О. М. Казакова

НАЦИСТСЬКА ЕЛІТА НА ОКУПОВАНИХ ПОЛЬСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Реалізація однієї із основних цілей німецього фашизму - створення "тисячолітнього рейху" - передбачала встановлення нацистами „нового порядку". Для цього потрібна була перш за все нова міцна система управління. В останні роки у вивченні історії нацизму як зарубіжними, так і вітчизняними дослідниками увага привертається до проблем функціонування владних структур. Неабиякого значення набуло вивчення нацистської політичної еліти, яка здійснювала управління як в самій Німеччині, так і на окупованих територіях. Поряд з тим не достатньо розкрита „проблема співвідношення в нацистський системі панування методів терору, пропаганди та організаційнго- політичного впливу, їх взаємозв'язки та взаємодію у різні періоди існування режиму" у тому числі на окупованих територіях [1, с. 92]. Безумовно, що все це має відношення і до процесу впровадження нацистських структур та діяльності нацистських функціонерів на окупованих польських землях.

У цій статті автор намагалась показати, що саме від діяльності нацистських функціонерів залежить хід та спрямованість нацистської окупаційної політики на польських територіях.

Ключову роль в реалізації окупаційної політики на етнічних польських землях відігравали нацистські функціонери, які очолювали новоутворені адміністративно-територіальні структури. Серед них слід відокремити Ганса Франка, Артура Грайзера та Альберта Форстера. На "приєднаних" до рейху польських землях А. Грайзер та А. Форстер очолили в жовтні 1939 р. нові імперські гау Край Варти та Ґданськ - Західна Пруссія. Ганс Франк згідно з наказом від 12 жовтня 1939 р. "Про створення Генерального губернаторства на східних і південно-східних польських територіях" був призначений керівником цієї адміністративної одиниці. Саме ці нацистські лідери були головними архітекторами окупаційної політики на підпорядкованих їм територіях. Зосередивши в своїх руках усю повноту влади, вони найчастіше з власного розуміння здійснювали політику, в інтересах рейху або особистої користі.

Артур Грайзер народився 22 січня 1897 р. в окрузі Позен, у містечку Шрода. Його ідейні переконання привели до націонал-соціалістичного руху. У 1924 р. в Ґданську за його участю була створена націоналістична організація "Шталевий шолом" [2, с. 114]. У ній він зарекомендував себе як активний діяч, брав участь у багатьох заходах цієї організації. Напередодні Другої світової війни його обрали головою сенату в Ґданську. Згодом А. Грайзер вступає до лав СС та займає там досить високі посади. Відразу після нацистської окупації польських земель Артур Грайзер очолює цивільну адміністрацію у військовому окрузі Позен, а пізніше призначається гауляйтером [3, с. 198]. Слід зазначити, що за часів управління цією територією у Грайзера домінувало прагнення до зміцнення влади. Він планував Краї Варти перетворити на взірцеву німецьку провінцію (Mustergau). Щоб досягти цієї мети, поводився надто жорстоко. Під його керівництвом здійснювалась політика, спрямована на масові виселення та винищення польського та єврейського населення. Етнічні чистки в окрузі Краї Варти розпочалися у відповідності з системою "Дойче фолькслісте". Сортування населення окупованих територій здійснювалось, виходячи з того, яке воно мало відношення до німецької мови, німецької культури та німецького походження. Артур Грайзер особисто слідкував за виконанням цієї програми, за якою польське населення рівнялося до стану рабів.

Інше імперське гау Ґданськ - Західна Пруссія в роки нацистської окупації очолив Альберт Форстер. Він народився 26 липня 1902 р. З 1923 р. Форстер перебував у лавах НСДАП. Саме він очолив відділення штурмових загонів (СА) у Ґданську [4, с. 223]. Після 1933 р. Форстер стає на чолі спілки німецьких службовців у регіоні, яка входила до складу Ґданського робітничого фронту. Після поділу Польщі, восени 1939 р. призначається гауляйтером новоутвореної провінції на польських територіях [5, с. 295].

На підпорядкованій території А. Форстер проводив політику онімечення за власною програмою. Вона була спрямована на широку асиміляцію місцевого корінного населення, на що спонукали потреби в робочій силі й солдатах для вермахту. На думку А. Форстера, потрібно було онімечити перш за все промислових робітників, ремісників, селян, а також майже всіх чоловіків, придатних для військової служби. Поляки, які підписали національні списки, нарівні з німецьким населенням мали привілейоване становище. Все інше населення імперського гау Ґданськ - Західна Пруссія, зокрема євреї, депортувалось та поступово знищувалось. Така, більш лояльна політика Альберта Форстера по відношенню до місцевого населення викликала невдоволення у гауляйтера Артура Грайзера. Останній неодноразово скаржився на свого колегу вищому керівництву рейху. Це свідчить перш за все про розбіжності у політиці нацистської Німеччини на окупованих територіях, а також про бажання нацистських лідерів на місцях проводити політику за власним розумінням.

Керівником Генерального губернаторства був призначений провідний німецький політичний діяч Ганс Франк. Він народився 23 травня 1900 р. в Карлсруе у родині адвоката. Закінчив гімназію у Мюнхені. Відразу ж після іспитів на атестат зрілості Франк, як і багато інших німців, був призваний на військову службу й потрапив до баварського піхотного полку "Король". Проте за Першої світової війни через вікові обмеження прослужив лише рік. Після закінчення війни вступив до одного з підрозділів "Добровольчого корпусу" - фрайкору [6].

Вже в ці роки Г. Франк дуже вороже ставився до комуністичних ідей. Він вважав їх "розпачливим божевіллям" [7, с. 248]. А у квітні 1919 р. навіть брав активну участь у вуличних боях із комуністами, які проголосили