Сучасний російський дослідник Півоєв В.М. у своїй роботі „Філософія і психологія політики" так визначає функції політичного міфу:

міф є способом освоєння дійсності;

міф створює ілюзію єдності народу з владою, оскільки вони об'єднані в міфі єдиною метою та рухом до неї;

міф не допускає критичної рефлексії, отже забезпечує міцність та непорушність ідеології та політичних структур;

міф слугує духовно-психологічною опорою політичного режиму, яка дозволяє маніпулювати свідомістю мас;

міф грає роль сенсу історії для соціальної групи, суспільства чи етносу на певному відрізку історія може роль сенсу життя для індивіду, який входить до цієї спільноти;

міф слугує своєрідним приводом, що спонукає до дії заради нав'язаних цілей;

міф створює обнадійливу картину світу, мирить людину та маси з „тимчасовими труднощями" та незгодами, є сховищем від ірраціональних страхів, незримих соціальних небезпек та ворогів [14, с.80].

На наш погляд, цей перелік функцій політичного міфу можна вважати вичерпним. Можна зробити висновок, що політичний міф є своєрідною формою спілкування між народом та владою, причому формою абсолютно необхідною як одній стороні, так і іншій. З одного боку влада зацікавлена в тому щоб зберегти себе і для цього необхідно знайти спільну мову з масами, стати ближчою до пересічної людини, дати зрозуміти, що вона піклується про інтереси своїх громадян. З іншого боку, маси прагнуть захисту своїх інтересів, покращення рівня життя іноді патерналістської опіки з боку держави. Тобто політикам необхідно щоб їх цілі співпадали з прагненнями мас , нехай навіть тільки декларативно. Таке співпадіння стає основою для розвитку політичного міфу.

Міністр пропаганди Третього рейху Йозеф Геббельс виходив з того, що „міф є істинним тоді, коли він цілком захоплює людину". Звідси випливає необхідність символічно-міфологічного навіювання. „За допомогою умілого та тривалого застосування пропаганди можна народу зобразити навіть небо пеклом і, навпаки, саме злиденне життя зобразити як рай" писав А.Гітлер в „Майн кампф" [15, с.387]. Його підтримував й Й.Геббельс: „Пропаганда по суті - практично мистецтво. І пропагандист, в самому прямому значенні цього слова - творець народної психології" [16, с.28].

Йозеф Геббельс ідейний натхненник „фюрер міфу" так писав у своєму щоденнику: „Міф Гітлера повинен бути непохитним, як бронза", „Гітлер - майбутнє Німеччини", „Гітлер - це націонал-соціалізм" [17, с.79].

В нацистській Німеччині за допомогою пропагандистської машини держави на чолі з міністром Й.Геббельсом, партії, масових організацій створюється культ особи фюрера. Цей процес характеризується тим, що з одного боку фюрера наділяють надприродними даними, а з іншого - логічно несумісними та виключними достоїнствами. Так А.Гітлера подавали кращим „другом природи", „знавцем мистецтва", називали „дорогим товаришем", „другом робітників", „другом селян", „другом молоді", „людиною справи", „другом спортсменів". Також його зображували „батьком нації" та „батьком народу", „першим прапороносцем", „архітектором" тощо. Ці характеристики містять дві міфологеми:

міфологема „культурного героя" - тобто особи, яка несе позитив для суспільства, протистоїть силам зла, навчає людей чомусь новому, встановлює новий порядок і тим самим моделює суспільство;

міфологема „патріарха", тобто політика, який піклується про народ, як про своїх дітей.

Кожен член нацистської партії був зобов'язаний мати вдома фото фюрера. Вже у червні 1933 року в державних закладах було введене нове, так зване „німецьке привітання" - підняття правої руки, яке супроводжувалось словами „Хайль Гітлер!" [18, с.486]. В 1934 року було видано розпорядження, згідно з яким кожен німець повинен був вітати таки способом нацистські знамена. Всі офіційні листи повинні закінчуватись словами „Хайль Гітлер!". Кожна сім'я зобов'язана мати прапор із зображенням свастики. При цьому бажано, щоб свастика була вишита дружиною голови сім'ї. Приклад подав сам міністр пропаганди - свастику на прапорі сім'ї Геббельс вишила Магда Геббельс [19, с. 136].

У нацистській Німеччині була розроблена система державних свят. Одним із найбільш важливих свят у процесі формування культу фюрера, був день народження Гітлера, з грандіозною факельною ходою, мільйонами портретів та фотографій фюрера.

Одним із важливих методів втілення в життя політичного міфу є ритуал. Він як невід' ємна частина міфу сприяє соціальній адаптації людини, її включенню в область міфу. Ритуал є необхідним для створення духу сакралізованої події.

Культ особи фюрера також мав свій ритуал. У кожному закладі, у кожній школі на центральному місці висить портрет фюрера. Перед портретом повинні бути свіжі квіти, що символізують безмежну любов народу.

Фюрер відкриває великі художні виставки або „тижні книги", міжнародні та національні свята. 1 серпня 1936 року - день відкриття Олімпійських ігор в Берліні. Гітлер очолює Міжнародний Олімпійський комітет. 18 липня 1937 року нацисти організують святкування „Двохтисячоліття німецької культури" - Гітлер відкриває національне свято й займає центральне місце на урядовій трибуні, перед якою проходять колони демонстрантів. У 1935 році введено в експлуатацію перший автобаз на ділянці Франкфурт - Дармштадт - Гітлер перерізую стрічку [20, с.43].

Кожна значна подія в нацистській державі повинна бути освячена верховним партійним вождем. Це символізує його нерозривний зв'язок з партією, державою та народом.

До ритуалу культу Гітлера відноситься й спосіб