О.М. Маклюк

Т. КРОМВЕЛЬ - ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ ДОБИ РАННЬОГО НОВОГО ЧАСУ

У період становлення абсолютної монархії іде складний процес росту соціальної самостійності особистості, велику роль починає відігравати неординарна особистість. Формується новий облік державного та політичного діяча, світогляд якого сформувався під впливом гуманістичних ідей раннього нового часу та несе на себе печать ментальності людини Відродження. Індивідуальність політичного діяча, його погляди, світогляд, звички, характер здебільшого визначають зміст його діяльності, в значній мірі спрямовують хід конкретних історичних подій. Сучасні історики вважають, що сутність процесів держави раннього нового часу неможливо розкрити без аналізу особистісних якостей державного діяча раннього нового часу. Дослідження останніх років підтверджують думку, що саме від особистих якостей політичних лідерів багато в чому залежали хід та спрямування перетворень в період раннього нового часу.

Одним з найбільш обдарованих європейських державних діячів XVI ст. був Томас Кромвель (1485?-1540). Для представників придворної тюдорівської еліти він став авторитетом в сфері політики не на один десяток років. В історії Англії XVI століття є дві важливі особливості, яки відрізняють її від історії континентальної Європи. Це проведення Реформації з "верху" та збереження представницького органу - парламенту. Т. Кромвель, як видатний державний діяч XVI ст., тією чи іншою мірою сприяв розвитку цих особливостей, він був одним з провідників реформаційного процесу в Англії та впровадив в політичну практику нову тактику взаємовідносин з парламентом, що сприяло його збереженню в період становлення абсолютизму.

Цей видатний політичний діяч не міг не звернути увагу істориків. Особистість Т. Кромвеля стала предметом дослідження видатного англійського дослідника, професора Кембріджського університету Д. Елтона. Історик називає Т. Кромвеля творцем "нової монархії" та визначає період його фаворитизму (1532-1540), як кульмінацію правління династії Тюдорів. В одній із перших визначних досліджень Д. Елтона - монографії "Тюдорівська революція в управлінні. Адміністративні зміни в роки Генріха VIII" , яка була написана в 1953 р. на підставі низки документів та архівних матеріалів часів Генріха VII та Генріха VII! історик сформулював основи концепції, яка отримала в історичній літературі назву, ідентичну назві монографії: "Тюдорівська революція в державному управлінні" [1]. Центральне місце цієї концепції займає особистість Т. Кромвеля. Дослідник вважає, що в період правління Генріха VШ, а саме за міністра Томаса Кромвеля, в центральному управлінні здійснюється серія реформ, що мали характер революційного перевороту, в результаті якого почала формуватися нова система управління. Здійснення реформ приписуються лише Т. Кромвелю. Свою концепцію Д. Елтон

К.В. Мальшина

ДЖЕРЕЛА З ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСТКЛАСИЧНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ МАЙЯ

З руйнуванням великої цивілізації Теотіуакана в Центральній Мексиці в середині VII ст. та з падінням класичної цивілізації майя в ІХ ст., що було наслідком американського великого переселення народів, Мезоамерика вступила в епоху постійних війн і занепаду, що відзначається інтенсивною конкуренцією між центрами і загальним ростом мілітаризації. Тольтеки вкупі з войовничими групами майямовних племен, що населяли південь мексиканського штата Кампече і схід штата Табаско та монополізували морську торгівлю в прибережних районах Юкатану, поступово захопили владу над більшою (північною) частиною півострова Юкатан. Протягом Х-ХІІ ст. центром ранньої посткласичної цивілізації майя на Юкатані було місто Чичен Іца на північному сході півострова. Місто Майяпан, розташоване на південному заході від Чичен Іци, було засновано та процвітало у пізній посткласичний період (1260-1440 рр.) і очолювало Майяпанську Лігу - територіальне царство, об'єднання трьох міст-держав. З падінням Майяпану в 1441 р. жодне місто Юкатану не спромоглося стати новим центром об'єднання, і на Юкатанському півострові утворилося 17 самостійних міст-держав. Коли конкістадори вперше вступили на землі майя у 20-ті рр. ХVI ст., вони виявили невеликі міста-держави в північній частині Юкатана, тоді як південний схід півострова був майже спустошений. Великі класичні центри майяської цивілізації на цей час були давно зруйновані, про них не пам'ятали навіть найстаріші жителі півострова.

Джерела для вивчення посткласичної цивілізації майя багаті та різноманітні. З письмових джерел найбільшу цінність представляють, насамперед, ті, що написані самими індіанцями ще до іспанського завоювання. Рукописи були у всіх жерців, а в містах були бібліотеки. Багато жерців майя (майже єдині грамотні люди) загинули під час війни з іспанцями. Незабаром знання древньої письмовості було цілком втрачено, особливо після успішного виконання іспанцями "цивілізаторської місії". Переважну більшість рукописів було знищено (тільки на автодафе 12.7.1562 р. було спалено 27 сувоїв) [1.-С.64-67], і таких рукописів збереглося усього чотири. Названо їх за місцем збереження: Мадридський (кодекс Тро-Кортезіанус), Дрезденський, Паризький (кодекс Перес), Грольє [2.-С.226-227]. Всі вони були створені в регіоні сучасного штата Кампече (Мексика, захід півострова Юкатан), крім кодексу Грольє, що має точне місце походження - суха печера в штаті Чіапас (Мексика). [3.-С.113].

Дрезденський рукопис зберігся, мабуть, цілком. Він був придбаний в 1739 р. у невідомої приватної особи у Відні для Дрезденської Королівської бібліотеки, і вперше опублікований в ІІІ т. "Мексиканських старожитностей" у Лондоні в 1833 р. [2.-С.226-227]. Американський археолог Е. Томпсон віддає перевагу датуванню Дрезденського кодексу 1200-1250 р. н.е., та вважає, що це була посткласична версія документа більш раннього класичного часу [5.-С.15]. Другий дослідник Д. Пакстон стверджує, що дата може бути пізнішою [3.-С.112].

Паризький рукопис знайдений у 1859 р. відомим французьким ученим