф [7.-С.18]. У програмі існували т.зв. "Примечания", де автор давав методичні поради викладачам. Серед них цікавою є та, де автор пропонував використовувати різноманітні форми опитування, повторення матеріалу: систематизувати факти, згрупувати їх, порівняти історичні епохи, історичних діячів, події, місцевості (з географії). Автор наголошував, що різноманітність у роботі відіграє позитивну роль не тільки при закріпленні, а й у вихованні, розвитку учнів.

Педагог звертав увагу вчителя на необхідність емоційного викладання матеріалу, адже це допомагало учням краще запам'ятати зміст уроку й отримати задоволення від уроку [7.-С.15]. Висновок М. Корфа: "... без натхнення немає вчителя й немає школи; але немає успіху в школі й без організації справи й чіткої обдуманості в усіх подробицях, які потрібно передбачити вчителю заздалегідь", - є актуальним й на сьогодні.

Микола Олександрович зазначав, що програма для конкретної школи може бути зміненою, адже вона повинна враховувати вік і підготовку учнів, викладацький рівень учителя, кількість навчальних годин, забезпеченість школи підручниками [6.-С.9].

М.О. Корф зазначав, що трудність у роботі таких шкіл полягає в тому, що один учитель працює одночасно з двома відділами класу, які виконують різні вправи, приділяючи кожному з них тільки частину уроку. Микола Олександрович плекав надію, що уряд та земство, звернувши увагу на користь від повторювальних шкіл, зможуть забезпечити їх і окремими вчителями для кожного