Баварську Радянську республіку. У тому ж 1919 р. він вступає до лав Німецької робітничої партії (ДАП), у вересні 1923 р. стає членом СА (загону штурмовиків) і бере активну участь у перших акціях націонал-соціалістів, у тому числі і в горезвісному "пивному путчі". Після поразки цього антиурядового виступу правих радикалів у столиці Баварії Мюнхені Г. Франк емігрує до Австрії. Саме тут він отримує фахову освіту. Вивчає юриспруденцію та історію людського суспільства. Інтерес саме до цих наук з'явився у нього ще наприкінці Першої світової війни [7, 8. 249]. У 1926 р. він отримує диплом юриста, повертається до Німеччини і починає адвокатську діяльність у Мюнхені. На судових засіданнях Франк неодноразово захищає діячів НСДАП. На один із таких судових процесів у якості свідка був викликаний А. Гітлер, на якого справили неабияке враження професійність Г. Франка та його вдала промова. Як зазначає німецький історик Х. Клесман, який досліджував біографію Г. Франка, саме ця обставина сприяла досить стрімкій кар'єрі останнього. Так, фюрер запропонував Г. Франку посаду особистого адвоката та поставив його на чолі юридичного відділу НСДАП. Молодий юрист представляв інтереси А. Гітлера на багатьох судових процесах. Неодноразово, починаючи з 1932 р., одержував особливо делікатні замовлення від керівництва НСДАП [8, с. 16].
Після приходу А. Гітлера до влади Г. Франк обіймав ряд вищих посад. З 1933 по 1934 рік він - міністр юстиції Баварії. У 1934 р. отримує посаду рейхсміністра юстиції та стає членом німецького уряду як рейхсміністр без портфеля. Г. Франку було злегка за тридцять, коли він став рейхсляйтером права та президентом Німецької юридичної академії, засновником Інституту німецького права і президентом Міжнародної юридичної палати [7, с. 249].
Німецька юридична академія нараховувала в 1937 р. 300 членів і працювала в різноманітних правових комісіях. В одній із них, комісії «Право і філософія» працював Ганс Франк разом із професором Едме, керівником архіву Ніцше. Ця комісія займалася переробкою основного зводу німецького права - цивільного зводу законів від 1896 р. Для нової правової системи Німеччини потрібні були лише окремі закони, перероблені у відповідності з расовою доктриною. Свою діяльність, пов'язану зі створенням нового правового кодексу, Франк вважав дуже важливою. Він говорив: "Поновлення німецького права, що має спиратись на суворі наукові методи, повинно стати базою для поширення націонал-соціалістичного світогляду" [7, с. 252].
Франк із великою пошаною ставився до італійських фашистів на чолі з Беніто Муссоліні, цінував італійську культуру. На це вплинуло і його родове походження: бабуся Франка була італійською графинею [9, с. 82]. Під час офіційної поїздки до Риму у 1936 р. Франк особисто зустрічався з Б. Муссоліні.
Логічним продовженням вдалої кар'єри Г. Франка стало його призначення губернатором східних та південно-східних польських територій [10, с. 34]. У своїх руках він зосереджує усю законодавчу та виконавчу владу, підпорядковуючись лише А. Гітлеру. Ульріх фон Кассель так характеризував його діяльність як генерал-губернатора: «Франк поводився, як божевільний паша» [11, с. 104]. Про жорстокість, свавілля та беззаконня, з якими реалізовував Г. Франк німецьку політику в Польщі, красномовно свідчить його інтерв'ю від 6 лютого 1940 р. кореспондентові німецької газети «Фолькішер Беобахтер» Клайсу. Коли Франку поставили запитання щодо відмінностей у німецькій політиці на території Чехії та Генерального губернаторства, він сказав так: «У Празі було ... розвішано плакати про те, що сьогодні розстріляно 7 чехів. Якби я захотів віддати наказ про те, щоб розвішували плакати про кожних сім розстріляних поляків, то в Польщі не вистачило б лісів, щоб виготовити папір для тих плакатів. Ми повинні діяти жорстоко» [12, с. 112]. У ГГ за управління Ганса Франка дійсно проводилась жорстка політика. Так, євреї та поляки засуджувалися до страти за найменшу протидію німцям або за збиток новому суспільному устрою. Найбільших утисків зазнавало єврейське населення. Вже до грудня 1942 р. понад 85 % польських євреїв було відправлено до "таборів смерті".
Під керівництвом Ганса Франка здійснювалося методичне руйнування Польщі як етнічного утворення й посилювалось використання людських та матеріальних ресурсів задля благополуччя Німеччини на підпорядкованій йому території. Проводилася тотальна конфіскація єврейської та польської власності. Вилучені з польських музеїв художні цінності нерідко потрапляли до власного будинку Франка в Шліерзеє (у Південній Німеччині); було дозволено таємно вивозити з Польщі в Німеччину твори мистецтва та художні цінності.
Свою резиденцію в Польщі Генеральний губернатор улаштував поблизу Кракова у Вавельському замку. Йому приємно було вважати себе меценатом, і у Вавелі він прагнув створити своєрідний «острів культури» серед «слов'янського світу варварів». У Краківську фортецю, побудовану в традиціях італійського Ренесансу, запрошувалися поети, музиканти, актори та вчені з усього генерал- губернаторства, влаштовувалися спектаклі, звані обіди. Але не слід забувати, що робилося це за рахунок систематичного розграбування культурних цінностей і надбань польського народу. У Вавелі частково знаходилися колекції творів мистецтва Королівського замку, Кафедрального собору, Монетного двору, Національного польського музею і т. ін. [13, с. 384].
З метою ще більшого посилення власних позицій в країні Франк вдавався до політичного маневрування. Він прагнув мати «добрі стосунки» з польськими заможними прошарками, робітниками та селянами, особливо починаючи з 1943 р., коли намітилися серйозні зміни в міжнародній ситуації.