О. Р. Давлєтов

ГУСТАВ АДОЛЬФ ЛЕНК І ДІЯЛЬНІСТЬ "ЮНГШТУРМУ АДОЛЬФ ГІТЛЕР" (1922-1925 рр.)

На початку ХХІ ст. вже накопичено досить велику кількість наукових розвідок щодо генезису німецького варіанту фашизму. Проте, історія феномена виникнення націонал-соціалізму продовжує викликати значний інтерес серед дослідників. Незважаючи на вельми вагомий обсяг вже існуючих робіт, фахівці ще мають висвітлити окремі аспекти з історії НСДАП.

Вивчення діяльності Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (далі - НСДАП) в часи існування Веймарської Республіки (1919-1933) представляє значний науковий і політичний інтерес. Актуальність дослідження ролі націонал-соціалістів у руйнуванні буржуазно-демократичної держави набуває все більшого практичного значення, незважаючи на те, що світовий розвиток в останній чверті XX ст. вже не проходить під знаком боротьби двох протилежних систем і все більше утверджується ідея пріоритету загальнолюдських цінностей перед класовими, груповими чи іншими інтересами. Крім того, не можна говорити про те, що феномен фашизму вже належить минулому.

Тому вивчення місця НСДАП в історії краху буржуазного парламентаризму в Веймарській Німеччині має не тільки академічний, але й великий політичний інтерес. Дуже важливо розкрити основні фактори, які сприяли ліквідації буржуазно-демократичного ладу в Німеччині, прослідкувати саму механіку підготовки встановлення авторитарної диктатури в країні, де діяли великі буржуазні політичні партії та розгалужена система молодіжних організацій.

На сьогодні, на початку ХХІ ст., вже накопичено велику кількість наукових розвідок щодо генези німецького варіанта фашизму. Найбільш повна „Бібліографія націонал-соціалізму", що вийшла у світ у 1995 р., була зібрана доцентом Манхеймського університету Міхаєлем Рюком. Вона має обсяг 1428 сторінок і охоплює 20356 назв робіт, що вийшли з цієї проблематики в Західній Європі та США англійською, французькою та німецькою мовами [1, 8. 1]. За підрахунком професора Юрія Галактіонові з Кемеровського державного університету, після виходу у світ цієї бібліографічної збірки кількість книг та статей про націонал-соціалізм (якщо враховувати і праці, опубліковані у Східній Європі та СНД) зросла ще на 2000 одиниць [2, с. 5].

Таким чином, можна констатувати, що історія феномена фашизму, перш за все німецького, продовжує викликати значний інтерес серед дослідників. Не зважаючи на вагомий обсяг вже існуючих робіт, історики мають ще висвітлити окремі аспекти цієї проблематики. Так, і сьогодні мало вивченими „залишаються методи, засоби, прийоми поширення нацистської ідеології" [3, с. 129]. Не розкрита і „проблема співвідношення в нацистській системі панування методів терору, пропаганди та організаційно-політичного впливу, їх взаємозв'язки та взаємодію у різні періоди існування режиму" [4, с. 93] та під час боротьби за владу у Веймарській Республіці. Безумовно, що все це має відношення і до „молодіжної політики " НСДАП. Саме тому мета даної наукової розвідки - дослідити вплив Густава Адольфа Ленка на становлення оргструктур молодіжної організації НСДАП у 1922-1925 роки.

1922 рік був не випадково обраний фюрером для заснування „молодіжного відділу" НСДАП. У цей час нацистська партія посилено вербувала своїх прихильників, намагалась об' єднати навколо себе будь-які інші, близькі за духом організації. Саме у 1922 році під егідою НСДАП створюється „Єдиний національний фронт", куди ввійшли деякі парамілітаристські та „фьолькіш"-спілки типу „Спілка імперського прапора", „Оберланд", „Бойова спілка Нижньої Баварії" тощо.

Ініціатором утворення особливого „молодіжного відділу" нацистської партії був 18-річний юнак Густав Адольф Ленк. Цей виходець із робітничого середовища - настроювач на рояльній фабриці

Мюнхену - до вступу до лав НСДАП у 1921 році (мав членський квиток № 2888) був активістом Німецької національної молодіжної спілки. Він постійно цікавився саме молодіжної роботою нацистської партії, і оскільки молодіжної окремої структури у НСДАП на початку 20-х рр. ХХ ст. не існувало, то саме Ленк отримав доручення фюрера про створення такої організації у межах Баварії. Спочатку мова йшла про привернення до лав партії молодих людей. Відразу слід враховувати той факт, що організація молодіжної роботи партії проходила у межах діяльності „штурмових підрозділів НСДАП - СА" [5, 8. 14], функціонером яких на той час був і Ленк. Власну „партійну армію" - „загони штурмовиків" (СА) - нацисти почали створювати з 5 жовтня 1921 р.. СА з самого початку власного формування переслідували не оборонну, а наступальну мету, і були знаряддям терору і фізичної розправи з потенційними ворогами нацизму. Соціальну базу для цих загонів становили колишні фронтовики, члени „чорного рейхсверу", люмпен-пролетарі тощо. Саме в цей час, завдяки „спонсорській допомозі" рейхсверу у розпорядженні керівництва НСДАП опинилась велика партія військової форми ще часів Першої світової війни, яка свого часу була вироблена для кайзерівських підрозділів, що діяли у німецьких колоніях у Африці - брудно-коричневого кольору типу хакі. Саме починаючи з цього часу ще однією ознакою приналежності до НСДАП стає напіввійськова уніформа - військові брюки (галіфе), чоботи, високий кашкет та коричнева сорочка. Коричневий колір став ще одним символом німецького фашизму [6, с. 157]. Саме таку коричневу уніформу з жовтня 1921 р. почали безкоштовно отримувати і члени загонів СА, найстаршого за віком підрозділу НСДАП.

Політична ситуація у Німеччині, піднесення фашистського руху, чисельне зростання нацистських організацій, завоювання прихильників з різних соціальних прошарків та ініціативність Г.А. Ленка ніби підштовхнули Адольфа Гітлера до того, щоб 25 лютого 1922 р. був підписаний, останнім, декрет щодо заснування усередині партії власного молодіжного підрозділу.