Матеріали, які були присвячені проблемам означеного регіону, наявно виділили кульмінаційний момент у американській східноєвропейській політиці: з середини 1989 - до середини 1990 рр. Саме по періодичних виданнях чітко простежується період, коли цей регіональний напрямок зовнішньої політики США був одним з найактуальніших, та як він знову зайняв традиційне для нього другорядне місце серед інших національних пріоритетів США. Так, якщо на початку 1989 р. у більшості видань до рубрик, присвячених СРСР, додалися рубрики, пов'язані із Східною Європою, то з середини 1990 р., особливо у липні-серпні, ці рубрики замінюються іншими, головним об'єктом яких ставав район Перської затоки.

У безпосередньому висвітленні ситуації у Східній Європі дуже чітко проступало і ставлення самих органів друку щодо цих подій. Одні й ті самі новини про зміни у цьому регіоні викликали неоднакові "емоції" у різних ЗМІ. Так, ліберальна преса ("Ньюсвік", "Тайм", "Нейшн", "Вашингтон Пост", "Нью-Йорк Таймс" та ін.) в цілому позитивно оцінювала усі зрушення, що відбувалися у країнах колишнього "соціалістичного табору". Доволі часто у публікаціях зустрічаються такі вислови: "дійсно демократичні реформи", "перемога ліберальних цінностей", "свобода", "революція знизу", "вільні вибори", "велика перемога", "немає повернення назад", "відновлення суспільства" та ін. Такий емоційно позитивний характер повідомлень про події у регіоні мав викликати і позитивну реакцію читацької аудиторії, а звідти і громадськості. Особливу роль у позитивному налаштовуванні американської громадськості відігравали матеріали про провідних діячів революційних подій, які "не забували" подякувати США за підтримку через подібні вислови "інвестиції, гідні американського народу", "інвестування у свободу, демократію, мир" тощо.

Проте, в оцінках цією пресою змін, що відбувалися у Східній Європі, спостерігається певна еволюція. Так, до середини 1989 р., активізація суспільно- політичного життя у цих країнах викликала особливий "ентузіазм", "ейфорію свободи" у ЗМІ США. Але поступово емоційність змінилася на занепокоєння тим, що коїться у регіоні, бо виникало усвідомлення труднощів, з якими зіткнулася

Східна Європа, і які, з часом, мали відбитися на країнах Заходу і, безпосередньо, США.

Наявною була і діаметрально протилежна позиція, подана на сторінках комуністичної преси ("Піплз Дейлі Уорлд"), яка майже негативно ставилася до подій 1989-1990 рр. Наміри визволення східноєвропейських країн з-під впливу "великого сусіда" розцінювалися як "підступність" та "зрада" ідеалам соціалізму та комунізму з боку їх урядів. До того ж, події у Східній Європі сприймалися та висвітлювалися як напружена боротьба між соціалізмом та капіталізмом [3.-1990.-January 4, March 1].

Окрім висвітлення подій у самих країнах регіону, на сторінках преси певною мірою відображена і політика США щодо них. Потрібно звернути увагу на деякі особливості висвітлення східноєвропейської політики США періоду 1989 - першої половини 1990 рр. Головним об'єктом інформації, яка подавалася, була виконавча влада та, зокрема, президент США. Саме його візити, промови, заяви та пропозиції були у центрі уваги більшості періодичних видань. Однак, преса не повністю віддзеркалювала пропозиції тогочасного президента Дж. Буша-старшого. Наявною ілюстрацією цього можуть бути матеріали того періоду, коли президентом були висунуті його перші ініціативи, проголошені у 1989 р.: 17 квітня у Хамтрамку та під час візиту до Східної Європи 9-13 липня.

У Хамтрамку, штат Мічіган, це була його перша з промов з приводу зовнішньої політики. На думку Р. Гейтса, який на той час займав посаду помічника радника президента з питань національної безпеки, ця промова була проігнорована американською пресою та сприйнята серйозно тільки європейцями [4.-Р.465]. Президент проголосив ряд кроків, які США мали запровадити для сприяння процесу реформ. Основні положення цієї програми допомоги були надруковані у "Нью Йорк Таймс" у формі 8 положень. Основні дії передбачали: (1) зняття тарифів на певні товари польського імпорту згідно із загальною системою преференцій; (2) забезпечення гарантій з боку ОПІК (Корпорація приватних капіталовкладень за кордоном) на займи для американського бізнесу у Польщі; (3) організація програми зі сприяння поширенню американських приватних інвестицій до польського приватного сектору із залученням Департаменту комерції, адміністрації з малого бізнесу, американських бізнесових організацій; (4) винаходження нових обмінних та кооперативних програм для підтримки польського приватного сектору; (5) підтримка нових умовних займів МВФ; (6) розгляд питання займів для підтримки польського приватного сектору у Міжнародній Фінансовій Корпорації; (7) вирішення питання про полегшення умов сплати зовнішнього боргу з урахуванням комерційної вартості у знижках несплаченого боргу Польського Банку; (8) координування перегляду термінів сплати зовнішнього польського боргу з країнами - членами Паризького Клубу [5.-1989.-April 18.].

У журналі "Нейшн" конкретні пропозиції щодо нової східноєвропейської політики США майже не відображені. 10 квітня 1989 р. була лише опублікована інформація про майбутні вибори у Польщі, але реакція президента США на наявні зміни у політичному житті цієї країни та, зокрема, пункти хамтрамської програми та промови Дж. Буша-старшого у наступних номерах взагалі не згадувались.

Журнал "Нью Ріпаблік" також не зосередив увагу на хамтрамських пропозиціях Буша, не зважаючи на схильне ставлення до політики президента в цілому. Перша згадка про нові елементи політики США щодо країн Східної Європи пройшла у травневому 1989 р. матеріалі, присвяченому загальному аналізу підходів Дж. Буша-старшого щодо зовнішньої політики. У цьому огляді великої уваги було надано американсько-радянським відносинам, процесам роззброєння