Структурна модель цивілізації того чи іншого періоду її історії невпинно піддається великим і малим еволюційним змінам. Тому вся подальша її історія простежується шляхом виявлення варіювань комунікацій та їх селекції духовно-моральною підсистемою (релігією). При цьому важливо враховувати і позитивні, і негативні селекції, а також усі структурні зміни (диференціації) в суспільстві, які після цього настають. Так можна простежити еволюцію цивілізації аж до сьогодення. Але це буде тільки її структурно-динамічна модель. Перехід же до конкретики тієї чи іншої країни передбачає додаткові кроки.

IV.

Передусім необхідна корекція цивілізаційної моделі відповідно до специфічних умов країни, якщо вони помітно відрізняються від умов центрів зародження й розвитку цивілізації. Тут мають враховуватися, з одного боку, природний ландшафт, клімат, природні ресурси, етнодемографічні особливості (тобто дані географії й етнографії), а з іншого - їх відображення в комунікаціях цивілізаційного характеру, зокрема в специфіці господарювання, міжособистісних стосунків, сприйняття влади, ставлення до чужих культур, відправлення культу, мистецтва тощо. Дослідникові можуть стати в нагоді розроблені психологами методи аналізу ментальної історії народів, поділеної відповідно до вказаної вище 4-ступінчатої схеми на епохи психофізіологічної адаптації, ноопсихологічного самовизначення, соціальної активності та ноопсихологічної усталеності (грецьк. пооб - розум) [Див.: 24, с. 502-547]. Звичайно, цілісна цивілізаційна характеристика країни може бути відтворена на базі висвітлення історії адаптації цивілізаційних комунікацій, що надходили з центрів, до місцевих умов і зворотної адаптації етносів до цих комунікацій. Особливо це актуально для визначення цивілізаційного змісту так званих пограничних країн і регіонів, що зазнавали комунікаційних впливів з боку різних цивілізацій (один із прикладів таких країн - Україна). Подібні "уточнення" цивілізаційних характеристик можна робити не тільки щодо окремих країн, а й щодо чимось відмінних областей у тих чи інших країнах.

Однак "адаптацією" структурно-динамічної цивілізаційної моделі до конкретних умов країни та її історії цивілізаційний аналіз у країнознавчих студіях не вичерпується. Кожна цивілізація і країна живе й розвивається не ізольовано, а в "світовому співтоваристві цивілізацій" [Див.: 32]. Їхні впливи, а головним чином вплив Західної цивілізації, сьогодні взагалі визначають зміст і динаміку розвитку кожної країни. Для решти цивілізацій Захід у його сучасному вигляді сам по собі виступає подразником ("викликом" у термінології А. Тойнбі [Див.: 33, с. 201-204]), який через людську свідомість спричинює в них нові комунікаційні "відгуки" і цим стимулює подальшу їхню еволюцію. Унікальність же сучасного "виклику" для цих цивілізацій полягає в тому, що вони мають справу не з прямою експансією морально-культурного порядку Західної цивілізації, призначеного замінити собою місцеві моральні порядки, а з поширенням комунікацій функціонально диференційованих систем, байдужих, за своєю природою, до всякої моралі й моральної свідомості.

Зародження цих систем відображало специфіку морального порядку Західної цивілізації і значною мірою відповідало змістові останнього. Але утвердження їх навіть на Заході викликало конфлікти з моральною системою й супроводжувалося революціями та громадянськими війнами. Тепер їх поширення ж на країни незахідного світу об'єктивно слугує "зрівнюванню" в них структурно- організаційних умов розвитку з тими, що є й на Заході, і, як показує досвід країн Східної Азії, може за сприятливих обставин забезпечити прорив до сучасних технологій і високих життєвих стандартів. Тому до цих комунікацій охоче приєднуються і великі групи населення цих країн, і навіть їхні уряди. Однак цей процес відбувається надзвичайно нерівномірно, часто вкрай загострює вже існуючі соціальні проблеми, а найголовніше - вступає в прямий конфлікт з традиційним моральним (цивілізаційним) порядком, який здавна і по-своєму забезпечував колективне виживання людських спільнот. Цим, власне, й пояснюється поява того загрозливого для світу явища, яке американський політолог С. Гантінґтон називає "зіткненням цивілізацій" [Див.: 34].

Тож у країнознавстві цивілізаційний аналіз має включати дослідження ступеня поширеності в суспільстві структур диференційованих функціональних систем політики, економіки, науки, техніки, мистецтва, освіти, охорони здоров'я тощо та характеру і способів їх взаємодії зі структурами й моральним порядком традиційної для даної країни цивілізації. Варіанти такої взаємодії можуть бути різними: від "псевдоморфозного" заповнення зовні демократичних політичних форм власним, часто авторитарним, змістом діяльності влади - до фундаменталістської протидії модернізаційним процесам. Аналіз же провідних тенденцій у цій сфері, рівня напруги, чи й конфліктності, між суспільними сегментами різного цивілізаційного походження, готовності влади, політичних і культурних еліт знаходити компроміси між ними та враховувати загальносвітові процеси дозволить робити прогнози щодо розвитку країни щонайменше на найближчу перспективу.

Для країн Західної цивілізації актуальним буде аналіз самих диференційованих функціональних систем, їхньої структурної сполученості та ролі в житті суспільства моральних чинників.

Підбиваючи підсумки проведеного дослідження, слід відзначити таке. Надзвичайно різноманітна й різнопланова проблематика країнознавства є об'єктом вивчення багатьох природничих і соціально- гуманітарних наук. Але дослідження країни в цілісності і взаємозв'язку різних аспектів її життя потребує застосування інтегруючої цивілізаційної методології. Теоретико-методологічні засади цивілізаційного аналізу, зорієнтованого на безпосереднє вивчення джерел інформації, створює соціологічна теорія комунікацій Н. Лумана у поєднанні з системними теоріями свідомості й менталітету, розробленими в психології. На основі цих теорій конструюється типова структурно- динамічна модель відповідної цивілізації, складниками якої виступають політична, економічна, соціальна та духовно-моральна підсистеми суспільного життя. Надалі ця модель корегується й конкретизується відповідно до специфічних умов країни. Також досліджуються поширеність у суспільному житті країни та взаємодія з традиційною цивілізацією комунікацій функціонально диференційованих