тощо. Проправославний характер мало й чинне законодавство - будь-яку іншу релігійну течію можна було звинуватити у «відступі від віри і постанов Церкви» [4, с.317]. Проте адміністративні органи не могли вжити санкцій без відома офіційної Церкви - лише вона давала остаточний висновок: чи притягнути підсудного до карної відповідальності, чи обмежитися попередженнями або заборонами. У той же час, якими б рішучими не були вказівки Синоду протидіяти сектантству, на місцях вони покладалися в основному на парафіяльне православне духовенство, яке не було підготовлене, а часто просто не мало бажання займатися роботою, що вимагала суттєвої богословської підготовки. Така байдужість адептів офіційного православ'я і підштовхувала православних до сект.
В цілому аналіз форм та методів протидії сектантству з боку державної Церкви демонструє, що найголовніша для результативної діяльності в цьому напрямку ланка залишалася найслабшою. Протисектантська робота Церкви мала здебільшого організаційно-масовий характер (з'їзди місіонерів, випуск літератури та листівок тощо), але на місцях вести полеміку, індивідуальну роботу з релігійними опонентами було нікому [4, с.319]. Хоча православному духовенству дійсно інколи доводилося сутужно через значну кількість різноманітних сектантських та протестантських течій на теренах Північного Приазов'я, представники яких ще на додачу часто проживали в одному населеному пункті і, відповідно, створювали таку собі полірелігійну спільноту, в якій проведення місіонерських заходів було суттєво ускладнено. До цього слід додати значну зацікавленість світської влади у швидкому заселенні краю, що спричиняла появу релігійних пільг для переселенців і обмеження втручання православної Церкви у внутрішнє життя новостворених общин. Заборона насильницького приєднання до православ'я неодноразово підкреслювалася під час правління фактично кожного імператора у період з кінця XVIII до середини ХІХ ст.
Наприкінці відмітимо, що стосунки офіційної Церкви з сектантськими угрупованнями в межах Північного Приазов'я стануть більш зрозумілими лише при комплексному вивченні логіки міжконфесійних відносин у регіоні. Створення такого дослідження наразі триває.
Джерела та література
Лиман 1.1. Регулювання взаємин адептів офіційної Церкви зі старообрядцями та сектантами на півдні України (остання чверть XVIII - середина ХІХ ст.) // Література та культура Полісся. - Випуск 27. Регіональна культура в українському та східноєвропейському контексті. - Ніжин, 2004.
Лиман 1.1. Російська православна Церква на півдні України останньої чверті XVIII - середини ХІХ ст. - Запоріжжя, 2004.
Лиман 1.1. Державна Церква і державна влада: Південна Україна (1775-1861). - Запоріжжя, 2004.
Історія релігії в Україні: У 10-ти томах / За ред. А. Колодного, В. Климова. - К., 1999.
Народи Північного Приазов'я / Б.М. Кочерга, Л.В. Афанасьєва, В.М. Александров та ін. - Запоріжжя, 1997.
Никольский Н.М. История русской Церкви / Предисл. А.А. Круглова. - Минск, 1990.
Нагорна Т.В. Українські духобори в першій чверті ХІХ ст.: замкнена релігійна община чи помітне явище суспільного життя? Література та культура Полісся. - Випуск 27. Регіональна культура в українському та східноєвропейському контексті. - Ніжин, 2004.
Енциклопедія Українознавства / Національна Академія наук України, Інститут української археографії; Репринтне відтворення видання 1949 р. - К., 1995.
Авдеева (Любанская) Е. С. Официальная церковь по отношению к сектантам Северного Приазовья (конец XVIII - первая половина ХІХ вв.)
В статье рассматривается политика светской и духовной власти по отношению к сектантам, которые проживали на территории Северного Приазовья. Хронология исследования - конец XVIII - первая половина ХІХ вв. Основное внимание автор обратил на причины возникновения и распространения сектантского движения, на основные мотивы обращения в сектантсвто адептов официального варианта православия. Ключевые слова: Северное Приазовье, сектантство, «духовные христиане», духоборы, молокане, скопцы.
Avdeyeva (Lyubanska) O. S. Policy of the official Orthodox Church towards sectarianism In the Northern Priazovya (the end of the 18th - the first half of the 19th cent.)
This article is dedicated to the political course of the government and the official orthodox church to the sectarianism on the northern part of Priazoja. The chronology of the research is the period from the end of the 18th till the first half of the 19th cent. Besides the article considers the reasons of the sectarianism's expansion and the motivation of the accepting the official orthodox by the local inhabitants and the colonists.
Key words: Nothern Priazovja, sectarianism, "dukhovny Christians", "dukhobory", "molokany", "skoptsy"