З інших текстів мовою майя треба згадати "Хроніку з Чак-Шулуб-Чен" (інакше "Манускрипт Накук Печ"), видану вперше Д.Г. Бринтоном у Філадельфії у 1882 р. англійською та Ш. Шарансеєм у Паризі у 1891 р. французькою мовами [26], а також "Хроніку з Яшкукуль" (або "Манускрипт Наум Печ"), яку вперше видав І. Мартинес Фернандес у Мексиці у 1926 р. [27]

Важливі також епічні тексти та драми племен, споріднених з майя. Найбільший інтерес представляють епос майя-кіче "Пополь Вух" [28; 29] і "Аннали какчикелів" [30]. "Пополь Вух" (майяськ. - "книга циновки") чи "Манускрипт з Чичикастенанго" (за місцем знахідки) - вершина літературної традиції майя-кіче, що є не тільки найбільш видатним літературним твором майя, але й одним із дійсно великих досягнень індіанської культури Америки в цілому. Це поема з 9000 віршів, де збережені космогонія, міфологія й історична традиція кіче, найбільш могутнього народу в гірській Гватемалі; вона є традиційним джерелом для інтерпретації класичної цивілізації майя. Записано поему в ХVI ст. у столиці кіче Утатлані; оригінал був втрачений у середині ХІХ ст., і зараз існує лише копія, виявлена Брассером де Бурбур у Гватемалі наприкінці ХІХ ст. Йому належить і відкриття "Аналів какчикелів" - історичної хроніки держави майя-какчикелів, що за стилем нагадує епос родинних їм кіче.

Майяська драма передставлена п'єсами "Рабіналь-Ачи" ("Військовий з Ачі"), єдиною, що збереглася у більш-менш повному вигляді з усього багатства майяських театральних творів, та "Шахох кіче-вінак" ("Танок людей кіче"). "Рабіналь-Ачи" була знайдена Брассером де Бурбур та вперше видана ним у Парижі в 1862 р.[31] Незважаючи на те, що п' єса була записана жителем селища Рабіналь у гірській Гватемалі у жовтні 1850 р., вона, безумовно, є літературною пам'яткою кіче доіспанського часу. Аналіз історичних обставин змісту та мови тексту дозволяють датувати його первинний варіант другою половиною XV ст., як раз коли єдина держава кіче розпалася, від неї відділилися інші майямовні племена (цоциль, мам, какчикель) і на її місці утворилося два міста-держави кіче - Рабіналь і Кече.

"Шахох кіче-вінак" виконувалася ще в середині ХІХ ст. та зберіглася тільки в переказі Брассера де Бурбур, який став самовидцем вистави, але не зміг здобути повний текст через опір старих жерців селища. В основі драми лежить дійсна подія - пророцтво какчикельського жерця про близьке жорстоке загарбнення держави кіче "вдягеними та озброєними з ніг до голови людьми", тобто створення її можна віднести до початку XVI ст. [32.-С.256-258]. Незважаючи на космогонічно- легендарний характер епосів та побутово-подійний характер драм, з них ми можемо почерпнути свідчення про соціальну організацію й управлінську ієрархію племен, символи влади, види господарювання та ін.

Близькі до цієї групи письмових джерел словники, складені в ХVI ст. ченцями для своїх колег, які тільки но прибули до Юкатану, для більш успішної християнізації місцевого населення [33-36]. Цінність їх велика, тому що переклади і самий лексикон складені зі слів і за допомогою індіанців - сучасників доколумбової епохи. Державно-адміністративна, соціальна, культурно-релігійна, наукова термінологія майя знайома нам саме завдяки словникам, тому що багато слів швидко вийшли з уживання в зв'язку з утратою предметів і явищ, властивих доіспанській епосі.

З іспанських джерел найбільш ранніми є різні документи (листи, записки, описи) самих учасників або очевидців завоювання Центральної Америки. Майя вперше згадуються в щоденнику Христофора Колумба (четверта подорож) [37.- С.306; 38], далі - у листах Кортеса до імператора Карла V [39] і в записках Бартоломе Діаса дель Кастільо, учасника експедиції Гріхальви (1518) і Кортеса (1519), опублікованих після смерті автора [40].

Найбільшої уваги заслуговує такий вид документів, як матрикули - реєстри платників податків, зроблені в результаті переписів населення, що проводилися за наказом Іспанської Корони у 1549, 1584 та 1688 рр. Зберігаються вони у Севільї, в Іспанії, в Генеральному Архіві Індій, де містяться в справі "Гватемала 128". Вперше матрикули опубліковані в 1939-1942 рр. мексиканським дослідником Пасо-і- Тронкосо та були залучені до наукового обігу декількома американськими вченими, найбільш відомими з яких є Ф.В. Шоулз та Р.Л. Ройс [41.-С.8-10]. Список 1549 р., наприклад, містить найменування біля 180 енкомьєнд колоніального Юкатану, імена власників, визначений податок. Також вказано приблизно 57 тисяч одружених платників-індіанців, які проживали в цих енкомьєндах, їхні імена та чисельність сімей, що дає нам можливість уявити кількість населення на даній території у середині XVI ст. - приблизно 256 200 жителів. На жаль, відсутні дані з провінцій Вайміль і Четумаль, які були досить багаті та щільно населені; також в них не враховано багато індіанців-біженців, які переховувались у густих тропічних лісах півострова.

Цей документ є особливо цінним, тому що, по-перше, це найдавніший поіменний перелік населення майя, а, по-друге, він був укладений для інавгурації іспанської громадської конгрегації у 1552 р. Напередодні цієї важливої події значна частина населення була розосереджена в маленьких містечках та селищах. Але в результаті імперської політики безліч малих поселень було знищено, їхні жителі були переселені в більш великі міста. Ті, що вижили, незважаючи на всі переслідування, надовго