О. П. Школова

ЙОЗЕФ ГЕББЕЛЬС ТА ГЕНЕЗА МІФОЛОГЕМ В НАЦИСТСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ

На початок ХХІ століття доробок дослідників націонал-соціалізму має вже кілька десятків тисяч наукових праць європейських, радянських, російських та українських вчених.. Останнім часом до вивчення феномену націонал-соціалізму долучилися фахівці з суміжних наук - політологи, соціологи, психологи та культурологи, а також самі історики використовують інструментарій колег для всебічного вивчення проблем, зокрема тих, якими практично не займалася радянська історіографія. Це питання соціальної та політичної міфології німецького суспільства, культурно-філософські концепції керівників НСДАП, політика в галузі культури та культурної політики націонал-соціалістичної партії.

Одним з маловивчених вітчизняною історіографією питань є створення та використання політичних міфів нацистською пропагандою та роль у цьому процесі міністра пропаганди Йозефа Геббельса.

Серед радянських досліджень націонал-соціалістичної міфотворчості ми можемо виділити роботу доктора філософських наук Філатова М.М. „Нацистські міфи вчора й сьогодні: Критика літературно-політичних спекуляцій нацизму та неонацизму", в якій він вивчає взаємовідносини націонал-соціалізму та культури, зокрема спроби оголосити класиків німецької літератури своєрідними попередниками нацизму. Філатов М.М. робить висновок, що „головним нацистським засобом обробки мас є міф фюрера" [1, с.77].

Більшу увагу вивченню міфів, які функціонували на теренах Німеччини, приділяють сучасні дослідники на пострадянському просторі. Зокрема докладно вивчав німецьку політичну міфологічну традицію російський історик Пленков О.Ю. у творі „Міфи нації проти міфів демократії: німецька політична традиція" [2], більше уваги формуванню саме міфу Гітлера він приділив у своїй наступній роботі „Третій Рейх. Нацистська держава" [3]. Окремі аспекти розвитку фюрер-міфу в часи Веймарської республіки виклав український вчений О.Р. Давлєтов у дослідженні „НСДАП на шляху від „народного руху" до політичної партії „нового типу": прорив до влади (1919-1933 рр.)". Він приходить до висновку, що „Міф Гітлера", як рятівника німецької нації, згодом буде у центрі уваги та діяльності, як власне фюрера, так і всього партійно-пропагандистського механізму НСДАП" [4, с.167].

Найбільший доробок у цьому аспекті вивчення генези націонал-соціалізму, звичайно, у представників західноєвропейської історіографії. Серед багатьох робіт можна виділити твори британського професора Кершоу Я., зокрема, його працю „Гітлер-міф. Народна думка й пропаганда в Третьому рейсі". В роботі детально описується як Гітлера „сприймався різними верствами населення Німеччини" [5, с.7]. Професор Кершоу розглядає створення, розвиток та падіння феномену „Гітлер- міфу".

Німецький політолог Берш К.-Е. у творі „Позбавлення й руйнація. Йозеф Геббельс: Про психіку та ідеологію молодого націонал-соціаліста 1923-1927" звертає увагу на роль Йозефа Геббельса у перетворені Гітлера із „національного барабанщика в „фюрера" німецької нації" [6], в наступній роботі „Політична релігія націонал-соціалізму. Релігійна складова в працях Дитріха Еккарта, Йозефа Геббельса, Альфреда Розенберга та Адольфа Гітлера" Берш зробив спробу розглянути націонал- соціалізм як своєрідну політичну релігію. Він підкреслює, що саме Геббельсом форсувалося створення різноманітного інтрументарія „Гітлер-міфу" з суттєвою релігіозною мотивацією зв'язку між богом, Гітлером та німецьким народом [7].

Інший німецький політолог Дьорнер А. у своїй роботі „Політичний міф та політична символіка" стверджує на „значущості естетики як центра харизматичного інсценування для розвитку та використання політичної влади" [8, с.8]. Саме цю естетику й використовував Йозеф Геббельс в процесі формування „Гітлер-міфу". Широке використання позитивного образу „фюрера" повинно було обґрунтувати владу Гітлера й відволікти населення від реальних політичних чи економічних проблем. „Міф, - зазначає він, має „фіктивний характер", але подібно до „магічного" заряду, змінював та формував політичну дійсність Третього рейху" [8, с.44].

Німецький історик Беренбек С. в монографії „Культ мертвих героїв, націонал-соціалістичні міфи, ритуали та символи" говорить, що „основна функція політичного міфу - легітимізувати прагнення, обґрунтувати авторитет, укріпити почуття власної гідності, сприяти інтеграції, обґрунтувати ідентичність та сприяти поступкам" [9, с.44]. Вона розглядає втілення міфу в життя завдяки різноманітним ритуалам та символам.

Німецький дослідник Барт Е. у творі „Й.Геббельс та формування Гітлер-міфу 1917-1934" розглядає участь Йозефа Геббельса у створенні й розвитку „фюрер-міфу", як інструменту стабілізації та уніфікації Третього рейху. Міф, Барт розглядає як свідоцтво „надзвичайного зв'язку між Гітлером та німецьким народом" [10, с.9].

Таким чином, аналіз даної літератури свідчить про можливість вивчення окремих складових політичних міфів Третього рейху, зокрема „фюрер-міфу".

Мета даної роботи виокремити міфологеми, які використовувалися нацистською пропагандою під проводом Йозефа Геббельса для розповсюдження на теренах Німеччини „фюрер-міфу".

Відповідно до поставленої мети формулюються наступні завдання: проаналізувати суть та функції політичного міфу; висвітлити поширення „Гітлер-міфу" нацистською пропагандою; виявити роль у цьому процесі міністра пропаганди Третього рейху Иозефа Геббельса.

Завдання створеного у березні 1933 року Міністерства народної просвіти та пропаганди були затверджені постановою: „Рейхсміністр народної освіти та пропаганди відає всіма завданнями духовного впливу на націю, агітацією за державу, культуру й економіку, інформує про них громадськість в країні та за її межами, керує всіма закладами, які слугують цим завданнями" [11, с.449]. Відділ пропаганди завжди був головним відділом цього міністерства. Цей структурний підрозділ займався засобами пропаганди, поширенням серед населення націонал-соціалістичного світогляду, питаннями проведення з'їздів та проведенням уніфікованої пропагандистської кампанії на теренах Німеччини, а також поширенням „фюрер-міфу".

„Фюрер-міф" або „Гітлер-міф" є одним із політичних міфів. А тому, вважаємо за необхідне, спочатку розглянути поняття „політичний міф". Українські політологи дають таке визначення: „Політичний міф - стійке духовне утворення із штучно створеною уявою про реальні соціально- політичні феномени та дії, навмисно або ненавмисно