короткі виступи й апеляції;

промови;

участь у голосуванні [8, s.7].

Перебуваючи, на початку, в якості сторонніх спостерігачів, нацистські депутати поступово все активніше почали "заходитися багатогодинними промовами" з будь-якого питання, що обговорювалося в парламенті. Частіше інших від НСДАП виступали її провідні функціонери - Вільгельм Фрік і Грегор Штрассер.

Традиційним став виступ на з'їздах НСДАП керівника партійної фракції в рейхстазі зі звітом про виконану роботу. Так, виступаючи з доповіддю на Нюрнберзькому з'їзді партії в серпні 1927 р., В. Фрік говорив про те, що "націонал-соціалісти в рейхстазі всіма силами стараються наблизити день, коли встановиться диктатура "фьолькише", використовуючи для цього легальну політичну роботу, за допомогою парламенту борючись за народні маси". Головною задачею нацистської опозиції Фрік вважав "збирання сил" [11, s.13].

30 січня 1933 р. Фрік за пропозицією А. Гітлера зайняв пост міністра внутрішніх справ рейха в "уряді національної концентрації". Саме на ньому Фрік застосував свій досвід роботи в парламенті, уряді окремої провінції й весь свій адміністративний талант на службу А. Гітлера, зайнявши з його подачі ключовий пост в імперському уряді в період легального "взяття влади". Річ у тому, що на той час, це було єдине міністерство в уряді Гітлера, яке контролювали члени НСДАП, бо сам Гітлер зайняв посаду рейхсканцлера, а Герман Герінг - посаду міністра без портфеля.

Відразу після власного призначення, Фрік з волі фюрера, розпочав адміністративну реформу в країні. 9 березня 1933 р. Фрік розпустив уряд Баварії, призначивши імперським комісаром цієї землі нациста Ф. фон Єппа на підставі "Закону про ліквідацію тяжкого стану народу і держави". Згодом на цій підставі будуть ліквідовані всі земельні уряди Німеччини (опріч Пруссії уряд якої очолював Герінг). Нові уряди мали віднині формуватись відштовхуючись від співвідношення депутатів різних партій у рейхстазі, тобто без представників ліворадикальних об'єднань. 7 квітня 1933 р. за його ініціативи, в усіх землях Німеччини була введена нова посада - імперського намісника. Нові посадовці мали виключне право формувати і розпускати місцеві уряди, могли розпустити будь-коли місцеві ландтаги, призначали і звільняли службовців та судій тощо. В більшості випадків імперськими намісниками стали гауляйтеры відповідних земель. Саме ці заходи повністю лишили землі Німеччини залишків автономії, тобто федеральна структура таким чином канула в Лету.

22 червня 1933 р. Фрік видав закон, який заборонив діяльність в країні СДПН - останньої легальної опозиційної сили уряду Адольфа Гітлера. Згодом, 14 липня 1933 р., за ініціативи В. Фріка рейхсканцлер А. Гітлер підпише "Закон проти утворення нових партій ", згідно з яким "В Німеччині існує як єдина політична партія лише НСДАП" [12, s.77].

30 січня 1934 р. реорганізація Третього рейху була завершена - декретом рейхстагу були офіційно ліквідовані ландтаги земель, а імперські намісники були безпосередньо підпорядковані Вільгельму Фріку, який з цього приводу заявив, що "відтепер всі земельні уряди стають всього лиш адміністративними одиницями рейха"[13, c.549].

За посадою і за покликанням В. Фрік брав активну участь в розробці сумнозвісних Нюрнберзьких законів 193б року - т.зв. "закони гетто" , що різко обмежили права євреїв на теренах Німеччини.

Починаючи з середини 30-х рр. ХХ ст. відбувається протистояння міністра внутрішніх справ Третього рейха В. Фріка та Генріха Гіммлера, з 193б р. керівника всієї поліції Німеччини та лідера СС. З початку здавалось, що прихильність фюрера і надалі сприяє кар'єрному росту "старого бійця" - Фрік залишив за собою посаду керівника парламентської фракції НСДАП у рейхстазі, 30 серпня 1939 р. його було призначено генеральним уповноваженим з питань адміністрації Третього рейху; він входив до складу Ради оборони імперії, був почесним керівником Націонал - соціалістичного авто корпусу (NS-Kraftfahrerkorps) тощо. Але, врешті-решт, 24 серпня 1943 р. саме Г. Гіммлер замінив В. Фріка на посаді міністра внутрішніх справ Третього рейха. Фріка, за наказом А. Гітлера, перевели на посаду імперського міністра без портфеля, а згодом призначили імперським протектором Богемії та Моравії. Але це вже була лише т.зв. "синекура" - тепле містечко, без реальних важелів влади.

В 1945 р. В. Фрік був інтернований військами антигітлерівської коаліції на заході Німеччини згодом представ перед суддями Нюрнберзького трибуналу. Його визнали винним за основними пунктами обвинувачення: злочини проти світу; військові злочини та злочини проти людяності. [14, c.482] .

1б жовтня 194б р. Вільгельма Фріка було страчено у Нюрнберзі.

Джерела та література

Ruck M. Bibliographie zum Nationalsozialismus. - Kцln,1995.

Ruck M. Bibliographie zum Nationalsozialismus. - Darmstadt, 2000.

Gцring G. Reden und Aufsatze. - Munchen,1934.

Die braune Elite.22 biographische Skizzen ( Hrgs. R. Smelser). - Darmstadt, 1990.

Neliba G Wilhelm Frick. Der Legalist des Unrechtsstaates. Eine politische Biographie. - Padeborn, 1992.

Weber R. Ein tuchtiger Beamter von makelloser Vergangenheitj// Vierteljahreshefte fur Zeitgeschichte. - 1994. - №42.

hlitlerA. Mein Kampf. - Munchen, 193б.

Frick W. Die nationalsozialisten im Reichstag.1924-1931. - Munchen,1932 .

Die ungeliebte Republik. Dokumentation zur Innen- und Aussenpolitik Weimar. 1918-1933. - Mьnchen, 1981.

Hess R. Briefe (1908 - 1933). - Munchen-Wien,1987.

Reichsparteitag des NSDAP. Nurnberg. 19-21 August 1927. - Munchen,1927.

Alltag unter Hitler. - B., 2000.

Залесский К. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. - М., 2005.

Энциклопедия Третього рейха / С. Воропаев. - М., 1996.