У березні 1982 р. була прийнята директива РНБ-32, яка рекомендувала "нейтралізацію" радянського впливу у Східній Європі за допомогою таємних та інших заходів підтримки антирадянських організацій в цьому регіоні. Слід пригадати і затверджену у серпні 1982 р. директиву РНБ-54, в якій офіційно підтверджувалося, що Сполучені Штати у східноєвропейській політиці використовують "диференційований підхід" [18.-С.61]. Серед основних елементів стратегії адміністрації Р. Рейгана можна назвати таємну фінансову, розвідувальну та політичну допомогу руху "Солідарності" в

Польщі, що мало гарантувати збереження опозиції у центрі радянської імперії [17.- С.18]. Ситуація у Польщі використовувалася США для введення різних санкцій проти СРСР. Були заборонені польоти літаків Аерофлоту до США, обмежений доступ до портів, закрите радянське торговельне представництво у Нью-Йорку. Окрім того, був блокований експорт передових технологій до Радянського Союзу, американським фірмам заборонялося продавати нафтове та газове обладнання та ін. [16.-С.354].

У 1984 р. Р. Рейган затвердив ще одну директиву - РНБ-75, в якій ще раз підкреслювалося, що США не погоджуються на існування сфери впливу СРСР поза межами цієї держави та намагатимуться зменшувати її через пошук та використання всіх можливостей, які дозволятимуть це зробити. Основним завданням було поглиблення економічних проблем з метою спровокувати кризу в усій радянській системі [17.-С.226].

У середині 1980-х років в американській таємній політиці щодо Східної Європи з'явилися нові риси, а саме намагання зв'язати між собою підпільні опозиційні рухи, які активізувалися у різних соціалістичних країнах. У цей період США фінансово допомагали вже не тільки "Солідарності", а й чеській опозиції - організаціям "Хартія- 77" та "Світські католики" [17.-С.421-422].

Торговельні санкції проти Польщі, які дедалі більше сприяли поглибленню кризи польської економіки, давали можливість США висувати свої вимоги комуністичному урядові цієї країни, серед яких були: встановлення національної згоди (тобто припинення переслідувань опозиції) та звільнення політичних в'язнів [17.-С.437].

У другій половині 1980-х років, в умовах наявних ознак зростаючої кризи Радянського Союзу, США продовжували таємну "підривну" діяльність у східноєвропейському регіоні через підтримку не тільки польської, а й чеської, угорської опозиції. Наприкінці жовтня 1986 р. було опубліковано звернення до народів Східної Європи із закликом знищити радянське іго, підписане 122 видатними дисидентами Польщі, Східної Німеччини, Угорщини, Чехословаччини. Цей лист-заклик за допомогою західних емігрантів був розповсюджений по всій Східній Європі та опублікований на Заході, окрім того, він зачитувався у програмах радіостанцій "Вільна Європа" та "Свобода". Ця акція східноєвропейських дисидентів безпосередньо відповідала цілям американської політики в регіоні та була повністю в контексті директиви РНБ-32 [17.-С.440].

За свідченням Дж. Поіндекстера, тогочасного члена Ради національної безпеки США, фінансова та матеріально-технічна допомога "Солідарності", та, в менших обсягах, іншим антикомуністичним групам у Східній Європі тривала до початку революцій 1989 р. Головне, зберігався таємний характер цієї допомоги. Це було спричинено тим, що східноєвропейські країни, незважаючи на кризовий стан Радянського Союзу, все ще залишалися у сфері його геополітичних інтересів.

Події 1989 р. у регіоні викликали необхідність переосмислити підходи США щодо Східної Європи та розробити нові принципи американської східноєвропейської політики. Саме антитоталітарні революції завершили післявоєнний етап цієї політики, протягом якого, як відзначив на слуханнях у Палаті Представників Конгресу США професор Дж. МакАдамс, "американська політика щодо Східної Європи завжди була лише одним із аспектів політики США щодо СРСР" [19.-Р.9].

Джерела та література

Bogdan C. Crossing the European Divide // Foreign Policy. - 1989. - Summer, №75.

Канцелярук Б.І. Східноєвропейська дилема Америки. - К., 1995.

США: Современная внешнеполитическая мысль. Анализ концепций американской политологии 80-х годов. - Одесса, 1992.

Брусиловська О.І. Політика США щодо країн Східної Європи після Другої світової війни: аналіз концепцій сучасної американської політології: Автореф. дис... канд. істор. наук. - Одеса, 1996.

U.S. Foreign Policy toward Eastern Europe. 101 US Congress. Senate. Committee on Foreign Relations. Subcommittee on European Affairs. Hearing. 26 July, 1989. - Washington, 1989.

Давыдов Ю.П. Эволюция политики США в отношении социалистических стран Восточной Европы 1945-1980 гг.: Автореф. дис... д-ра истор. наук. - М., 1982.

Потехин А.В. Формирование политики США в отношении государств Восточной Европы после Второй мировой войны: Автореф. дис... д-ра истор. наук. - К., 1989.

Современные Соединенные Штаты Америки: Энцикл. справочник. - М., 1988.

Hutchings R. American diplomacy and the end of the Cold War: an insider's account of U.S. policy in Europe, 1989-1992. - Washington, 1997.

Голяков С.М. Специальные каналы радиопропаганды США на службе психологической войны (к истории деятельности радиостанций "Свободная Европа" и "Свобода" 1949-1972 гг.): Автореф. дис... канд. истор. наук. - М., 1974.

Schulzinger R. American Diplomacy in the twentieth century. - N.Y.; Oxford, 1994.

Качура Ю.Б. Югославия в концепциях и внешней политике США в 60-е гг.: Автореф. дис... канд. истор. наук. - К., 1989.

Яровий В.І. Новітня історія країн Східної Європи.