власні населені пункти у Таврійській губернії. Іншим центром локалізації духовного християнства з українських земель стає Закавказький край. Починаючи з 1819 р. туди була переселена значна частина молокан Катеринославщини. У наступний період, особливо за Миколи ІІ, цей напрямок виселення переслідуваних за релігійними переконаннями стане досить популярним. У цей край буде "запропоновано" переїзд віруючих Таврійської губернії. А особливо небезпечних представників духовного християнства чиновники намагатимуться ізолювати, відправляючи до Сибіру.
Таким чином, підбиваючи підсумок на основі аналізу основних напрямків політики Олександра І, слід віддати належне законотворчості першої чверті ХІХ століття. За часів його правління було створено сприятливе законодавче підґрунтя для діяльності духовних християн: повернення засланих до Сибіру в попередній період віруючих, дозвіл на переселення останніх та використання ними самоназви, надання економічних пільг. Ці заходи мали на меті сформувати позитивне ставлення населення до влади, забезпечити її підтримку (див. додаток Б). Представники духоборів зайняли очікувальну позицію, не виявляючи категоричних настроїв, проте використавши сприятливу ситуацію для отримання додаткових поступок з боку держави. Зокрема, це стосувалося права збільшення чисельності переселенців, виходу останніх з-під юрисдикції місцевої влади, збільшення розміру земельних наділів тощо.
Відмітною рисою духоборів у першій чверті ХІХ століття є їхня висока активність у стосунках із органами державної влади, про що свідчить значна кількість прохань та звернень до імператора з окремими вимогами поліпшення соціально-економічних умов життя. Такі офіційні звернення до Олександра І надходили впродовж усієї першої половини ХІХ століття через уповноважених осіб. На кожне з них Олександр І зреагував відповідним чином, задовольнив переважну кількість прохань, проте ці поступки були не принциповим для кожної з сторін, і це дало можливість монарху їх перебільшувати при оприлюдненні перед віруючими. У подальший хронологічний період подібної лояльності не знаходимо у зв'язку зі зміною політики влади щодо представників духовних християн. Отже, політику даного представника династії Романових визначаємо як таку, що була спрямована на підтримку віруючих, але з метою фактичного впровадження в життя позиції "загравання" у відносинах з ними.
Перспективними напрямками досліджень зазначеної проблематики виступають:
залучення до наукового обігу імперської законодавчої бази ХІХ століття у релігійній сфері;
порівняльний аналіз політики російських імператорів щодо віруючих православних общин;
визначення відкритих та прихованих напрямків політики держави щодо релігійних організацій.
Джерела та література
Кутепов Н. Краткая история и вероучение русских рационалистических и мистических ересей: духоборцев, молокан, десного братства, штунды, толстовцев, хлыстов и скопцов. - Новочеркасск, 1907.
Лебедев А. Духоборцы в Слободской Украине. - Харьков, 1905.
Юзов И. Староверы и духовные христиане. - СПб., 1881.
Пыпин А. Исследования и статьи по эпохе Александра І: Исторический очерк, 1916. - Т. І.
Скворцов В. Староскопчество как секта // Миссионерское обозрение (далі - МО). - 1899. - № 6.
Новицкий О. Духоборцы. Их история и вероучение. - К., 1882.
Тан П. Духоборцы в Канаде: Очерки. - М., 1906.
Ливанов Ф. Раскольники и острожники. - СПб., 1870. - Т. ІІ.
Чельцов М. О расколе, сектанстве и миссии по данным статистики // МО. - 1902. - № 4.
Буткевич С. Секта хлыстов // МО. - 1901. - № 11.
Русское православие: вехи истории / Науч. ред. А. Клибанов. - М., 1989.
Малахова И. Духовные христиане. - М., 1970.
Никольский Н. История русской церкви. - М., 1985.
Федоренко Ф. Секты, их вера и дела. - М., 1965.
Путинцев Ф. Духоборье (Очерк из современной жизни сектантов духоборов). - М., 1960.
Саган О. Вселенське православ'я: суть, історія, сучасний стан. - К., 2004.
Історія релігій в Україні: Навчальний посібник / А. Колодний, П. Яроцький, Б. Лобовик та ін.; За ред. А. Колодного, П. Яроцького. - К., 1999.
Шугаєва Л. Релігійні вірування та соціальна практика духоборів: Автореф... канд. філос. наук. - К., 1991.
Об устранении стеснений в области религии и укреплении начал веротерпимости // МО. - 1905. - № 5.
Бирюков П. Сбоник статей, вспоминаний, писем и других документов. - М., 1908.
О секте молокан в Новгород-Северском уезде Черниговской губернии // Труды Полтавской Ученой Архивной комиссии. - Б.г. - Вып. 7.
Титов О. Секта духоборцев // МО. - 1897. - № 2.
Каменев М. Духоборческая секта // МО. - 1904. - № 10.
Правила о переселении раскольников вредных ересей в Закавказский край. Высочайшее утверждение 14 декабря 1842 года // Труды Полтавской Учёной Архивной комиссии. - Вып. 7.