З цього часу одним із найважливіших засобів впливу НСДАП на молоде покоління країни була власна молодіжна структура при партії [7, 8. 7]. У березні 1922 р. у офіційній нацистській партійній газеті „Фьолькішер Беобахтер" з'явився заклик Гітлера до молоді Німеччини. У ньому офіційно повідомлялось про те, що заснована спілка молоді НСДАП, яка буде виховувати власних членів у тому дусі, який панує у партії. Далі йшла вимога до всіх молодих німців, віком від 14 до 18 років, до тих молодиків „душу яких роздирають злидні та потреби Вітчизни" вступати до лав молодіжної спілки НСДАП. Цікаво, що хоч формально цей заклик був спрямований до всієї молоді Веймарської Республіки „без розрізнення станів та фахів", у ньому все ж був зроблений особливий наголос на залучення пролетарської молоді тим, що „для найбідніших молодих німців скасовується у цій спілці сплата членських внесків" [8, 8. 238-239].
За пропозицією Ленка нова нацистська оргструктура отримала особливу назву „Юнгштурм Адольфа Гітлера" і була підпорядкована командуванню СА, із загонами яких мала однакову коричневу уніформу. Офіційне заснування нацистської молодіжної спілки відбулось 13 травня 1922 р. у Мюнхені, коли до її складу було зараховано „аж" 17 юнаків [9, 8. 5].
У особі Ленка нацисти знайшли досить енергійного організатора нових молодіжних партійних груп. При цьому слід враховувати той факт, що 18-річний юнак не мав ознак харизматичного лідера і був „посереднім" оратором, хоча „мав безліч ідей і був переповнений енергією" [5, 8. 12]. Все це слід мати на увазі, при тому що у Німеччині в 1920 році нараховувалося вже понад 2000 груп і організацій, працюючих у молодіжному середовищі [10, 8. 8]. Безумовно, що створюючи новий суто нацистський союз молоді, Г.А. Ленк та його оточення використовували досвід інших молодіжних об'єднань, таких як спілка „Вандерфогель" („Перелітні птахи"), заснованої у 1901 році; союз „Пфедфіндер" („Бойскаути"), працюючий з 1908 р.; „Католицький молодіжний рух" існуючий з 1883 р. тощо.
Саме Ленк у березні 1922 р., спираючись на досвід власних попередників з табору „фьолькіше", створив статут „Юнгштурму Адольфа Гітлера", зафіксувавши головну мету молодіжного союзу - „прагнення знову пробудити й виростити в нашій молоді кращі якості, які сягають своїм корінням німецької крові; любов до Батьківщини та народу, дружбу, відкриту боротьбу з жидо-масонськими ідеалами". У 3-й статті йшлося про те, що в „нашому союзі немає класових станових або професійних розбіжностей". Стаття 6 закріплювала вікові рамки спілки: від 14 до 18 років і одночасно ж підкреслювала той факт, що членами даного об'єднання „можуть бути лише німці (арійці) - громадяни Німеччини, а іноземці та євреї не приймаються взагалі" [8, 8. 240]. Членські внески у організації Ленка не збиралися.
Соціальний склад „Юнгштурму Адольфа Гітлера" був досить строкатим - це охоплені націоналістичними ідеями молоді робітники, демобілізовані солдати, юні службовці, гімназисти, студенти та школярі. Вже навесні 1922 р. Ленк прийшов до висновку про те, що необхідно розділити спілку на фракції: 1) 14-16-літні та 2) 16-18-річні. Дещо згодом вони отримають і власні назви - „Юнгфольк" („Молодий народ") та „Гітлерюгенд" („Гітлерівська молодь").
У цілому, і за складом, і за ідейними настановами, молодіжна спілка НСДАП на початку 20-х рр. ХХ ст. не чим не відрізнялась від інших численних націоналістичних воєнізованих молодіжних об'єднань. На перший погляд, і форми діяльності „Юнгштурму Адольфа Гітлера" також не виділяли його серед будь-яких інших груп „фьолькіше". Серед основних форм роботи з молоддю можна виділити: проведення „патріотичних вечорів", організацію дискусійних клубів, спільні (для осіб чоловічої та жіночої статі) туристичні походи по країні, спортивні заходи, рухливі ігри, участь у загальнопартійних заходах тощо. Одночасно, при цьому слід враховувати той факт, що на практиці будь-яка практична діяльність молодіжних осередків організації Ленка була повністю підконтрольна керівництву й потребам „штурмових загонів" - СА. У цей час, СА, як найстарша оргструктура НСДАП, „партійна армія" Гітлера, була відверто „парамілітаристською організацією". Визначаючи „парамілітаризм" як різновид „мілітаристського руху" історики ФРН (наприклад, К. Фінкер, Х. Маух та інші) виокремлюють це як явище колективної реакції населення на тяжкий економічний та політичний стан у Німеччині після Першої світової війни. При цьому, у ідеологічному аспектів „парамілітаристський світогляд знайшов власну кульмінацію в суміші, що складалась з націоналізму, антипарламентаризму, антисемітизму й антикомунізму" [11, 8. 9]. Все це відбивалося й на впливові лідерів СА на молодь партії, якій постійно прививали „парамілітаристський світогляд". Все це відверто співпадало з метою керівників НСДАП, які на початку 20-х рр. ХХ ст. мріяли про „національну революцію" за італійським зразком. Тому слід мати на увазі, що з самого початку існування „Юнгштурм Адольфа Гітлера" через керівництво СА безпосередньо контролювався і лідерами НСДАП.
Між тим Г.А. Ленк виявив неабиякі організаторські здібності. Вже у 1922 році осередки нацистської молодіжної спілки перетнули кордони Баварії - вони виникли у Нюрнберзі, Дрездені, Дортмунді, Ханау тощо. У 1923 році Ленк встановив зв'язки й з націоналістичною німецькою молодіжною спілкою Чехословаччини та з націонал-соціалістичною молодіжною спілкою робітників Австрії. Осередки „Юнгштурму Адольфа Гітлера" на місцях об'єднувались за територіальним принципом у земельні союзи, яких влітку 1923 р. було вже 9 [7, 8. 16].
Організаційні здібності Ленка були помічені фюрером, який