зовнішні, здійснювалися у письмовій та усній формі. Дипломатичне листування між Форін офіс та дипломатичними представництвами Англії за кордоном здійснювалося у 60-70-х рр. XIX ст. у формі депеш та особистих листів [1, с. 119]. Більшість голів Форін офіс писали проекти депеш самі [5, с. 318]. Дипломатичні контакти в усній формі могли здійснюватися шляхом прямих переговорів голови Форін офіс з іноземними дипломатичними представниками в Лондоні [1, с. 117]. Дипломатичні представники Англії за кордоном могли вести переговори як з дипломатами інших країн в країні перебування, так і з головою міністерства закордонних справ іноземної держави та самим монархом [15, с. 423-424].
Способи доставки дипломатичної кореспонденції були на той час різні. Так, у 60-70-ті роки XIX ст. вона доставлялась спеціальними королівськими посильними та посильними Форін офіс. Обмін дипломатичною кореспонденцією також вівся через звичайну пошту, якою пересилали як відкриті, так і зашифровані повідомлення [1, с. 117-124]. Але посильні розвозили дипломатичну пошту не кожен день. Крім того, через незадовільний стан тодішньої системи зв'язку їх поїздки займали дуже багато часу. Так, депеші, відправлені з Лондона, досягали Парижа та Брюсселя лише через два-три дні, Берліна, Відня, Лісабона, Мадрида або Петербурга - через десять днів або два тижні з моменту відправки, Константинополя та Вашингтона - через місяць, Південної Америки - через три місяці, а Китаю - через півроку [5, с. 318].
Отже, це ускладнювало вчасне реагування Форін офіс на ті чи інші події міжнародного життя. Саме через це було вирішено надати англійським послам право на самостійне прийняття деяких важливих рішень. Крім того, вирішенню проблеми зв'язку сприяв винахід телеграфу. У 60-70-х рр. XIX ст. телеграфний зв'язок пов'язував Лондон з Петербургом, Парижем, Віднем, Берліном, Константинополем. Але користуватися телеграфом було дорого і тому міністерство закордонних справ Англії використовувало його рідко, лише у особливих випадках [1, с. 122-123].
Таким чином, дослідження організації управління зовнішньою політикою в Англії у 60-70-х рр. XIX ст. свідчить про те, що управління іноземними справами в цій державі здійснювалося централізовано, дипломатична служба була професійною. Але англійський монарх та голова уряду претендували на здійснення зовнішньополітичного курсу держави та намагалися контролювати діяльність голови Форін офіс. Вплив парламенту та суспільної думки на урядову зовнішню політику в цілому не був значним.
Джерела та література
Jones R.A. The British diplomatic service, 1815-1914. - Gerard Cross, 1983.
Hayes P. The Nineteenth century, 1814-1880. - N.Y., 1975.
Kennedy P. The rise of Anglo-German antagonism, 1860-1914. - L., 1982.
The nineteenth century constitution 1815-1914. Documents and commentary / Ed. and introd. by H.J. Hanham. - L.; N.Y., 1969.
Clarke J. British Diplomacy and foreign policy, 1782-1865. - L., 1989.
Стрэчи Л. Королева Виктория / Пер. с англ. И. Малышко - Ростов-на-Дону, 1999.
The letters of queen Victoria, 2nd series / Ed. by G.E. Buckle. - L., 1926-1928. - 1926. - Vol. 1. 1862-1869.
The letters of queen Victoria, 2nd series / Ed. by G.E. Buckle. - L., 1926-1928. - 1926. - Vol. 2. 1870-1878.
Hansard's parliamentary debates. Third series. - London, 1830-1888. - Vol. 173. 4.02.1864-14.03.1864.
Сборник документов по истории нового времени. Экономическое развитие и внутренняя политика стран Европы и Америки. 1870-1914: Учеб. пособие / Сост.: П.И. Остриков, П.П. Вандель. - М., 1989.
Галкин И.С. Англия в 1870-1914 гг. Лекция. - М., 1952.
Cook Ch., Keith B. British historical facts. 1830-1900. - L., 1975.
Монархи, министры, дипломаты XIX - начала XX века: Сб. статей / Под ред. К.Б. Виноградова. - СПб., 2002.
Рыжов К. Все монархи мира. Западная Европа. - М., 1999.
Selected speeches on British foreign policy, 1738-1914 / Ed. by E.R. Jones. - L., 1924.