Программа для разработки материала о пришлых рабочих по регистрации на лечебно-продовольственных пунктах в 1895-1896 гг. (составленная санитарными врачами И.Н. Козубовым, П.Ф. Кудрявцевым и Н.И. Тезяковым) // СХЗ. - 1897. - №3.

Тезяков Н. Сельскохозяйственные рабочие и организация за ними санитарного надзора в Херсонской губернии (по материалам лечебно-продовольственных пунктов в 1893-1895 гг.). - Херсон, 1896.

Тезяков Н.И. Рынки найма сельскохозяйственных рабочих на Юге России в санитарном отношении и врачебно- продовольственные пункты. - Вып.1. Врачебно-продовольственные пункты для пришлых рабочих в Херсонской, Екатеринославской, Самарской, Симбирской и других губерниях. - СПб., 1902.

Хижняков В.В. Пришлые сельскохозяйственные рабочие в Херсонской губернии. По данным, собранным на лечебно-продовольственных пунктах Херсонского губернского земства. Доклад XIV съезду врачей Херсонской губернии. - Херсон, 1899. - Вып.1.

Тезяков Н. Сельскохозяйственные рабочие вообще и пришлые в частности в Херсонской губернии в санитарном отношении. - Херсон, 1891.

Тезяков Н.И.Сифилис в Херсонской губернии (по карточной регистрации с 1890 по 1894 год). - Херсон, 1897.

Общий обзор деятельности санитарного персонала // СХЗ. - 1890. - №9.

Тезяков Н.И. Материалы о травматических повреждениях, происходящих у рабочих от работ с сельскохозяйственными машинами и орудиями // СХЗ. - 1898. - №4.

Геринбург О. В. Изучение земскими врачами Херсонской губернии медико-санитарного состояния сельскохозяйственных работников

В статье рассматриваются результаты изучения земскими врачами Херсонской губернии медико- санитарного состояния сельскохозяйственных рабочих - их заболеваемости и социально-бытовых условий. Исследования херсонских врачей способствовали разработке земством специальных мер для повышения уровня здоровья и безопасности труда аграриев.

Ключевые слова: Херсонская губерния, земство, демографические исследования, санитарная статистика, сельскохозяйственные рабочие, заболеваемость, социально-бытовые условия.

Gerinburg O. V. Study of the medical and sanitary state of agricultural workers by the doctors of the Kherson zemstvo

The author of the article concentrates attention on the analysis of results of study of the medical and sanitary state of agricultural workers (their morbidity and social and domestic conditions) by the doctors of the Kherson zemstvo. The researches of the kherson doctors were instrumental in development of the special measures for the increase of health level and labour safety of agricultural workers.

Key words: Kherson province, zemstvo, demographic researches, demographic statistics, sanitary statistics, agricultural workers, morbidity, social and domestic conditions.

УДК 94: [281.9:33]

*

І. М. Шугальова

ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОСЛАВНОГО

ДУХОВЕНСТВА УКРАЇНИ В МОДЕРНУ ДОБУ

У статті проаналізовано рівень фінансової підтримки православного духовенства з боку держави, стан забезпеченості кліру земельними ділянками та різні аспекти майнової підтримки православних священиків України в модерну добу. Акцентовано увагу на силі російського імперського втручання в церковне життя України.

Ключові слова: православне духівництво, православна церква, економічні відносини, модерна доба.

Питання матеріального забезпечення православного духовенства традиційно привертало увагу науковців, що досліджували церковну історію. В історіографії тривалий час мало місце твердження про невігластво, безталанність та консерватизм православного духовенства в Російській імперії взагалі та в Україні зокрема. Діаспорні історики, які нерідко були вихідцями з духовних родин, спростовували такі твердження [2; 7; 11]. Зокрема, І Власовський зазначав, що на Правобережжі сформувалися духовні династії: Антоновичів, Левицьких, Павловських, Руданських, Тарновських, Терлецьких та інших [2, 287].

Священики з цих родин користувалися загальною пошаною віруючих як люди моральні, глибоко релігійні,

*

Автор статті виносить подяку Інституту інтердисциплінарних досліджень "Artes Liberales"при Варшавському університеті, стажування пои якому надало можливість зібрати матеріали для написання цієї статті.

порядні й досвідчені, такі, що знали релігійні традиції парафіян. Всупереч діючому законодавству про призначення священиків виключно єпископами, миряни цих єпархій наполягали, щоб їх парафії очолювали бажані ними пастирі.

У даній статті ми поставили за мету подати ретроспективу повсякденного матеріального життя православного духовенства ХІХ - початку ХХ ст. Об'єктом дослідження обрано православне духовенство України та Білорусі - території, що протягом XVIII ст. намагалися зберігати релігійні традиції, а в ХІХ ст., незважаючи на включення їх до Російської імперії, все ще зберігали тяжіння до традиційного православного укладу, незважаючи на загальноімперські уніфікаційні тенденції. Предметом нашої статті є матеріальне становище православного духовенства, для якого процес модернізації супроводжувався не лише ламкою традиційного укладу, а й трансформацією світогляду парафіян та, власне, самого кліру. Обрання хронологічних рамок дослідження зумовлено прагненням найбільш рельєфно відтінити специфіку процесу переходу від традиційного суспільства до модерної нації.

В першій половині ХІХ ст. в українських парафіях зберігалися засади традиційного для української церкви устрою. Справи про обрання причту до місцевого храму та призначення йому утримання вирішувалися на загальних зборах громад.

В середині ХІХ ст. в українських парафіях відбулась зміна поколінь кліру. Старих пастирів і дяків заступили молоді випускники духовних училищ та семінарій які, пройшовши горнило імперських навчальних закладів, зневажали традиції, намагалися дотримуватись синодальних наказів. Спостерігалось відчуження між віруючими та їх пастирями, втрачався духовний зв'язок, а служителі далеко не завжди являли собою моральний зразок [10, 212]. Імперська церква перетворювала пастирів на своєрідних чиновників, що піклувалися про власний добробут і часто залишалися байдужими до парафіян.

У липні 1842 р. урядом було видано "Положення про забезпечення православного сільського духовенства землею, будинками і одноразовими і грошовими допомогами". Цей акт зобов'язував сільські громади виділити причетам по 33 десятини землі (в розрахунку: три частини для священика, дві -