На цих же зборах була проведена відкрита лекція з арифметики, прочитаний реферат на тему "Менонітські сільські школи". Його автор П. Гардер (Великий Токмак) визначив основну мету школи у формуванні в дітей гармонії між знаннями та сумлінням. Засобами досягнення цієї мети він вважав: удосконалення знань учителів, покращення їхнього матеріального добробуту, а також забезпечення єдності в їхній роботі.

Для проведення підготовчих робіт зі створення бібліотеки була обрана спеціальна комісія із 6 осіб. Було також звернено увагу на матеріальне забезпечення вчителів. Зокрема була створена спеціальна комісія, яка займалася питанням надання пенсії вчителям. Було прийнято рішення скласти список учителів, які відчували потребу у коштах, та допомогти їм. Друкованим органом товариства був обраний журнал "Friedenstimme", який мав висвітлювати на своїх сторінках діяльність організації [6.-8.533].

Наступні генеральні збори Молочанського менонітського вчительського товариства відбулися 4 січня 1908 р. Крім відкритої лекції та реферату, які стали традиційними, активні дебати викликало питання необхідності іспитів у сільських школах. У ході обговорення були прийняті наступні пункти:

бажано, щоб навчальна програма була складена так, щоб "середній" учень міг скласти екзамени;

забезпечити відповідність програми центральних училищ до програм сільських шкіл;

екзаменаційна комісія повинна, по можливості, складатися з місцевих вчителів і представників шкільної ради;

ліквідувати систему оцінок [7.-8.35].

Радикальний характер прийнятих пунктів свідчить про розуміння членів учительського товариства необхідності суттєвого реформування системи менонітської початкової освіти. Товариство стало генератором прогресивних ідей перетворення менонітської сільської школи. Подібний підхід до вдосконалення системи освіти був обумовлений наявністю серед членів товариства великої кількості шкільних учителів, які добре знали нагальні проблеми школи й професіонально розроблювали широкомасштабну програму дій.

Новаторська ідея перетворення системи початкової шкільної освіти була запропонована на дев'ятих позачергових загальних зборах членів Молочанського менонітського вчительського товариства. Учителі запропонували набирати учнів до першого класу не кожного року, а через рік. Це обумовлювалося тією обставиною, що в одному класі навчалися діти шести, іноді семи різних вікових груп. Учителю було важко приділити увагу всім групам. Як правило, одна з них залишалась від належної уваги вчителя. Тоді як вчитель займався зі старшими учнями, молодшим надавався матеріал для повторення. Початківцям потрібно було пояснювати все вперше. Як показав досвід, ті, хто переходили до другого класу, мали великі прогалини у знаннях. Учителі пропонували один рік не набирати початківців, щоб мати час на повторення матеріалу і, таким чином, підвищити рівень початкової освіти.

На зборах була ухвалена наступна резолюція: через брак досвіду у здійсненні даного проекту це нововведення, на думку досвідчених представників учительської еліти, могло викликати певні складності на практиці [8.-Б.4-5]. Було вирішено відмовитися від даної пропозиції. Спочатку треба було "підготувати ґрунт" і переконати громадськість у раціональності даного перетворення.

На цих зборах також розроблювалися та затверджувалися навчальні плани. Спеціальна комісія займалася розробкою нового німецького букваря, оскільки старий мав певні вади, за твердженням К. Вінса, і вимагав коректив [9.-8.6].

Ще одна комісія займалася розробкою нової моделі шкільної карти. Про результати її роботи доповів Б. Вінс. Розроблялися програми нових предметів. Планувалося ввести такий предмет, як краєзнавство, який мав на меті ознайомлення дітей менонітів із власною етнічною історією на даних теренах [10.-Б.5]. З цією метою колоністом І. Янценом з колонії Орлов була складена карта Гнаденфельдської та Гальбштадської волостей. Велику дискусію викликало питання введення такого предмету, як історія менонітів. Були розроблені та представленні на обговорення декілька програм цього курсу. Проте більшість членів товариства була проти такого нововведення. Опоненти навели об'єктивні причини неможливості реалізації цього проекту. По-перше, у початковій школі діти ще занадто малі й не мають достатнього рівня освіти, щоб слухати цей курс. По-друге, шкільна програма занадто перевантажена предметами, щоб вводити ще один [11.-S.2-3]. Крім того, менонітська громада побоювалася, що у слухачів цього курсу виникнуть сумніви в істинності цієї віри, оскільки викладати історію менонітів неможливо абстраговано, необхідно згадати й ті релігійні течії, які вплинули на формування менонітського вірування. Було вирішено включити цей предмет до навчання у центральній школі, де дорослі слухачі вже мали певне уявлення про менонітське віровчення.

У літній період товариство організовувало екскурсії до Криму. З цією метою кожен учасник ХІІ загальних зборів, які відбулися 14 травня 1911 р., пожертвував 5 крб. у фонд резервного капіталу. В екскурсії взяло участь 17 осіб. Керівником став І. Янцен. 7 червня екскурсанти приїхали до Сімферополя. Вони відвідали міський сад, оглянули пам'ятник Катерині ІІ, Природознавчий губернський музей. Потім вони відправилися до Бахчисарая, щоб оглянути руїни укріплення караїмів Чухут-Кале. Безумовно екскурсанти завітали у 600-річну синагогу та Бахчисарайський палац. З 9 по 11 червня вони були у Севастополі, оглянули порт, пам'ятник жертвам війни 1854-1855 рр., побували в акваріумі, військовому музеї та на братському кладовищі, де знаходився пам'ятник генералу Тотлебену, який був представником менонітських конгрегацій у переговорах з царським урядом з питання альтернативної служби. Екскурсанти здійснили подорож на човнах уздовж Північної бухти, відвідали руїни Херсонеса, військовий корабель, археологічний музей та Малахів курган. 12 червня вони відбули до Балаклави, потім до Ялти, 14 червня - до Алупки, потім до Форосу, Семіїзу, Ай-Тодору, Оріанди, Лівадії, Ай-Петрі, водопаду Ушан-Су, скелі Пендекюль, Массандри, палацу Олександра ІІІ та Микитського ботанічного саду.

Подібні екскурсійні подорожі менонітських